№7, квітень 2012

«Хто стукає, тому двері відчиняють»«Хто стукає, тому двері відчиняють»

Серед регіонів Київщини Броварський район завжди вирізнявся: близькість до столиці накладала печать парадності, яка часто-густо виливалася в помпезні зустрічі та свята, що їх влаштовували для високих чиновників. Та головне не в цьому, а в щоденній ефективній праці, оціночну планку якої піднімали надто високо. Тож броварчани продовжують утримувати лідерство в економіці Київщини. Не таємниця, що це можливо лише за умов стабільного промислового виробництва, розвитку агропромислового комплексу, зрештою, соціальних гарантій для працюючих. За приклад може слугувати Рожнівська сільська рада, очільником якої вдруге поспіль обирають Тетяну МЕХЕД. Із нею розмова нашого кореспондента.

– Тетяно Іванівно, керувати пристоличним селом, очевидно, не так уже й просто? Принаймні, як на мене, небагатьом вдається протягом кількох скликань утримуватись у цьому специфічному керівному кріслі.

– Насправді за крісло я ніколи не трималася, просто працювала, багато й наполегливо. А завдання, які завжди ставила перед собою, зводилися до того, щоб мешканцям рідного села жилося якомога краще, почувалися вони захищенішими, щоб факти буденного життя переконували людей у тому, що влада – це не щось абстрактне, далеке від них, їхніх турбот і потреб. Вона покликана служити їм, що й намагаюся доводити особистим прикладом.

– Зрозумілі й водночас непрості завдання…

– Авжеж. Одначе вимагаю саме такого ставлення до роботи від самої себе, моїх помічників, депутатського корпусу. Аби ніхто, навіть поза очі, не дорікнув, що ми байдужі, глухі чиновники, до яких не можна достукатися.

– Знаю, що за фахом ви працівник культури. Чи вистачає знань керувати селом? Чи не боялися незнайомої роботи, відповідальності, коли вас обирали на посаду очільника самоврядної громади села?

– Треба не боятися, а більше працювати, тоді все пізнається. Як на мене, керівник будь-якої ланки вчитися має завжди й робити це ніколи не буває запізно. 1983 року за розподілом я приїхала до Рожнів, зустріла своє кохання, і ми невдовзі побралися. Так і залишилася тут назавжди. За 10 років, уже маючи на руках двох діточок, склала іспити до Національного університету культури, після його закінчення навчалася в Національній академії державного управління при Президентові України. І цей бар’єр я подолала успішно. Звісно, попервах працювати на посаді голови було непросто. Колективне господарство на той час, як то кажуть, наказало довго жити, місцева молодь не бажала залишатися в рідних пенатах, молоді спеціалісти довго в Рожнах не затримувалися. Та й чи можна було їм за це дорікати? Умов, щоб зреалізувати себе – жодних, житла немає, а про якесь цікаве дозвілля годі й казати. Будинок культури востаннє ремонтували ще, певно, на зорі соціалізму. Тож вирішила: якщо хочемо насправді відродити наше село (саме це обіцяла людям, ідучи на вибори), треба активно діяти.

– Люди кажуть, що з цим завданням ви впоралися доволі успішно?

– У мене не було іншого виходу. Не побоюся так стверджувати, але розбудовувати село ми почали з чистого аркуша. Спершу взялися за ремонт будинку культури. Сьогодні в це важко віриться, але сільський осередок дозвілля не був навіть газифікований. Коли ж упоралися з цим і повністю обновили фасад приміщення, тоді взялися за школу. Замінили всі вікна на металопластикові, добудували шатровий дах. Сьогодні на базі школи створено навчально-виховний комплекс, котрий відвідують двадцять діточок, які цьогоріч ідуть у перший клас. Паралельно з цим облаштували дороги, майже повністю газифікували село, освітили вулиці. Щоправда, зроблено все це десь на 90 відсотків, але впевнена: найближчим часом ми повністю закриємо ці питання.

Капітальний ремонт проведено й у приміщенні сільради, де розмістилася оновлена пошта. За кошти інвесторів закупили поштове обладнання, а ще кожному листоноші подарували скутер, адже їхня робота не з легких, та й працюють деякі поштарі по 25–30 років, тож заслужили на таку увагу. Дехто заздрить нам ще й тому, що маємо в селі власне пожежне депо. Мабуть, ви звернули увагу й на церкву в центрі села?

– Її важко не помітити, вона дуже красива й оригінальна.

– Я сказала б так: це справжній витвір мистецтва. Будівництво церкви було однією з моїх першочергових обіцянок, яку я давала односельцям під час виборів сільського голови. І 2009 року церкву звели на місці старого храму. У нас добрий священик. Матушка – регент при церкві, учасники хору – здебільшого інтелігенція села: вчителі, медичні працівники. Так і має бути, бо саме ці люди повинні нести віру в серця підростаючого покоління, наших дітей. Тож хай поволі, але ми повертаємося до моральності.

Кілька слів хотілося б сказати про нашу медицину. Маємо автомобіль «швидкої допомоги». У фельдшерсько-акушерському пункті після євроремонту повністю замінили медичне обладнання. Є в селі й медамбулаторія, до якої запросили найкращих фахівців зі столиці – стоматолога, гінеколога, фельдшера. Працюють вони на першому поверсі колишньої колгоспної контори. У цьому приміщенні провели ремонт, підвели газ, вже пізніше добудували третій і четвертий поверхи, де маємо вісімнадцять квартир для запрошених на роботу спеціалістів. Звели новобудову й для дітей, які залишилися без батьківської опіки. У найближчих планах – будівництво сучасної медичної амбулаторії та 36-квартирного будинку для працівників соціальної сфери.

– Отже, потік шукачів кращої долі серед односельців зменшився?

– Молодь, хоча й не так швидко, як того хотілося б, повертається в село. Водночас постала інша, не менш гостра проблема – дитячий садок. Ми вже підготували проект на будівництво дошкільного закладу на 110 місць, під його спорудження закладено кошти, тож сподіваюся, найближчим часом цю досить гостру соціальну проблему розв’яжемо.

– Тетяно Іванівно, реалізація будь-якого проекту потребує коштів…

– Хочете знати, як ми заробляємо гроші? Основну частину проектів реалізуємо за бюджетні кошти. Тільки торік на соціальну сферу витратили 1 мільйон 615 тисяч гривень. З них 195 тисяч надали інвестори.

– А чи багато нині охочих інвестувати гроші в розвиток села?

– Достатньо. Інша справа, що «прийняти» кошти ми можемо не від усіх, а лише від тих, хто налаштований працювати серйозно: створювати робочі місця, брати участь у житті села, перейматися його проблемами. Але ні за які кошти чи преференції ми не дозволимо розташовувати в селі виробництва, які шкодили б життю моїх односельців, віддавати землю без конкретних зобов’язань тим, хто має намір її отримати. Усі подібні «земельні домовленості» між сільрадою та недобросовісним орендарем зазвичай ні до чого доброго не приводять. І саме тому ми чітко прописуємо в усіх угодах обов’язки сторін. Та й громада завжди знає, що отримає, скажімо, замість відчуженої під будівництво котеджного містечка чималої ділянки поля. А для того, хто насправді хоче працювати, двері в нас завжди відчинені. Для розвитку бізнесу маємо чудові можливості. По-перше, село розташоване за двадцять кілометрів від столиці на березі Десни. Кілька років поспіль у Рожнах працюють меблеве підприємство, пилорама, невеликі приватні підприємства, бази відпочинку, які за будь-якої пори року не залишаються порожніми.

– А чи повністю забезпечені земельними наділами ті, хто живе й працює в Рожнах, тож має на це першочергове право?

– До честі депутатів, серед яких, завважте, переважно жінки, питань із наданням ділянок, отриманням актів на право власності в нас не виникає. З 2005 року всі, хто досяг повноліття, можуть отримати земельну ділянку. І якщо з якихось причин майбутній власник забув чи не прийшов вчасно подати заяву, депутат, закріплений за територією, обов’язково нагадає про це. До речі, й тим, хто приїжджає до Рожнів на роботу, ми допомагаємо з вирішенням цього питання. Маємо й комунальне підприємство, яке створили власним коштом ще 2008 року. Відтоді і сільська рада, і мешканці села позбулися багатьох проблем. Це й вивезення сміття, й благоустрій. А пройдіться, наприклад, берегом Десни, він завжди чистий, охайний. Є в структурі комунального підприємства й служба, яка надає ритуальні послуги. До слова, підприємство повністю забезпечене технікою. Є тут навіть екскаватор, асенізаційні автомобілі.

– Сьогодні на щит знову піднято проблему адміністративно-територіальної реформи...

– До розв’язання цієї проблеми слід підходити дуже виважено. Колись уже проводили укрупнення територій. Зокрема, в нас була центральна садиба в Літках. І всі кошти зосереджувалися насамперед там, а іншим діставалося за залишковим принципом.

Якщо до нас не дослухаються й такі об’єднання знову відбудуться, передусім постраждають селяни. Уявіть собі: для того, щоб отримати довідку, треба буде їхати за багато кілометрів у сусіднє село. То в чому ж сенс такої реформи? Кожне село є самостійною адміністративно-територіальною одиницею, яка повинна мати владу, бюджет, зрештою, власне обличчя. Стверджую так, бо люблю цю землю, несу відповідальність за долю людей, які тут живуть і працюють. Служити громаді – це моє життя. Повірте, кажу це щиро.

– Чи встигаєте за громадськими справами приділяти увагу сім’ї?

– Знаєте, роль сім’ї в житті будь-якої жінки важко переоцінити. Для мене чоловік, діти, а тепер уже й онуки – найрідніші, найголовніші люди. А як же інакше? Адже саме родина дає наснагу. Це надійний тил, підтримка, віра, це найцінніше з-поміж усього.

– Ми зустрічаємося з вами напередодні Великодня. Які думки навіває вам це свято?

– Про вічне торжество життя, добра, любові. Навіть у свято слід пам’ятати, що завжди є невідворотність покарання за не надто ґречні вчинки.

Розмовляла Віра ТКАЧЕНКО.

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Сьогодні, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Сьогодні, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Сьогодні, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Сьогодні, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Сьогодні, 28 березня

Чехія виділить кошти на свою ініціативу щодо закупівлі боєприпасів для України Сьогодні, 28 березня

ЄС розблокував пільги для України, Косово йде в Раду Європи, "коаліція бронетехніки": новини дня Сьогодні, 28 березня

ЗМІ: Заява Макрона про відправку військ в Україну розлютила американських посадовців Вчора, 27 березня

Словенія приєднається до ініціативи Чехії із закупівлі снарядів для України Вчора, 27 березня

Естонія готова підтримати прем’єра Нідерландів на посаду генсека НАТО Вчора, 27 березня