передплата Українською | In English

№15, серпень 2006

Облік, облік і ще раз облік!Облік, облік і ще раз облік!

Поділитися:

Резюмує начальник Управління державної політики енергоефективності та енергозбереження Національного агентства України з питань ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР) Валерій ІЛЬЯСОВ, відповідаючи на запитання «Віча».

– Валерію Абдрашитовичу, як планується економити: зменшувати витрати газу чи переводити промисловість на споживання електроенергії?
– Ефективно використовувати. Приміром, мартенівський спосіб у металургії замінювати на конверторний. Поки що ніхто не аналізував, скільки в Україні наденергоємних підприємств. Агентство розробило план першочергових заходів і представило його профільним міністерствам. Вони його переважно погодили, але із зауваженнями – ми нині у процесі переговорів. Ми тільки починаємо, таку роботу вписано у положення про НАЕР (організацію реформовано з Державного комітету з енергозбереження). Агентство працює з першого липня.

– Чи існує затверджена програма енергозбереження?
– Є програма, затверджена у 1997 році. Вона нині єдина. У 2000-му розроблено додаткові заходи, тому що, зрозуміло, відбулося чимало змін в економіці України. Програму затвердили до 2010 року. Тепер плануємо розробити нову редакцію цієї програми – з 2008-го по 2012-й. На п'ять років. Вважаю, що у наш час плани на віддалену перспективу не виправдовують себе.

– Чи змінюватиметься система опалення й гарячого водопостачання в Україні?
– Практикою доведено, що централізована система опалення – найкраща і за економічними, і за технічними показниками.

– А як же втрати під час транспортування мережами, що становлять до 40 відсотків?
– Річ у тім, що наші тепломережі перебувають у жалюгідному стані. Їх не ремонтували з часів Радянського Союзу. Алчевськ – результат. Мережі почали просто рватися. Їх необхідно ремонтувати і модернізувати, але, як правило, коштів на це у місцевих органів влади немає. Одним із шляхів виходу з цієї ситуації є впровадження побудинкових котелень, але як тимчасовий захід. Щоб дати тепло нині і мати час для модернізації центральної системи опалення. Але не можна робити так, як це робить НАК «Нафтогаз», впроваджуючи ні з ким не узгоджену програму «Рідний дім». Вони планують перевести всі малі міста (з кількістю населення 300–500 тис. осіб) на забезпечення газовим водо- і теплопостачанням. Це – газові колонки та газові котли у кожній оселі для забезпечення гарячої води та опалення. А як же доручення уряду щодо зменшення споживання природного газу? Крім того, встановлення таких приладів потягне за собою сплеск неплатежів та збільшення соціального напруження в суспільстві. Тому центральні мережі необхідно відновлювати. Для цього потрібні великі гроші і відповідна державна програма.

–Тобто наступної зими матимемо ситуацію, можливо, гіршу, ніж минулої?
– 14 липня відбулося засідання Кабінету Міністрів з питання підготовки до зими. Доручень дали дуже багато. Мінпаливенерго, Мінбуду, місцевим органам влади. І наскільки вони будуть повороткими, встигатимуть до опалювального сезону, відповідно до їх успіхів і матимемо ситуацію.

– Україна – експортер електроенергії, маємо її надлишок. Але повсякчас кажуть, що необхідно вишукувати альтернативні джерела електроенергії. Навіщо?
Ідеться не про електроенергію, а про енергоресурси взагалі, і особливо ті, від яких залежить енергетична безпека держави: природний газ, нафта. Саме для заміщення цих енергоресурсів у першу чергу необхідно вишукувати альтернативні види палива.– Чи долучать виробників електроенергії з відновлюваних джерел до єдиної енергосистеми України?

– І так, і ні. Держава встановлює тарифи, за якими ці виробники можуть продавати електроенергію споживачеві. Але тарифи ці, на жаль, такі, що виробляти її не вигідно. І якщо ви збудували малу ГЕС – ви розорюєтеся. Нині із цього питання звертаємося до НКРЕ з проханням привести у відповідність тарифи.

– Нині із збільшенням ціни на газ до агентства звертатимуться по рекомендації.
– Запитів дуже багато. Від центральних та місцевих органів влади, галузевих міністерств, промислових підприємств.

– Чи звертаються до вас промислові підприємства й організації безпосередньо?
– Звичайно. Один приклад: у Рівному замінили близько 200 звичайних ліхтарів зовнішнього освітлення на енергоощадні ліхтарі з фотоелементами і сонячними батареями. Вони скористалися технологією, закладеною у нашій базі даних. Це заслуга мерії. До речі, Рівненська область за нашим рейтингом одна з найкращих у запровадженні енергозберігаючих технологій. Він складається за показниками економії енергоресурсів у відсотковому відношенні до енергоспоживання області. Найбільше енергії, звичайно, споживають у Донецькій, Дніпропетровській та Запорізькій областях.

– Заміна ліхтарів у невеликому місті – це крапля в морі. Великі промислові підприємства змінюють щось з вашої подачі?
– У Мінпромполітики є свій галузевий план зниження споживання газу в металургії, яка переходить нині на конверторний спосіб плавки. Хімічна промисловість також скорочує витрати газу. Підприємства самі у цьому зацікавлені, бо інакше їхня продукція стає неконкурентоспроможною. Газ дорожчатиме – від цього нікуди не дінешся.
Відповідно до положень про агентство і за задумами його голови Євгена Сухіна, планується зробити багато. Але вітчизняна законодавча база у сфері енергоефективності, м'яко кажучи, недосконала і потребує кардинальних змін. Крім того, ми досить довго були у стані політичної нестабільності, а політична – поглиблює економічну.
Нині, на жаль, ми не можемо порозумітися з Мінфіном. Енергозбереження потребує капіталовкладень. Для вдосконалення законодавчої бази необхідні кошти. Нині стоїть питання про розробку нової комплексної державної програми України з енергозбереження. Попередню розробляли 8 інститутів і 10 академіків, поставили під нею підпис. Тобто це була науково обґрунтована робота. Нині для укладання договорів з інститутами потрібні гроші – ніхто безплатно нічого не робить.

– Виходить, що подорожчання газу для нас як грім серед ясного неба. Невже ніхто не передбачав цього?
– У квітні 2005 року Державний комітет України з енергозбереження ліквідували. А НАЕР було створено пізніше. Наслідки того, що в Україні майже рік такої структури просто не існувало, для нас дуже відчутні.

– А Мінпаливенерго? Його аналітикам не спадало на думку, що світова ціна на газ може якось і нас зачепити?
– Основне їх завдання – добути й розподілити. Грубо кажучи, врахувати на вході труби і на виході. Енергозбереження – не їх парафія. А в Мінекономіки не очікували такого повороту подій.

– Чому не здійснюються стратегічні оцінки? Адже вся інформація доступна, ми не за «залізною завісою» тепер.
– Поки смажений півень не клюне… Це наша реальність: доки не підніметься ціна на енергоносій – ніхто не економитиме.
Торік ми розробили проект закону України «Про комерційний облік ресурсів, передача яких здійснюється мережами», відповідно до якого всі підприємства, споживачі енергоресурсів – і юридичні, і фізичні – повинні мати лічильники електроенергії, тепла, газу й води. Тому що енергопостачальні підприємства та ЖКГ списують на втрати все, що завгодно. До 60 відсотків втрат холодної води, 17 – газу, до 30 – тепла – неабиякі витрати по країні. За все це платимо ми з вами – споживачі. Куди йдуть ці гроші, ніхто не знає.
Такий проект отримали всі міністерства. І погодили його всі, окрім трьох – Мінпаливенерго, Держжитлокомунгоспу та НКРЕ. Одне з головних питань, яке вирішує цей закон: надавач послуг повинен встановлювати лічильники за свої гроші, і у тарифах це закладено. Обслуговування і повірка їх – також. Адже ми на базар не ходимо зі своїми вагами. Без лічильників ми не можемо державний баланс полічити. Як його складати, якщо точної цифри немає? У цьому законі йдеться і про якість послуг. Не 30 градусів теплоносій, як було цієї зими, а як потрібно – 70. Так само і холодна вода – не брудна, а якісна.
Указом Президента №1863 Мінекономіки повинно було розробити проект положення «Про складання енергетичного балансу України». Воно його розробило. Держкомстат введе нову звітність для складання балансу. І кожне підприємство здаватиме такий звіт. На основі чого? Лічильники є не на кожному підприємстві, не кажучи вже про фізичних осіб. Як зробити, щоб це було чітко, зрозуміло, а головне – достовірно. По Україні видобули енергоресурсів стільки-то, спожили стільки-то. Різниця між «видобули» і «спожили» – це втрати і несанкціоноване під'єднання (розкрадання) енергоносіїв. Нині картина абсурдна. Повертаючись до незабутньої пам'яті Володимира Ілліча: «Учет, учет и еще раз учет!».
З кожним роком енерговитрати зростатимуть, і якщо в енергоспоживанні не реалізуємо потенціал енергозбереження, витрати енергії будуть просто неприйнятні для нашої економіки. Головна ідея полягає в тому, що вже нині швидкими темпами необхідно задіяти потенціал енергоефективності та енергозбереження.

Інтерв'ю вела Катерина БАЛАБУЄВА.

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Посли ЄС затвердили санкції проти Росії за арешт і ув’язнення Навального Сьогодні, 01 березня

УЗ запроваджує індексацію цін на пасажирські перевезення: "плюс" 2% на місяць Сьогодні, 01 березня

Пільги для "інвестнянь" і менше податків для "грального": за що Рада буде голосувати на тижні Вчора, 28 лютого

Віцепрем'єр з євроінтеграції розповіла, як Україна може відповісти, у разі завершення "Північного потоку-2" 27 лютого

Кулеба запросив французький бізнес взяти участь у "Великому будівництві" і великій приватизації 27 лютого

Маркарова про своє призначення: робота з МВФ – далеко не основна задача 27 лютого

Уруський: Штат Мінстратегпрому укомплектований більш ніж на 30% 26 лютого

Байден до 7-ї річниці окупації Криму: США разом з Україною протистоятимуть агресії РФ 26 лютого

Україна очікує на гроші МВФ до літа – Милованов 26 лютого

Новини 25 лютого: підозра Рудьковському, падіння капітальних інвестицій, держборг 26 лютого