Найкращі ліки від безробіття – робота. Над собою

«Спад – коли роботу втрачає ваш сусіда, криза – коли роботу втрачаєте ви». Ця відома фраза тридцять третього президента США Гаррі Трумена видається нині, як ніколи, актуальною. Особливо для численної армії пересічних українців, котрі втратили роботу або змушені працювати неповний робочий тиждень. А що думають фахівці з приводу проблеми безробіття в нашій країні, кореспондент «Віча» спробувала з’ясувати у головного наукового співробітника Науково-дослідного економічного інституту при Міністерстві економічного розвитку та торгівлі України, кандидата економічних наук Сергія ЗАХАРІНА.

– Сергію Володимировичу, скільки нині в Україні безробітних і наскільки, на вашу думку, офіційні цифри нижчі за реальні?

– Згідно з даними Державної статистичної служби України, за перше півріччя 2011-го кількість безробітних досягла 1 млн. 810 тис. осіб. Це – 8,9 відсотка від кількості економічно активного населення працездатного віку. Звичайно, офіційні дані нижчі за реальні, позаяк не всі громадяни, котрі не мають роботи, офіційно реєструються як безробітні. Крім того, дехто втрачає формальний статус безробітного, хоча насправді нікуди не влаштовується. Слід враховувати й так зване приховане безробіття. Скажімо, торішнього вересня 22,5 тисячі працівників перебували у вимушених відпустках, а 292 тисячі через економічні негаразди у роботодавця працювали в режимі неповного робочого дня або неповного робочого тижня.

– Скажу так: ситуація гостра, але не критична. Для порівняння – у першому півріччі 2010-го кількість безробітних була на 58 тисяч осіб більшою, ніж наприкінці 2011-го, а рівень безробіття становив 9,2%. Рівень зайнятості у групі осіб працездатного віку за останній рік зріс з 65,4% до 66,2%. Не забуваймо за емоціями головного: основні інститути ринку праці функціонують, переважна більшість працівників вчасно отримують заробітну плату, реалізується відповідна державна політика. Та й у цілому ситуація на ринку праці стабілізується.

– Криза – це, передусім, відмирання старого, низькотехнологічного, нераціонального. Якщо підприємство не вписується у ринкову економіку, воно банкрутує й закривається. Робоча сила «перекидається» на економічно здорові підприємства, які випускають потрібну продукцію, платять високу зарплату та вчасно сплачують податки. Це об’єктивні економічні процеси. Ринок праці – їхнє віддзеркалення. В умовах економічної рецесії падають основі макропоказники, економіка «охолоджується». Відповідно, у зв’язку із пригніченням економічної активності утворюється «зайва» робоча сила, котра підпадає під скорочення або переводиться на неповну зайнятість.

Ясна річ, економічна криза значно загострила проблему безробіття. Судіть самі: якщо 2008-го в Україні було зареєстровано 1 млн. 425 тис. безробітних, то вже наступного – 1 млн. 958 тис. Тобто маємо збільшення на понад півмільйона. Але нині на ринку праці, як я вже сказав, намітилися ознаки оздоровлення.

– Справді, доходи громадян в період кризи помітно впали. Середньомісячна номінальна заробітна плата у 2008 році дорівнювала 1806 гривень, а в 2009-му – вже 1906. Натомість 2010-го вийшли на «плюс» – 2239 гривень. У 2009 році порівняно з попереднім реальна заробітна плата (з урахуванням інфляції) впала на 10%, а в 2010-му – на ті само 10% зросла. Нині ситуація із рівнем зарплати вийшла на докризовий рівень.

Сучасні держави впроваджують інструменти для пом’якшення негативних соціальних наслідків економічної кризи. Для цього створюються відповідні фонди і резерви, в тому числі, у межах страхування на випадок безробіття. У багатьох країнах, і Україна не виключення, виникли відповідні інститути. Держави мають бути готові до загострення ситуації на ринку праці. Безробітні отримують відповідні страхові виплати. Якщо криза триває порівняно недовго, економіці ця ситуація не загрожує.

Що стосується проблеми «люди не бажають працювати за копійки». У нас показники безробіття не є критичними. Тобто, з точки зору статистики, основна маса людей погоджується на той розмір заробітної плати, який пропонує роботодавець. Хоча, поза сумнівом, найвигідніші інвестиції – інвестиції у власні знання. Бажаєш заробляти більше, вдосконалюйся, навчайся, освоюй нові або суміжні професії, підвищуй кваліфікацію.

– Офіційний рівень безробіття у селах, до речі, нижчий, аніж у містах. 2010 року середній його показник серед городян був 8,6%, а серед селян – 7,1%. Водночас скорочення кількості зайнятих у сільській місцевості – загальносвітова тенденція. Аграрне виробництво стає дедалі технологічнішим, відповідно, потребує дедалі меншої кількості робочих рук. Із другого боку, в більшості країн світу стрімко зростає сфера послуг, сконцентрована переважно в містах…

– Тут необхідна копітка робота зі створення на селі нових виробництв, реалізація програм адаптації сільських населених пунктів до наявних викликів. Є сфери, котрі можуть і мають стати потенційно привабливими саме в сільській місцевості. Приміром, первинна переробка та зберігання сільськогосподарської сировини, сільський туризм, виробництво органічних продуктів харчування тощо.

– Проблема справді непроста, адже більшість безробітних – саме молодь. Якщо 2010 року загальний рівень безробіття оцінено у 8,1%, то серед вікової групи від 15 до 24 років – на рівні 17,4%, у групі від 25 до 29 років – на рівні 9,9%.

Подивімося на проблему з точки зору роботодавця. Я його чудово розумію. Чому він має брати некваліфікованого працівника, але з амбіціями (часто-густо необґрунтованими), вчити його «уму-розуму», коли на одну вакансію претендують кілька досвідчених фахівців?..

– Повторю те, що казав раніше стосовно всіх: наполегливо вчитися, підвищувати свою конкурентоспроможність на ринку праці. Не відкрию таємниці, але значна частина вишів виконують функцію надавачів освітніх послуг, зовсім не дбаючи про якість та змістовність навчання. У цій ситуації молода людина має наполегливо здобувати знання і навички й налаштовуватися на самоосвіту протягом усього життя.

Чесно кажучи, не розумію логіки деяких молодих людей, котрі не бажають навчатися. Вони є студентами вузів, не маючи в майбутньому жодного наміру працювати за спеціальністю! Чи не краще тоді піти до професійно-технічного училища? Це і швидше, і дешевше, і, в багатьох випадках, цікавіше. Серед моїх знайомих є чимало тих, хто працює на реальному виробництві й заробляє значно більше від кандидата наук.

Іще одна порада: слід будувати реальні плани. Доволі часто доводиться чути, що молоді люди, які ще навіть не закінчили навчання, шукають роботу із зарплатою 5–7 тисяч гривень на місяць… Коли мені було 19, я працював нарівні зі своїми колегами, але отримував удвічі менше. І не вважав це чимось ганебним. Коли досяг певного фахового рівня, зарплату підвищили.

А покоління ми не втратимо, оскільки, як свідчить статистика, вже у віці 29 років імовірність стати безробітним у 3–4 рази менша, аніж у 20.

– Тут треба чітко розуміти, про що йдеться. Діяльність служб зайнятості? Фонду соціального страхування на випадок безробіття? Фірм з підбору персоналу? У цілому інфраструктура ринку праці в нашій країні досить функціональна. Приміром, Державна служба зайнятості продемонструвала себе структурою, здатною вирішувати складні завдання підтримки безробітного населення, в тому числі, у період кризи. Попри певні організаційні негаразди, система загалом працює добре.

У державі має бути створена надійна методологія реалістичного прогнозування ринку праці, основних параметрів зайнятості, а також розв’язано проблему підготовки фахівців з урахуванням запитів роботодавців. До ризиків загострення ситуації слід готуватися завчасно. І аж ніяк не останній інструмент у цьому плані – організація громадських робіт, а також стимулювання розвитку державного сектору економіки, що виробляє всі неринкові послуги.

– На мою думку, 2012-го, у разі реалізації позитивних тенденцій, рівень безробіття може знизитися на 1–1,5%. Окрім того, слід наполегливо виконувати всі передбачені відповідними програмними документами заходи. Гадаю, не відкрию Америки, сказавши, що більшість із них просто не виконується. У тому числі – через обмежене фінансування.

Багато що залежить від макроекономічної ситуації у державі. Матимемо економічне зростання – безробіття однозначно знижуватиметься. Згідно з прогнозом уряду та міжнародних організацій, 2012 року економіка України продемонструє незначне зростання. Тож тепер головне – зробити так, аби це оптимістичне передбачення справдилося.

Розмову вела Дарина СНІЦАРЬОВА.