![]() ![]() |
Українською | In English |
№8, квітень 2012 Інформаційне забезпечення пізнавальних процесів у кримінальному судочинстві УкраїниПоділитися:Видатний юрист М. Строгович справедливо зазначав, що істина, яка є предметом зусиль суду, доступна пізнанню суду; суд може і мусить установити обставини справи відповідно до об'єктивної дійсності; не вірогідність і наближеність до істини, а сама істина повинна бути результатом судового вирішення справи [12, с. 205]. В основі пізнавальних процесів судді лежать фактори гносеологічного порядку, одним із яких є рівень інформаційного забезпечення судочинства. То що таке інформація, які її види та форми використовуються в судочинстві, чи належним є механізм інформативного забезпечення пізнавальних процесів? Слово «інформація» відоме ще з часів Аристотеля, але лише наприкінці ХХ сторіччя стало зрозуміло, що корінь цього слова «форма» невипадковий. Людству потрібно було 2500 років, щоб від форми як суто геометричного поняття трансформувати своє уявлення до розуміння інформації як повного опису предмета, включаючи не У Кримінально-процесуальному кодексі України процес інформування судового процесу викладається через поняття доказів, якими є різні фактичні дані; на їх підставі у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд установлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Порядок одержання такої інформації також чітко окреслений, ці дані встановлюються показаннями свідків, показаннями Однак, проаналізувавши процес інформаційного Щодо результатів слідчих дій на стадії досудового слідства, то вони мають значення доказової інформації, яка підлягає подальшому всебічному, повному та об'єктивному дослідженню й за певних умов трансформується в докази (обвинувачення чи захисту, доведення вини чи її спростування, пом'якшення чи обтяження відповідальності). Лише в рамках міжнародного співробітництва фактичні дані, одержані на території іноземної держави її компетентними органами під час виконання запиту (доручення) вітчизняних правоохоронців, розслідування кримінальної справи, переданої в Україну в порядку перейняття кримінального переслідування, або в ході діяльності міжнародної слідчої групи, використовуються органом дізнання, слідчим та судом як докази, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України. Для вдосконалення судочинства доцільно ретельно зважити всі функції суду, передбачені законом. Зокрема, як свідчать результати анкетування суддів, призначених на посаду безстроково, викликає занепокоєння наявність у Кримінально-процесуальному кодексі України статті 315-1 «Судові доручення», якою передбачається для Аналіз статті 66 Кримінально-процесуального кодексу України також дає підстави для висновку про доцільність її уточнення, адже назва статті «Збирання і подання доказів» апріорі виключає такий суб'єкт, як суд, — суд лише оцінює Сумнівним щодо відповідності європейським стандартам здійснення судочинства є положення закону, за яким суд поряд з органами дізнання, слідчим і прокурором вправі доручити підрозділам, котрі здійснюють оперативно-розшукову діяльність, провести заходи чи використати засоби для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі. Такий підхід законодавця свідчить про намагання усунути наявні недоліки слідства невластивими суду функціями, виконання яких ставить під сумнів законність судового рішення. Бо одна особа виконує різнопланові завдання — збирає докази та оцінює їх, що виключає неупередженість. Очевидним є висновок про те, що недостатньо якісні докази, зібрані на стадії досудового слідства, є результатом не складності справи, що зумовлює обмеженість пізнання обставин, подій, вчинків, мотивів, а результатом ситуації вочевидь аж ніяк не гносеологічного порядку. Вони — в недосконалості органів досудового слідства, в недостатній професійній кваліфікації кадрів, у вкрай складних умовах їхньої роботи. Тому доцільно Поняття інформаційного забезпечення пізнавальних процесів може розглядатися в широкому й вузькому сенсі, в об'єктивному і суб'єктивному аспектах. У широкому розумінні — це сфера сприйняття дійсності через світоглядні принципи, релігійність, культуру, освіту, власний досвід, ситуацію, зорові, фоноскопічні, тактильні, емоційні впливи на свідомість суб'єкта. У вузькому — воно розглядається як інтенсивність і наявність даних, що підлягають обробці свідомістю, в нашому випадку — достатність доказової Розгляньмо базову об'єктивну сторону інформаційного забезпечення судочинства. Згідно з Конституцією України, законами України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про інформацію» наказом Міністерства внутрішніх справ України № 823/188 від 23.08.2002 р. затверджена Інструкція про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України [7]. Об'єктами оперативно-довідкового й дактилоскопічного обліку є особи, котрі на території України обвинувачуються у вчиненні злочинів або засуджені, розшукуються, затримані за підозрою в бродяжництві, а також громадяни Інформація оперативно-довідкового та дактилоскопічного обліку має обмежений доступ. Право безпосереднього звертання до оперативно-довідкових картотек мають: 1) слідчі та оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, прокуратури, Державної пенітенціарної служби Запит для перевірки може бути у вигляді: вимоги; дактилоскопічної карти; шрифтограми; мотивованого листа-запиту довільної форми. Існування такої можливості оперативного використання наявної інформації дає змогу приймати обґрунтоване рішення з урахуванням даних про особу. Однак в Інструкції міститься прикре обмеження, яке стосується порядку оформлення запиту. Так, право підпису вимог щодо перевірки за оперативно-довідковими обліками надається: 1) в органах і підрозділах внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державної пенітенціарної служби України — начальникам головних управлінь, відділів та їх заступникам; 2) в органах прокуратури всіх рівнів — прокурорам та їх заступникам; 3) у судах — головам судів та їх заступникам. Очевидним є невиправдане обмеження на доступ до інформації, відповідно до ст. 18 КПК України, під час здійснення правосуддя у кримінальних справах судді незалежні й підпорядковуються тільки законові. Судді вирішують кримінальні справи на основі закону, в умовах, що унеможливлюють вплив на суддів. Суддя мусить бути незалежним, зокрема й у засобах одержання інформації. Він несе персональну відповідальність за якість розгляду справи, тому має бути допущений до одержання інформації на власний запит. Регламентація порядку оформлення запиту, що залежить від волі голови суду чи його заступника, не є правомірною. Крім того, міжнародний досвід свідчить про ефективність прямого доступу до баз даних за індивідуальним паролем судді, що забезпечує реалізацію принципу процесуальної економії. Прикладом обмеженості суду в інформації, неможливості перевірки наданих доказів є кримінальна справа, в якій адвокат, клопочучи про призначення своєму підзахисному покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, повідомив, що підсудний самостійно виховує малолітню дитину (дружина загинула). Суд, урахувавши наведені докази, призначив покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком. Але згодом, під час перегляду справи апеляційною інстанцією, цей аргумент було спростовано, бо встановлено, що кілька років тому підсудний був позбавлений батьківських прав, а його малолітню дитину виховує бабуся. Отже, створення повних баз даних та механізму інформаційного забезпечення судочинства дасть можливість використання відображеної й задокументованої будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформації, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків. А це, у свою чергу, сприятиме постановленню правосудного рішення. В. Случевський стверджував: «Внутрішнє переконання судді є похідним від об'єктивних підстав, що створюють суб'єктивну впевненість стосовно дійсності і значення тих фактів, що підлягали дослідженню засобами кримінального процесу» [11, с. 379]. Упевненість, похідна лише від суб'єктивних відчуттів, має значення міркування, але не може бути покладена в основу вироку. Суддя має звітувати сам перед собою про підстави внутрішнього переконання. Однією з таких підстав має бути повна, достовірна та доступна інформація.
1. Волченко В.Н. Принятие Творца современной наукой // Сознание и физическая реальность. — 1997. — № 1. — С. 1—7. 2. Дульнев Г.Н. От Ньютона и термодинамики к биоэнергоинформатике // Сознание и физическая реальность. — 1996. — № 1—2. — С. 93— 97. 3. Евреинов Э. В. Информациология распределенной обработки информации в средах, структурах и биоком- 4. Ємельяненко О. Традиційний та електронний уряд: концептуальні відмінності // Віче. — 2008. — № 2. — С. 20—22; Чорногор Я., Михайлюк Т. Розвиток інформаційного суспільства у Скандинавських країнах // Віче. — № 2. — С. 20—22. 5. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з ратифікацією Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах» від 16.06.2011 р. // Голос України. — 2011. — № 123. 6. Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01. 2011р. // Відомості Верховної Ради України. — 2011.— № 32. — С. 1491. — Ст. 314. 7. Інструкція про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи, затв. наказом МВС України № 823/188 2002 р. // Офіційний вісник України. — 2002. — № 37. — С. 232. — Ст. 1762. 8. Котюк І. І. Теорія судового пізнання: Монографія. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. — С. 261. 9. Порядок інформування центрів з надання безоплатної правової допомоги про випадки затримання осіб, затв. Постановою КМУ № 1363 від 28.12.2011 р. —http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg= 10. Силин А. А. Информация как фундаментальная сущность бытия. — М.: МНТЦ ВЕНТ, 1992. — С. 18. 11. Случевский В. К. Учебник русского уголовного процесса. — СПб, 1913. — С. 379. 12. Строгович М. С. Теория судебных доказательств. Т. 3. — М.: Наука, 1991. — С. 205. Автор: Наталія АХТИРСЬКА Коментарі Заповніть поля відмічені червоним!
Додати коментар Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення. |
Архів журналу Віче
Останні новини
Новини вихідних: "Газова драма" на Донеччині, в ГТС розповіли про сценарії, якщо російський газ піде в обхід України “Газова драма”. Як відключали та відновлювали теплопостачання на Донеччині та чому влада та облгаз звинувачують один одного: хронологія та позиція сторін Аварія українського автобуса в Польщі: 26 громадян залишаються у лікарнях У Польщі уточнили кількість загиблих в аварії автобуса українців Марченко про співпрацю з МВФ: Ми не розглядаємо варіантів, коли цього не буде Вітренко: Вугілля з держшахт на "Центренерго" буде поставлятись за прямими договорами Прем'єр вважає прийнятним держборг у 90 мільярдів доларів Кулеба анонсував відкриття нових посольств і консульств України Зеленський підписав закон про електронні трудові книжки Прем'єр про ріст цін на паливо на АЗС: Шукаємо причини |