передплата Українською | In English

№15, серпень 2006

Згадаймо, кам'яний вік минув не тому, що на Землі закінчилося вугілля

Поділитися:

Енергозбереження – чинник екологічної й економічної безпеки

Протягом своєї еволюції людство демонструє стійке зростання енергоспоживання. Орієнтовні розрахунки для середніх світових витрат усіх видів енергії на одну людину в різні періоди цивілізації такі: кам'яний вік – 15 тис. кДж/доба; феодальне суспільство – 45 тис. кДж; індустріальне суспільство – 300 тис. кДж; постіндустріальне суспільство – до 1 млн. кДж/доба. Отже, нескладні підрахунки показують, що ми з вами щодня споживаємо у 66 разів більше енергії, ніж наші предки з палеоліту.

Усі джерела енергії на Землі умовно ділять на вичерпні, невичерпні (умовно-безкінечні) і вторинні. Вичерпні – газ, нафта, вугілля, уран; невичерпні – сонце, вітер, ріки, морські припливи-відпливи, земна кора, електромагнітне поле Землі, термоядерна енергія (дейтерій); вторинні – вугільні й нафтові шлами, деревні й побутові відходи, вугільний метан, доменний та коксовий гази, сільськогосподарські відходи («зелені» – бадилля, качани, відходи тваринництва і птахівництва). Нині за кількістю спожитої енергії (усіх видів) Україна посідає «почесне» 5–6-те місце у світі. Попереду неї в цьому рейтингу США, Німеччина, Франція, Китай, Росія. Однак за обсягами виробленого за рік внутрішнього національного продукту на душу населення наша держава завершує першу сотню країн. Наприклад, щорічно в нас спалюють понад 80 млрд м3 газу: 20 – власних, 60 – імпортних (Франція – лише 35, а Польща – 14 млрд. м3!), ще й понад 40 млн. тонн нафтопродуктів і більш як 50 млн. тонн енергетичного вугілля.

Усі ці велетенські цифри пов'язані передусім з надзвичайно високою енергоємністю і матеріалоємністю української важкої промисловості. Так, за оцінками європейських експертів, тонна нашої промислової продукції має середню енергоємність 1,4 тонни умовного палива (у.п.) (1 т у.п. = 1 т якісного антрациту) та дає в середньому (увесь ланцюг – від видобутку сировини і виробництва енергії до кінцевого продукту в упаковці) 7–8 тонн неутилізованих відходів, тоді як ці показники для Західної Європи у 6–8 разів менше. Із наведених даних зрозуміло, що ці галузі нині, в умовах переходу на ринкові ціни на газ, стануть низькорентабельними, а деякі – геть збитковими. Біда ще й у тому, що частка наденергоємних, мало – або нерентабельних, екологічно «брудних» галузей промисловості в Україні постійно зростає й досягла вже 60%. Така «наденергоматеріалоємна» економіка не просто погана або кризова – вона загрозлива для економічної й екологічної безпеки держави. В України є лише один вихід – це шлях енергозбереження. Можна виокремити найбільш принципові заходи.

1. Модернізація технологій важкої промисловості. Наприклад, для металургії це є: перехід доменного процесу на пиловугільне дуття (замість газу); максимальне використання доменного і коксового газів. Більш масштабні заходи: за можливістю позбутися мартенів (на користь конверторів), переходити на устаткування зразка «електродугова піч» і «ливарно-прокатні модулі» та ін.

2. Утилізація всього «вторинного» (низькопотенційного) тепла та всієї «зайвої» кінетичної і теплової енергії потоків газу й рідини на підприємстві (так звана когенерація). Усі промпідприємства (у першу чергу – транзит газу, металургійні заводи і ТЕС, середні підприємства) мають здійснити максимальну утилізацію свого «вторинного» тепла (тепло димових газів, тепло гарячого конденсату тощо), а також когенерацію усієї «зайвої» кінетичної і теплової енергії потоків газу й рідини, що рухаються. Наприклад, вбудовування у схему роботи вугільного казана газотурбінної чи парогазової установки, що буде відбирати в газу чи пари «зайву» енергію, може підвищити ккд казана на 15%! Чи ще приклад. Під час «доставки» природного газу до споживача його тиск знижується з 12 до 2 атмосфер, а величезна енергія, що при цьому виділяється, не утилізується. Якщо цей перепад скидати на вбудовані у цикл детандер-генератори, можна одержати додатково понад 2 млн. кВт/год. електроенергії.

3. Зниження втрат в електро- й тепломережах під час виробництва й транспортування електричної та теплової енергії, які становлять 25–45%! Ви тільки збагніть: у середньому щорічно мінімум кожен четвертий кіловат з вироблених в Україні 180 млрд. кВт/год. на рік ЗНИКАЄ БЕЗВІСТИ!!!

4. Тотальна установка на промислових підприємствах і в побутовому секторі лічильників тепла, електроенергії, газу, води нового покоління з високою точністю і надійним захистом від «несанкціонованого» втручання, з обов'язковим виведенням даних на комп'ютер. Бо й нині ми не маємо для України ані газового, ані водного, ані електроенергетичного балансу...

5) Утилізація «енергоємних» відходів. В Україні щорічно утворюється: 1,6 млн. тонн деревних відходів (невивезеної з лісосік деревини, відходів при її обробці), що може дати 0,6 млн. тонн умовного палива; 15 млн. тонн «зелених сільськогосподарських відходів» (солома, бадилля, стебла, початки, лушпайка) – 5 млн. тонн у. п.; 30 млн. тонн відходів тваринництва й птахівництва – 2200 млн. м3 біогазу, чи 1 млн. тонн у. п.; викиди метану з вугільних пластів становлять 2 млрд. м3 на рік. Якщо метан відкачувати, це дасть можливість задовольнити 20% потреби Донбасу в природному газі. До речі, в США вже не будують шахти без таких установок.

6. Запровадження відновлюваних джерел енергії.

Світовим лідером у вітроенергетиці є Німеччина: загальна встановлена потужність її «вітряків» – близько 5 тис. МВт; у малій гідроенергетиці світовим лідером є Китай, де з 1950-го по 2004 рік загальна потужність малих ГЕС збільшилася з 6 до 35000 МВт.

Російський лауреат Нобелівської премії з фізики Ж. Алфьоров нещодавно в інтерв'ю журналу «Думка» зазначив: «...насправді немає майбутнього ні в атомної, ні в газової, ні в нафтової, ні у вугільної енергетики. Майбутнє взагалі, з погляду способу виробництва електроенергії, є тільки в однієї галузі – перетворення сонячної енергії».

7. Альтернатива моторному пальному. Значна частина сільського господарства мусить перейти на вирощування рапсу для виробництва «біодизеля» і трансгенних кукурудзи й картоплі (з підвищеним умістом крохмалю) для виробництва етанолу, з якого виробляють моторне пальне газохол – суміш бензину і спирту.

8. Бурі вугілля і торфи. Це низькокалорійні маловикористовувані види палива, однак їх запаси в Україні великі: бурого вугілля – понад 5 млрд. тонн, торфів – більш як 2 млрд. тонн. Найперспективніший шлях їх залучення до енергобалансу України – напівтермічна переробка. Під час цих процесів виходить рідка маса, так звана вугільна нафта або пальний газ (залежно від умов переробки). З однієї тонни бурого вугілля утворюється 500 кг вугільної нафти чи 100 м3 пального газу; 500 кг, що залишилися, являють собою щось схоже з «напівкоксом», значно калорійнішим, ніж вихідне буре вугілля.

9) Поступовий розвиток української економіки в напрямі високих технологій. Якщо перевести прибутковість в умовні одиниці, то 1 кг якісного вугілля дає 0,005 долара прибутку, 1 кг сучасного авіалайнера – 1000 доларів, а 1 кг комп'ютерних мікропроцесорів останнього покоління – 5000 доларів прибутку!

Отже, застосовуючи в енергетиці України модернізовані технології, а також наявні джерела вторинної й альтернативної енергії, одержуємо такий додатковий річний енергетичний баланс (загалом, Україна споживає за рік близько 200 млн. тонн у. п.): зменшення енерговитрат у промислових галузях – 45 млн. тонн у.п.; утилізація «вторинних» енергоресурсів і когенерація – 25 млн. тонн у.п.; впровадження невичерпних природних джерел енергії – 15 млн. тонн у.п.; заміна бензину і дизпалива на газохол і біодизель – 5 млн. тонн у.п. Разом – 90 млн. тонн у.п., тобто половина річної потреби України в енергоресурсах.

Наше комунальне господарство також енергоємне й марнотратне. Середні витрати теплової енергії на опалення житлового фонду становлять більш ніж 600 кВт/год. на м3, що в 4–5 разів перевищує аналогічні показники для таких холодних країн, як Фінляндія або Швеція! Зайві енерговитрати й величезні втрати призводять до необгрунтованого подорожчання комунальних тарифів і послуг. А непрозорість розрахунків за комунальні послуги лягає важким тягарем на плечі споживачів. 99% комунальних котелень не мають на виході лічильників тепла. Тобто тепломережі не ведуть обліку виробленої ними продукції на спеціальному устаткуванні. Кількість вихідного з котельні тепла визначається розрахунковим шляхом за невідомою споживачам методикою, яку розробили комунальники, але вона не пройшла незалежної експертизи. Чи можна уявити собі підприємство, продукція якого не вимірюється ні у штуках, ні у тоннах, ні у кубометрах, а кількість її визначається за нікому не відомими формулами. У такий спосіб тепломережі хитромудро примушують населення оплачувати не виміряні послуги (вартість яких легко перевірити), а розрахункові, вартість яких перевірити практично неможливо. Крім того, під час розрахунку норми витрати тепла на 1 кв. м (0, 162 Гкал/м2, 1 Гкал = 106 ккал) опалюваного приміщення береться вихідне з котельні тепло, мається на увазі, що все воно доходить до споживача. Однак реальні втрати на шляху до споживача становлять 25–40%.

Динаміка споживання газу ЖКГ України приголомшує. Якщо у 1998 році комунальні господарства спалювали 12 млрд. м3 газу, то за планом на 2006 рік – вже 18 млрд. м3 – у півтора разу більше. І все це за сталого зменшення кількості населення (з 50 млн. до 46,5 млн. осіб). Наприклад, у 40-мільйонній Польщі уже багато років споживають лише 4 мільярдів кубометрів газу на рік (за однакової із нами середньорічної температури). Тобто для обігріву одного поляка треба в 4 рази менше газу, ніж для одного українця.

Для успішного впровадження енергозберігаючих технологій потрібна широкомасштабна політика всередині держави, спрямована на громадський «лікнеп», а також законодавча підтримка підприємств і господарств, що впроваджують їх.

Насамкінець хочу висловити надію, що в Україні зрозуміють НЕВІДВОРОТНІСТЬ енергетичних проблем, які насуваються, і не чекатимуть приречено, поки буде «випалено» усі запаси нафти та газу й побіжно остаточно знищено довкілля.

Згадайте: кам'яний вік закінчився зовсім не тому, що на Землі закінчилося каміння...

Автор: Михайло КРАСНЯНСЬКИЙ

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №11/2016 №11
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Україна та Естонія домовились про технічне та фінансове співробітництво Сьогодні, 27 листопада

Мінцифри: Україна піднялася в рейтингу індексу електронної участі ООН Сьогодні, 27 листопада

В Європі вперше судитимуть дипломата з Ірану за тероризм Сьогодні, 27 листопада

Заступник Шевченка став членом наглядової ради Нацдепозитарію Вчора, 26 листопада

Профспілка "Антонова" має намір судитися через створення наглядової ради Вчора, 26 листопада

США відтермінували блокування TikTok Вчора, 26 листопада

Громадська рада Нацкомісії з тарифів хоче, аби "Нафтогаз" продавав газ на біржі  25 листопада

У Криклія заперечили інформацію про можливе звільнення: "Міністр працює" 25 листопада

Криклій може втратити крісло міністра інфраструктури – джерело 25 листопада

Новини 24 листопада: ФОПам роздадуть по 8 тисяч, українцям анулюють борги, на новорічні свята хочуть локдаун 25 листопада