передплата Українською | In English

№15, серпень 2006

Облік, облік і ще раз облік!Облік, облік і ще раз облік!

Поділитися:

Резюмує начальник Управління державної політики енергоефективності та енергозбереження Національного агентства України з питань ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР) Валерій ІЛЬЯСОВ, відповідаючи на запитання «Віча».

– Валерію Абдрашитовичу, як планується економити: зменшувати витрати газу чи переводити промисловість на споживання електроенергії?
– Ефективно використовувати. Приміром, мартенівський спосіб у металургії замінювати на конверторний. Поки що ніхто не аналізував, скільки в Україні наденергоємних підприємств. Агентство розробило план першочергових заходів і представило його профільним міністерствам. Вони його переважно погодили, але із зауваженнями – ми нині у процесі переговорів. Ми тільки починаємо, таку роботу вписано у положення про НАЕР (організацію реформовано з Державного комітету з енергозбереження). Агентство працює з першого липня.

– Чи існує затверджена програма енергозбереження?
– Є програма, затверджена у 1997 році. Вона нині єдина. У 2000-му розроблено додаткові заходи, тому що, зрозуміло, відбулося чимало змін в економіці України. Програму затвердили до 2010 року. Тепер плануємо розробити нову редакцію цієї програми – з 2008-го по 2012-й. На п'ять років. Вважаю, що у наш час плани на віддалену перспективу не виправдовують себе.

– Чи змінюватиметься система опалення й гарячого водопостачання в Україні?
– Практикою доведено, що централізована система опалення – найкраща і за економічними, і за технічними показниками.

– А як же втрати під час транспортування мережами, що становлять до 40 відсотків?
– Річ у тім, що наші тепломережі перебувають у жалюгідному стані. Їх не ремонтували з часів Радянського Союзу. Алчевськ – результат. Мережі почали просто рватися. Їх необхідно ремонтувати і модернізувати, але, як правило, коштів на це у місцевих органів влади немає. Одним із шляхів виходу з цієї ситуації є впровадження побудинкових котелень, але як тимчасовий захід. Щоб дати тепло нині і мати час для модернізації центральної системи опалення. Але не можна робити так, як це робить НАК «Нафтогаз», впроваджуючи ні з ким не узгоджену програму «Рідний дім». Вони планують перевести всі малі міста (з кількістю населення 300–500 тис. осіб) на забезпечення газовим водо- і теплопостачанням. Це – газові колонки та газові котли у кожній оселі для забезпечення гарячої води та опалення. А як же доручення уряду щодо зменшення споживання природного газу? Крім того, встановлення таких приладів потягне за собою сплеск неплатежів та збільшення соціального напруження в суспільстві. Тому центральні мережі необхідно відновлювати. Для цього потрібні великі гроші і відповідна державна програма.

–Тобто наступної зими матимемо ситуацію, можливо, гіршу, ніж минулої?
– 14 липня відбулося засідання Кабінету Міністрів з питання підготовки до зими. Доручень дали дуже багато. Мінпаливенерго, Мінбуду, місцевим органам влади. І наскільки вони будуть повороткими, встигатимуть до опалювального сезону, відповідно до їх успіхів і матимемо ситуацію.

– Україна – експортер електроенергії, маємо її надлишок. Але повсякчас кажуть, що необхідно вишукувати альтернативні джерела електроенергії. Навіщо?
Ідеться не про електроенергію, а про енергоресурси взагалі, і особливо ті, від яких залежить енергетична безпека держави: природний газ, нафта. Саме для заміщення цих енергоресурсів у першу чергу необхідно вишукувати альтернативні види палива.– Чи долучать виробників електроенергії з відновлюваних джерел до єдиної енергосистеми України?

– І так, і ні. Держава встановлює тарифи, за якими ці виробники можуть продавати електроенергію споживачеві. Але тарифи ці, на жаль, такі, що виробляти її не вигідно. І якщо ви збудували малу ГЕС – ви розорюєтеся. Нині із цього питання звертаємося до НКРЕ з проханням привести у відповідність тарифи.

– Нині із збільшенням ціни на газ до агентства звертатимуться по рекомендації.
– Запитів дуже багато. Від центральних та місцевих органів влади, галузевих міністерств, промислових підприємств.

– Чи звертаються до вас промислові підприємства й організації безпосередньо?
– Звичайно. Один приклад: у Рівному замінили близько 200 звичайних ліхтарів зовнішнього освітлення на енергоощадні ліхтарі з фотоелементами і сонячними батареями. Вони скористалися технологією, закладеною у нашій базі даних. Це заслуга мерії. До речі, Рівненська область за нашим рейтингом одна з найкращих у запровадженні енергозберігаючих технологій. Він складається за показниками економії енергоресурсів у відсотковому відношенні до енергоспоживання області. Найбільше енергії, звичайно, споживають у Донецькій, Дніпропетровській та Запорізькій областях.

– Заміна ліхтарів у невеликому місті – це крапля в морі. Великі промислові підприємства змінюють щось з вашої подачі?
– У Мінпромполітики є свій галузевий план зниження споживання газу в металургії, яка переходить нині на конверторний спосіб плавки. Хімічна промисловість також скорочує витрати газу. Підприємства самі у цьому зацікавлені, бо інакше їхня продукція стає неконкурентоспроможною. Газ дорожчатиме – від цього нікуди не дінешся.
Відповідно до положень про агентство і за задумами його голови Євгена Сухіна, планується зробити багато. Але вітчизняна законодавча база у сфері енергоефективності, м'яко кажучи, недосконала і потребує кардинальних змін. Крім того, ми досить довго були у стані політичної нестабільності, а політична – поглиблює економічну.
Нині, на жаль, ми не можемо порозумітися з Мінфіном. Енергозбереження потребує капіталовкладень. Для вдосконалення законодавчої бази необхідні кошти. Нині стоїть питання про розробку нової комплексної державної програми України з енергозбереження. Попередню розробляли 8 інститутів і 10 академіків, поставили під нею підпис. Тобто це була науково обґрунтована робота. Нині для укладання договорів з інститутами потрібні гроші – ніхто безплатно нічого не робить.

– Виходить, що подорожчання газу для нас як грім серед ясного неба. Невже ніхто не передбачав цього?
– У квітні 2005 року Державний комітет України з енергозбереження ліквідували. А НАЕР було створено пізніше. Наслідки того, що в Україні майже рік такої структури просто не існувало, для нас дуже відчутні.

– А Мінпаливенерго? Його аналітикам не спадало на думку, що світова ціна на газ може якось і нас зачепити?
– Основне їх завдання – добути й розподілити. Грубо кажучи, врахувати на вході труби і на виході. Енергозбереження – не їх парафія. А в Мінекономіки не очікували такого повороту подій.

– Чому не здійснюються стратегічні оцінки? Адже вся інформація доступна, ми не за «залізною завісою» тепер.
– Поки смажений півень не клюне… Це наша реальність: доки не підніметься ціна на енергоносій – ніхто не економитиме.
Торік ми розробили проект закону України «Про комерційний облік ресурсів, передача яких здійснюється мережами», відповідно до якого всі підприємства, споживачі енергоресурсів – і юридичні, і фізичні – повинні мати лічильники електроенергії, тепла, газу й води. Тому що енергопостачальні підприємства та ЖКГ списують на втрати все, що завгодно. До 60 відсотків втрат холодної води, 17 – газу, до 30 – тепла – неабиякі витрати по країні. За все це платимо ми з вами – споживачі. Куди йдуть ці гроші, ніхто не знає.
Такий проект отримали всі міністерства. І погодили його всі, окрім трьох – Мінпаливенерго, Держжитлокомунгоспу та НКРЕ. Одне з головних питань, яке вирішує цей закон: надавач послуг повинен встановлювати лічильники за свої гроші, і у тарифах це закладено. Обслуговування і повірка їх – також. Адже ми на базар не ходимо зі своїми вагами. Без лічильників ми не можемо державний баланс полічити. Як його складати, якщо точної цифри немає? У цьому законі йдеться і про якість послуг. Не 30 градусів теплоносій, як було цієї зими, а як потрібно – 70. Так само і холодна вода – не брудна, а якісна.
Указом Президента №1863 Мінекономіки повинно було розробити проект положення «Про складання енергетичного балансу України». Воно його розробило. Держкомстат введе нову звітність для складання балансу. І кожне підприємство здаватиме такий звіт. На основі чого? Лічильники є не на кожному підприємстві, не кажучи вже про фізичних осіб. Як зробити, щоб це було чітко, зрозуміло, а головне – достовірно. По Україні видобули енергоресурсів стільки-то, спожили стільки-то. Різниця між «видобули» і «спожили» – це втрати і несанкціоноване під'єднання (розкрадання) енергоносіїв. Нині картина абсурдна. Повертаючись до незабутньої пам'яті Володимира Ілліча: «Учет, учет и еще раз учет!».
З кожним роком енерговитрати зростатимуть, і якщо в енергоспоживанні не реалізуємо потенціал енергозбереження, витрати енергії будуть просто неприйнятні для нашої економіки. Головна ідея полягає в тому, що вже нині швидкими темпами необхідно задіяти потенціал енергоефективності та енергозбереження.

Інтерв'ю вела Катерина БАЛАБУЄВА.

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №11/2016 №11
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Україна та Естонія домовились про технічне та фінансове співробітництво Сьогодні, 27 листопада

Мінцифри: Україна піднялася в рейтингу індексу електронної участі ООН Сьогодні, 27 листопада

В Європі вперше судитимуть дипломата з Ірану за тероризм Сьогодні, 27 листопада

Заступник Шевченка став членом наглядової ради Нацдепозитарію Вчора, 26 листопада

Профспілка "Антонова" має намір судитися через створення наглядової ради Вчора, 26 листопада

США відтермінували блокування TikTok Вчора, 26 листопада

Громадська рада Нацкомісії з тарифів хоче, аби "Нафтогаз" продавав газ на біржі  25 листопада

У Криклія заперечили інформацію про можливе звільнення: "Міністр працює" 25 листопада

Криклій може втратити крісло міністра інфраструктури – джерело 25 листопада

Новини 24 листопада: ФОПам роздадуть по 8 тисяч, українцям анулюють борги, на новорічні свята хочуть локдаун 25 листопада