№7, квітень 2012

Атомна енергетика: перспективний напрям чи глухий кут науково-технічного прогресу?

Упродовж кількох десятиліть атомна енергетика у світі, зокрема й в Україні, розвивалася досить швидкими темпами, її вважали не тільки однією з найперспективніших, а й цілком безпечних сфер науково-технічного прогресу. Незначні інциденти на деяких АЕС і навіть ядерні аварії з тяжкими наслідками у 50–70-х роках минулого століття (зокрема, Киштим у СРСР, Три-Майл-Айленд у США) не було сприйнято як серйозні попередження про велику небезпеку АЕС, як нагальну необхідність на принципово новому рівні приділяти увагу цій проблемі.

На тлі Чорнобильської катастрофи

Аварія на Чорнобильській атомній станції 26 квітня 1986 року, яку називають найбільшою техногенною катастрофою в історії людства, підірвала довіру до атомної енергетики. У розвинених країнах учені й уряди активізували діяльність, спрямовану на підвищення безпеки АЕС, значно прозорішими стали програми й стратегії розвитку атомної енергетики та розрахунки економічної ефективності цієї галузі. І з’ясувалося багато фактів, на які раніше не звертали уваги або свідомо приховували. Зокрема, реальна вартість електроенергії, виробленої на АЕС, виявилася значно більшою, щонайменше утричі, якщо підсумувати витрати протягом усього циклу – від видобування урану до захоронення відходів і закриття АЕС, які відпрацювали свій ресурс. І це без урахування ресурсів і коштів, які пішли на ліквідацію наслідків радіаційних аварій!

Однак із плином часу трагедію та уроки Чорнобиля почали забувати. Підвищення світових цін на нафту та газ і чергові запевнення атомних лобістів про безпеку атомної енергетики зумовили те, що уряди низки країн знову почали пов’язувати з її розвитком перспективи економічного зростання й реалізовувати плани будівництва нових АЕС. Наприклад, до 2020 року Росія планує збільшити виробництво ядерної енергії вдвічі, Китай – у шість разів, Індія – у 10, а до 2050 року – у 100 разів.

Отже, маховик ядерних потужностей почав розгойдуватися з новою силою. Чи вплине на це необачне прискорення продовження ланцюжка радіаційних аварій уже в нинішньому столітті?

 

 

Нові застереження?

У квітні 2003 року сталася ще одна дуже небезпечна аварія в 2-му блоці атомної станції Пакш в Угорщині, що розташована за 115 кілометрів від Будапешта. З часів Чорнобиля це була найбільша катастрофа в Європі, хоча світова спільнота майже не звернула на неї уваги. Як з’ясувалося, на АЕС у Пакші сталося перегрівання паливної зв’язки (30 високорадіоактивних тепловидільних елементів – ТВЕЛів), потім – паровий вибух унаслідок спрямування операторами в зону аварії потоку холодної води, нагромадження радіоактивних відходів на дні сталевого котла з водою, викид радіоактивних газів у навколишнє середовище. На щастя, вдалося локалізувати радіаційне забруднення довкілля, але все могло закінчитися набагато гірше, з тяжкими наслідками не лише для Угорщини, а й далеко за її межами. І знову, як і після Чорнобиля, не все було вивчено, проаналізовано, враховано, в тому числі – «людський фактор» (неуважність, необережність, недооцінка загроз, помилки оперативного персоналу), який відіграє дедалі вагомішу роль на потенційно небезпечних об’єктах і покладатися на який стає важче.

У липні 2006 року сталася аварія на трансформаторній підстанції шведської АЕС у Форсмарку – раптове знеструмлення в результаті короткого замикання. Як правило, системи безпеки АЕС готові до таких подій і реактор відключається від аварійної мережі раніше, ніж коротке замикання в зовнішній мережі проникне всередину. Але цього разу відключення від мережі відбулося із запізненням, тому пересічна аварія спричинила цілий каскад подальших ускладнень, а далі – колапс більшої частини електросистем безпеки на 1-му блоці реактора з киплячою водою. Вимкнулися два з чотирьох дизельних генераторів, упродовж критичної фази аварії аж 22 хвилини не працювали монітори, датчики, екрани, гучномовці у центрі управління, не було життєво важливої інформації про положення стрижнів, які регулюють ланцюгову реакцію, і рівень води, що охолоджує агрегат. Головною причиною аварії на АЕС «Форсмарк-1», як установило шведське відомство з атомної енергетики, стала відмова двох інверторів. Але тривожні запитання залишилися без відповіді. Така аварія не передбачена жодною інструкцією, як не передбачено методів і можливостей для її запобігання. І, на думку фахівців, дуже пощастило, що через 22 хвилини оператору вдалося в ручному режимі запустити вимкнені двигуни резервного живлення й відновити роботу центральної системи вимірів безпеки. Якби цього не сталося, наслідки могли бути катастрофічними.

І ось чергова трагедія – 11 березня 2011 року сталася масштабна аварія на японській атомній станції «Фукусіма-1». Призвели до неї, як вважають, природні чинники – потужний 9-бальний землетрус і цунамі, спричинене ним. Але істотне значення, як з’ясувалося під час аналізу катастрофи та її наслідків, мав і «людський чинник»: відсутність певних інструкцій з поведінки персоналу АЕС у суперекстремальних ситуаціях, непідготовленість до них, брак заходів безпеки тощо. До речі, під час місії OSART у Японії, що має на меті підвищити експлуатаційну безпеку АЕС, поширюючи накопичений у світі досвід їх експлуатації, персонал АЕС майже нічого не міг сказати про Чорнобильську катастрофу. Японські фахівці вважали, що аварії такого масштабу їм не загрожують...

А світовий досвід знову й знову доводить, що атомні реактори сьогодні ще не є аварійно-стійкими в екстремальних ситуаціях. У сфері безпеки АЕС нерозв’язаними залишаються ще чимало технічних проблем. Тому й під час упровадження «четвертого», найсучаснішого покоління атомних реакторів не йдеться про їхню абсолютну надійність, а тільки – про відносну. Вона сьогодні нібито всіх задовольняє.

 

 

Енергетичні реалії

Повертаючись до тенденцій у галузі атомної енергетики, зазначимо, що Україна теж має свої плани її розвитку на найближчі роки з обсягами фінансування до 15 млрд. доларів США. Ці задуми загалом підтримують провідні вчені Національної академії наук України – фізики, економісти, ядерні енергетики. У фундаментальній статті Б. Патона, В. Бар’яхтара, О. Бакая, І. Неклюдова «Майбутнє атомної енергетики», надрукованій у журналі «Вісник НАН України» (№ 4 за 2006 р.) зазначено: «Ця галузь, безперечно, може стати основою енергетичної незалежності нашої держави, оскільки Україна посідає шосте місце у світі за розвіданими запасами урану. Як енергоносій уран здатний забезпечити енергетичні потреби нашої держави на багато сотень років навіть за сучасного стану ядерних водяних реакторів. Перехід на новий тип реакторів, у яких використовується не тільки уран-235, а й уран-238, на тисячоліття забезпечить Україні енергонезалежність».

Проте автори зауважують, що доля атомної енергетики істотно залежить від перспектив розвитку й економічної доцільності інших секторів енергетики (теплової, альтернативної) і її майбутнє можна оцінити тільки з урахуванням тенденцій розвитку енергетики загалом. Дуже важливими й актуальними у статті є висновки поважних авторів про те, що сучасні атомні реактори не відповідають вимогам гарантованої безпеки, а радіоактивні відходи – вимогам екологічної чистоти. Саме ці проблеми сьогодні активно розв’язують у країнах, де розвиток атомної енергетики належить до головних пріоритетів.

Зважаючи на низку інших негативних чинників, частина українських учених – економістів, соціологів, енергетиків — убачає вихід із ситуації у відродженні теплової енергетики, де основною сировиною є нафта, газ, вугілля, сланцевий газ, біосировина. Свою позицію вони активно обстоюють останніми роками, однак аналіз свідчить, що і в цьому секторі енергетики є величезна кількість проблем, які Україна самотужки, без значної фінансової й технологічної допомоги розвинених країн подолати не в змозі, тим паче у короткі терміни. Тому, щоб не опинитися в енергетичному зашморзі, у найближчі 10–15 років ми не можемо відмовитися від атомної енергетики, хоча модернізація старих атомних реакторів і впровадження необхідних заходів із підвищення їх екологічної безпеки коштуватимуть, за підрахунками фахівців, приблизно 15 млрд. доларів. Окрім того, до 5–6 млрд. доларів потребує оновлення теплової енергетики, у якій близько 80% основних фондів цілковито зношено. Отже, без розвитку енергетики нам не обійтися, але в який спосіб, у яких напрямах її краще розвивати?

 

 

Соціальні та екологічні аспекти енергетичної сфери

В Україні ПЕК забезпечує 50% доходів державного бюджету, експорту і валютних надходжень та близько 30% обсягів промислового виробництва й доходів консолідованого бюджету України. Частка ПЕК у загальному обсязі забруднення становить до 30% викидів шкідливих речовин із стічними водами в різні водні об’єкти держави, близько 50% викидів токсичних речовин в атмосферу та понад 30% твердих відходів. Для розміщення хвостосховищ, золовідвалів, полігонів відходів, очисних споруд дедалі більше вилучається земельних ресурсів, унаслідок цього відбуваються необоротні зміни природних ландшафтів.

П’ятнадцять атомних енергоблоків України, кожен із яких споживає близько 7500 тонн води на годину (!), сьогодні виробляють більш як половину загального обсягу електроенергії. Найближчі 10 років, як стверджують фахівці, цілковито відмовитися від ядерної енергії неможливо. А оскільки через відсутність у державі коштів перехід на атомні реактори нового покоління (із внутрішньою системою безпеки і з більшим ККД) неможливий, залишається одне – подовжити роботу всіх старих енергоблоків усіх чотирьох українських АЕС. Однак це на порядок підвищує рівень їх небезпеки. Дуже складно вчасно виявити, розрахувати, оцінити й передбачити з потрібною точністю шкоду й небезпеки від таких явищ, як деградаційні зміни на поверхнях і всередині бетонних та металевих конструкцій реакторів, корозійні явища, радіаційні ураження матеріалів і сплавів, утворення тріщин зовні і всередині конструкцій, на зварювальних швах. А як врахувати проблеми, пов’язані з плинністю кадрів, їхнім скороченням, зменшенням частоти, тривалості й прискіпливості перевірок тощо? Крім подовження роботи атомних енергоблоків на 10 років, атомні лобісти радять побудувати ще кілька нових блоків АЕС, спорудити завод із переробки відпрацьованого палива і сховище ядерного палива. Здійсненню цих планів перешкоджають брак коштів (це мільярди доларів) та соціальні й морально-психологічні проблеми, пов’язані з розвитком атомної енергетики.

Попри те, що після Чорнобильської катастрофи минуло понад чверть століття, і донині не розв’язані численні проблеми сотень тисяч людей, які постраждали від катастрофи. А без цього важко уявити, що подальші плани розвитку атомної енергетики дістануть підтримку суспільства.

Щоб не закінчувати цей розділ на песимістичній ноті, зазначимо й позитивні зрушення у сфері безпеки атомної енергетики. Це – виконання «Додаткової цільової переоцінки безпеки енергоблоків з урахуванням уроків, винесених з аварії на АЕС «Фукусіма-1», що передбачає упровадження вищих стандартів безпеки АЕС, рекомендованих МАГАТЕ. Вважаємо за доцільне після завершення нових екологічних експертиз, аудитів і стрес-тестування на базі отриманих даних розробити екологічні паспорти всіх АЕС. Це значно підвищило б рівень і ефективність екологічного контролю, а також рівень екологічної безпеки АЕС.

Автори: Георгій БІЛЯВСЬКИЙ, Олександр БОНДАР, Юрій КУТЛАХМЕДОВ, Микола КОВАЛЬОВ

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Прем’єр Бельгії: Деякі євродепутати поширювали роспропаганду за гроші Сьогодні, 29 березня

1 млн снарядів навесні, новий пакет зброї з Німеччини, переговори з урядом Польщі: новини дня Сьогодні, 29 березня

Прем’єр: Україна домовилася з ЄС про пріоритетний скринінг законодавства у сфері агрополітики Сьогодні, 29 березня

Рада Україна-НАТО зібралась у Брюсселі через останні удари РФ по інфраструктурі Сьогодні, 29 березня

Зеленський розповів про розмову зі спікером Палати представників США Джонсоном Сьогодні, 29 березня

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Вчора, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Вчора, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Вчора, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Вчора, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Вчора, 28 березня