Внесок суддів Конституційного Суду України в дослідження положень «Договорів і постанов» Пилипа Орлика 1710 року

В історико-правовій літературі «Договори і постанови…» Пилипа Орлика 1710 року досить часто подаються в скороченому варіанті під назвою Конституція Пилипа Орлика, або Бендерська конституція 1710 року. Цей документ, на нашу думку, є визначною пам'яткою політичної і правової думки козацько-гетьманської доби. Вивчення його змісту нині заслуговує на особливу увагу.
До цього спонукає низка чинників: Україна є незалежною державою, що сприяє комплексному вивченню аспектів історії державо- і правотворення в Україні, її політико-правової думки на різних етапах розвитку українського суспільства; неоднозначність ставлення до положень Конституції деяких політиків та учених різної політичної орієнтації; поява 2010 року нових архівних документів і матеріалів, зокрема оригіналу і копії Конституції староукраїнською мовою.
Ці та інші чинники потребують нового поглибленого вивчення й осмислення змісту Конституції Пилипа Орлика.

За часів незалежності України положення Конституції стали предметом дослідження багатьох учених науково-дослідних і навчальних закладів нашої країни. Серед них, зокрема, науковці низки інститутів Національної академії наук України: Інституту держави і права ім. В. М. Корецького, Інституту історії України, Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського,  а також Національної академії правових наук України, Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого, Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та інших вищих навчальних закладів. Ними підготовлені монографії, збірники наукових праць, підручники, навчальні посібники, статті, в яких так чи інакше досліджуються положення Конституції Пилипа Орлика [1]. Ці ґрунтовні праці заслуговують на окреме дослідження.

Метою статті є спроба проаналізувати внесок суддів Конституційного Суду України у вивчення та висвітлення положень «Договорів і постанов…» гетьмана Пилипа Орлика в історико-правовій літературі, їхнє ставлення до цього документа. Цю проблему під таким кутом зору раніше не досліджували. Однак перед тим, як це здійснити, зазначимо, що опубліковані 2010 року нові документи староукраїнською мовою (оригінал Конституції Пилипа Орлика опублікований О. Вовк, копія Конституції опублікована О. Алфьоровим) свідчать про чіткішу повну назву цього акта, на відміну від тієї, яка раніше переважною більшістю вчених, у тому числі і мною, подавалася за тодішнім перекладом на сучасну українську мову з латиномовного варіанта. Конституція Пилипа Орлика тоді називалася так: «Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького між ясновельможним паном Пилипом Орликом, новообраним Гетьманом Війська Запорозького, та між старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, прийняті публічною ухвалою обох сторін і підтверджені на вільних виборах встановленою присягою названим ясновельможним Гетьманом, року Божого 1710, квітня 5, при Бендерах» [2]. Переклад було здійснено, як я вже наголошував, з латиномовного варіанта.

Оригінал Конституції Пилипа Орлика та її копія староукраїнською мовою, опубліковані в 2010 році, подаються під дещо іншою повною назвою, а саме: «Договори і постанови прав і вольностей військових між ясновельможним його милості паном Филипом Орликом, новообраним Гетьманом Війська Запорозького, та між Генеральними особами, полковниками і тим же Військом Запорозьким на спільній з обох боків раді затверджені при вільній елекції формальною присягою від того ж ясновельможного гетьмана підтверджені року від Різдва Христового 1710 місяця квітня 5» [3]. Зазначимо, що в такому перекладі назва Конституції Пилипа Орлика (Бендерської конституції) подається в книзі «Договори і постанови», упорядником якої є О. Алфьоров, а рецензентом — доктор історичних наук О. Однороженко, без «допомоги якого, за словами автора книги, ця праця ще не скоро побачила б світ» [4].

Порівняння повних назв Конституції Пилипа Орлика в перекладах на сучасну українську мову з латини та староукраїнської мови свідчать про їхні певні змістовні відмінності. У перекладі з копій латиномовного варіанта Конституція Пилипа Орлика фіксується як «Пакти і Конституції законів та вольностей Війська Запорозького…», а в перекладі з оригіналу і копії староукраїномовного варіанта — як «Договори і постанови прав і вольностей військових…». У перекладі з латинської мови «Пакти і Конституції законів і вольностей…» стосуються «Війська Запорозького», а в перекладі зі староукраїнської мови «Договори і постанови прав і вольностей…» стосуються  «військових». У другому варіанті перекладу («Договори і постанови…») зрозуміло, що угода стосувалася прав і вольностей військових (це видно також з оригіналу «Договорів і постанов» староукраїнською мовою), а переклад у першому варіанті («Пакти і Конституції законів та вольностей Війська Запорозького…») потребує уточнення, оскільки, як на мене, остаточно незрозуміло, який зміст автори перекладу вклали в словосполучення «Війська Запорозького» — збройні сили емігрантів чи Українська держава. В «Юридичній енциклопедії» стверджується: Військо Запорозьке —  офіційна назва відновленої в результаті Національно-визвольної війни українського народу 1648—1654 років Української держави — Гетьманської держави та її збройних сил [5]. Отже, історики, правознавці та філологи мають під час спільного обговорення цієї проблеми дійти погодженої думки щодо остаточного й чіткого її розв'язання.

З огляду на те, що в останніх документах Конституція Пилипа Орлика фіксується під назвою «Договори і постанови…», автор статті вважає за доцільне саме так і подавати її, а не як «Пакти і Конституції…».

Конституції Пилипа Орлика присвятили свої змістовні статті судді Конституційного Суду України, як чинні, так і у відставці. Вони виступили на сторінках «Вісника Конституційного Суду України», видань академічних наукових установ і вищих навчальних закладів. Серед таких суддів слід назвати І. Домбровського,
В. Кампа, М. Козюбру, О. Мироненка, П. Стецюка,
В. Шишкіна та ін.

Активізувала роботу в цьому напрямі й редакційна рада «Вісника Конституційного Суду України» (попередній голова А. Стрижак). Вона відкрила на шпальтах часопису рубрику «До 300-річчя Конституції Пилипа Орлика». Під цією рубрикою опубліковано Указ Президента України «Про відзначення 295-ї річниці та підготовки заходів до 300-ї річниці прийняття Конституції гетьмана Пилипа Орлика» від 21 березня 2005 року № 504 та текст Конституції Української гетьманської держави (Конституції Пилипа Орлика 1710 року), перші наукові коментарі [6]. Був намір опублікувати постатейний науковий коментар цього політико-правового документа. Таке прагнення заслуговує, на мою думку, схвалення.

З першим науковим коментарем на тему «Конституція Української гетьманської держави (Конституція Пилипа Орлика 1710 року)» виступив суддя Конституційного Суду України І. Домбровський. Він зробив хоча й дещо стислий, проте ґрунтовний коментар преамбули «Договорів і постанов» Пилипа Орлика. Автор з наукових позицій стверджує, що в преамбулі схематично викладається історія Війська Запорозького і всього українського (руського) народу. На відміну від інших дослідників, він розділяє поняття «Військо Запорозьке» й «український (руський) народ», як зазначено і в «Договорах і постановах». Автор також говорить про мету створення розробниками Конституції історико-політичного міфу про те, що першим прийняв в українських землях християнство не київський князь Володимир Великий, а Каган «хозарів-козаків» (схеми хозари — козаки — оборонці народу на території України), щоб у такий спосіб обґрунтувати ідею окремішності руського-малоросійського-українського народу та його права на власну державу. Він указує на причини розриву відносин Війська Запорозького з Московським Царством і прийняття протекторату Швеції: Московське Царство не дотримувалося чіткого виконання раніше прийнятих домовленостей.

Визначаючи значення Конституції Пилипа Орлика, автор стверджує про її унікальність і погоджується з дослідниками, що вона є однією з перших у світі демократичних конституцій [7]. Цей коментар 2009 року було надруковано також у часописі «Юридичний журнал» [8].

Змістовний науковий коментар першої статті «Договорів і постанов» продовжив чинний суддя Конституційного Суду України В. Кампо. У коментарі йдеться про питання віросповідання. Автор переконливо доводить, що християнська віра як духовна основа українського народу за часів гетьмана Пилипа Орлика відігравала важливу роль у політичному об'єднанні та самоідентифікації української спільноти. Ось чому у згаданій Конституції наголошено на пріоритеті релігійних, духовних цінностей у житті українського народу і, зокрема, православної віри східного обряду, центром якої був апостольський Константинопольський престол, підкреслювалася велика роль у її захисті Богдана Хмельницького, акцентувалася увага на необхідності всебічного захисту православної віри з боку козацької держави і ставилося за обов'язок гетьману недопущення «на нашій Руській батьківщині жодної чужинської релігії» та зміцнення вовіки однієї-єдиної «Віри Православної Східного Обряду».

Безперечною цінністю цього коментаря, на мою думку, є те, що в ньому не лише аналізується зміст першої статті Конституції Пилипа Орлика, а й трансформуються  її положення відповідно до сьогодення, розкривається зв'язок положень «Договорів і постанов» Пилипа Орлика і Конституції незалежної України 1996 року [9]. Думками щодо положень першої статті Конституції Пилипа Орлика автор поділився і на сторінках часопису «Юридичний журнал» [10].

Проте зауважимо, що надалі у «Віснику Конституційного Суду України» з не відомих нам причин наукові коментарі наступних статей Конституції Пилипа Орлика не друкувалися.

У 2007 році із ґрунтовною статтею в газеті «День» виступив суддя Конституційного Суду України В. Шишкін. Спираючись на власну позицію, він проаналізував положення Конституції Пилипа Орлика щодо належності ідей поділу влади і природного права. Автор зробив спробу переконати читача в тому, що положення про першість щодо поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову належать Пилипу Орлику, а не Ш. Л. Монтеск'є. Водночас він припускає, що ідею теорії природного права гетьман запозичив у вчених Західної Європи і творчо вдосконалив у проекті Конституції.

Розкриваючи зміст положень про державне правління, викладених у Конституції Пилипа Орлика,
В. Шишкін стверджує, що Генеральною Радою, якій надавалася, на його думку, законодавча влада, було закладено певну форму парламентаризму, частково успадкованого від Запорозької Січі, звужено владу гетьмана, вперше в історії фактично передбачено відокремлення повноважень судової влади від інших інститутів державної влади. На думку автора, «найважливішим кроком» Конституції були «положення щодо піднесення до конституційного рівня ролі місцевого самоврядування» як реакції на монархічну політику царя Петра 1, а також намір розробників акта шляхом виборів створити одночасно з «військово-мобілізаційним устроєм Війська Запорозького цивільний територіальний устрій Держави Україна та відділити військові посади від цивільних».

Автора вражає те, що на етапі пізнього феодалізму й раннього капіталізму в Конституції П. Орлика вже визначалися соціальні підходи до розв'язання життєвих проблем певних прошарків українського населення, заборонялася надмірна експлуатація трудового люду, не тільки визначалися (декларувалися) права людини, а й покладалися на урядовців певні зобов'язання з реалізації прав людини. Погоджуюсь із тим, що така методика підготовки нормативно-правових документів варта уваги й сьогодні.

Автор слушно зазначає, що наскрізною в Конституції є ідея державної незалежності українського народу, його демократичного розвитку, що цей документ і досі вельми цікавий та важливий з точки зору конституційних прагнень сучасної України. Сприймаючи в цілому міркування В. Шишкіна, гадаю, що деякі його висновки, зокрема, щодо поділу влади, місцевого самоврядування, прав людини є дискусійними [11].

Доктор філософських наук, професор, член-кореспондент НАПрН України, суддя Конституційного Суду України у відставці О. Мироненко своє ставлення до Конституції Пилипа Орлика висловив у низці праць, де одночасно з іншими документами розглядалися положення «Договорів і постанов» між гетьманом, старшиною і Військом Запорозьким. Серед цих праць назвемо «Історію Конституції України», статтю «Вітчизняний конституціоналізм від І. Мазепи до К. Розумовського (1687—1764)», навчальний посібник у співавторстві з В. Горбатенком «Історія вчень про державу і право» та ін.

Позитивним елементом його наукових розвідок є порівняння положень Бендерської конституції (він не вживав назви «Конституція П. Орлика») з положеннями попередніх гетьманських конституцій (маються на увазі Березневі статті 1654 р., Переяславські  1659 р., Глухівські  1669 р., Коломацькі  1687 р. конституції та ін.). Обговорюючи особливості Бендерської конституції, дослідник зауважив, що вона вирізняється серед інших гетьманських конституцій спробою «не лише визначити права і обов'язки гетьмана і старшини на майбутнє, а й узагальнити суспільно-політичний устрій козаччини, який склався на ґрунті соборності, звичаєвого права і військової демократії наших  пращурів». На думку О. Мироненка, творці конституції не зробили якихось концептуальних відкриттів, не створили нових державних моделей, а творчо використали досвід своїх пращурів і досягнення європейської політико-правової думки. Він не схвалює спроби політичних емігрантів «вирвати» Україну з «автономних обіймів» Росії і віддатися під протекторат інших держав, зокрема й Швеції. Автор без ідеалізації оцінює значення Бендерської конституції як «міфічний варіант розвитку національної державності». Хоча водночас він вважає, що Конституція була пройнята ліберальним і демократичним духом, що ставить її в один ряд із найцікавішими пам'ятками політико-правової думки тогочасної Європи [12].

Деякі судді Конституційного Суду України, і чинні, і ті, хто вже у відставці, брали активну участь у заходах з нагоди 300-річчя Конституції Пилипа Орлика. Зокрема, виступаючи 14 травня 2010 року на Міжнародній науково-практичній конференції «300 років Конституції Гетьмана Пилипа Орлика: проблеми становлення і розвитку українського державотворення», організованій Львівською міською радою, Львівським державним університетом внутрішніх справ та Міжнародною асоціацією істориків права, суддя Конституційного Суду України П. Стецюк визначив, на мою думку, новий підхід до оцінки цього документа. Він акцентував на тому, що, відзначаючи 300-річчя Конституції Пилипа Орлика, дуже важливо дати їй реальну оцінку. Він зауважив, що в науковій літературі цей документ оцінено як винятково позитивно, так і негативно. Підтверджую, що це правда. На його думку, якщо подивитися на це явище не так з політичних позицій, як із правових, із позицій того, що документ приймався в період зародження ранньої конституційної держави, то він цілковито вписується в загальноєвропейський процес виникнення конституційної держави, появи перших конституцій, утвердження європейського конституціоналізму. Доповідач підкреслив, що «цей документ не варто переоцінювати, але й жодним чином не можна його недооцінювати. Це — наша самоідентифікація. Це — наша європейська сутність». Доповідач дійшов такого висновку: «Якщо сьогодні говорять про наше самобутнє самовизначення, то покоління Пилипа Орлика самоідентифікувалося як частина європейського цілого цією конституцією. Гасла, які були на той  час притаманні вільній Європі, закладені у ній» [13].

У жовтні 2010 року на базі Національного університету «Києво-Могилянська академія» відбулася міжнародна конференція [14]. З ґрунтовною доповіддю на тему «Конституція Пилипа Орлика і сучасність» виступив доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України, суддя Конституційного Суду України у відставці М. Козюбра [15].  Він визначив місце цього документа як унікальної пам'ятки державно-правової думки мазепинської доби, не перебільшуючи й не применшуючи його значення. Його думка збігається з висновком академіка М. Василенка, що «Договори і постанови» Пилипа Орлика є «первым конституционным актом на Украине, с помощью которого господствующий класс делал реальную попытку единственный раз самостоятельно подвести юридическое основание под государственный строй Украины» [16].

М. Козюбра слушно ставить під сумнів ототожнення «Договорів і постанов» Пилипа Орлика з положеннями поняття «конституція в сучасному розумінні», тому що сучасне трактування конституції як основного закону держави не обмежується її організацією, а охоплює низку інших важливих аспектів конституційного ладу, зокрема і права та свободи людини й громадянина, які за тієї доби ще не мали європейських стандартів.

Заслуговує схвалення й те, що деякі ідеї «Договорів і постанов» Пилипа Орлика трансформуються на сьогодення. Автор вдало поєднав ідеї парламентаризму, закладені в Конституції, із сучасним станом роботи Верховної Ради України після рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року, згідно з яким сучасний парламент нашої країни позбавлений повноважень  щодо формування складу уряду, а Кабінет Міністрів України — відповідальності перед ним, яку він несе нині фактично тільки перед Президентом України. Такі компетенції парламент мав відповідно до Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 р. № 2222, який Конституційним Судом  України визнано неконституційним. Водночас М. Козюбра, розкриваючи ідеї, що стосувалися тодішнього суду, зазначив необхідність глибокої судової реформи на сучасному етапі розвитку України тощо [17].

Отже, значна частина суддів Конституційного Суду України активно долучилися до процесу вивчення положень Конституції Пилипа Орлика. Відомі вчені поділилися думками як щодо певних  статей, так і Конституції загалом, висловили свої оціночні міркування. Їхнє ставлення до документа є неоднозначним. Останнім часом, особливо після відзначення 300-річчя прийняття «Договорів і постанов» Пилипа Орлика, простежується, на моє переконання, дещо зваженіший, об'єктивніший підхід до вивчення Конституції та оцінки її змісту. Цей процес не завершено, він має дискусійний характер і потребує подальшого поглибленого вивчення положень Конституції Пилипа Орлика та їхньої трансформації на сьогодення.

Джерела

1. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність. 3-тє вид. (До 15-річчя Конституції України і 20-ї річниці незалежності України) / Упор.
І. О. Кресіна, О. В. Батанов; Відп. ред. Ю. С. Шемшученко. — К.: Юридична думка, 2011. — С. 9—25; Кресін О. В. Політико-правова спадщина української політичної міграції першої половини XVIII століття: Монографія. — К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. — С. 194—231; 238—243; Антологія української історичної думки. В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (гол.) та ін. — Т. 3. Історія держави і права України: козацько-гетьманська доба / Упор. І. Б. Усенко, Т. І. Бондарук, О. О. Самойленко; Відп. ред. І. Б. Усенко. — К.: Юридична книга, 2003; Правова система України: історія, стан та перспективи: У 5 т. / В. Я. Тацій (гол. редкол. вид.): Академія правових наук України. — Х.: Право, 2008. —Т. 1.: Методологічні та історико-теоретичні проблеми формування та розвитку правової системи України / М. В. Цвік, О. В. Петришин, В. Я. Тацій та ін. — С. 280—282; Державне будівництво та місцеве самоврядування // Збірн. наук. праць / Академія правових наук України. — Х.: Право, 2006. — Вип. 11. — 244 с.; Чухліб Т. Пилип Орлик. — К., 2008. — С. 22—28; Розвиток права України: Від Конституції Пилипа Орлика до сьогодення // Збірн. наук. праць Міжнародної наукової конференції юридичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, 20 травня 2010 року. — К.: ВГЛ «Обрії», 2010. — 270 с.; Радько П. Г. Національні традиції державотворення в контексті Конституції Пилипа Орлика: Монографія. НАН України. Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. — Полтава: Техсервіс, 2010. — 348 с.

2. Вісник Київського університету ім. Тараса Шевченка: Історико-філологічні науки. — К.: Либідь, 1991. — Вип. 2. — С. 7—23; Томенко М. В. Історія української Конституції: Навч. посібн. — К.: Освіта, 2009. — С. 35—51; Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність. — 3-тє вид. — С. 8—24.

3. Вовк О. Б. Конституція Пилипа Орлика: оригінал та його історія // Архіви України. — 2010. — № 3—4. — С. 155; Договори і постанови / Упор. О. Алфьоров. — К.: Темпора, 2010. — С. 18—19.

4. Договори і постанови / Упор. О. Алфьоров. —  К.: Темпора, 2010. — С. 4, 7.

5. Військо Запорозьке // Юридична енциклопедія: У 6-ти т. — Т. 1 / Ю.С. Шемшученко (голова редколегії). — К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1998. — С. 457.

6. Вісник Конституційного Суду України. — 2007. — № 3. — С. 81—94; 2007. — № 4. — С. 100—104; 2007. — № 5. — С. 85—88.

7. Домбровський І. П. Конституція Української гетьманської держави (Конституція Пилипа Орлика 1710 року) // Вісник Конституційного Суду України. — 2007. — № 4. — С. 100—104.

8. Юридичний журнал. — 2009. — № 4. — С. 103—105.

9. Кампо В. М. Коментар до першого параграфа Конституції гетьмана Пилипа Орлика // Вісник Конституційного Суду України. — 2007. — № 5. — С. 86—88.

10. Юридичний журнал. — 2009. — № 5. — С. 108—110.

11. Шишкін В. Конституція, яка випередила час (про правовий акт Пилипа Орлика 1710 року) // День. — 2007. — 15 вересня. — С. 7.

12. Мироненко О. М. Історія Конституції України. — К.: Ін Юре, 1997. — С. 23—25; Мироненко О. Вітчизняний конституціоналізм від І. Мазепи до К. Розумовського (1687—1764) // Вісник Академії правових наук України: Збірн. наук. праць. — Х.: Право, 2000. — № 1. — С. 87—90; Мироненко О. М., Горбатенко В. П. Історія вчень про державу і право: Навч. посібн. — К.: ВЦ «Академія», 2010. — С. 235—236.

13. 300 років Конституції Гетьмана Пилипа Орлика: Проблеми становлення і розвитку українського державотворення. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 14 травня 2010 року. — Л.: Вид-во ЛьвДУВС, 2010. — 384 с. — Електронний ресурс: http: // wes tua. net / news. php? id =3465

14. Пилип Орлик: життя, політика, тексти: матеріали Міжнародної наукової конференції «Ad fontеs» до 300-річчя Бендерської Конституції 1710 р., Київ, Національний університет «Києво-Могилянська академія», 14—16 жовтня 2010 року / Ред. упоряд. Н. Яковенко. — К.: Пульсари, 2011. — 295 с.

15. Міжнародна наукова конференція «Ad fontеs», присвячена 300-річчю Бендерської Конституції Пилипа Орлика (Київ, НаУКМА, 14—16 жовтня 2010 р.) — Електронний ресурс://http:www.ukma.kiev.ua/news/addm/conference—14—16.10.2010.pdf

16. Василенко М. П. Вибрані твори у трьох томах. Т. 2. — К.: Юридична думка, 2006. — С. 396.

17. Тригуб А. Історія без політиканства. Бендерська Конституція 1710 року: що ми про неї знаємо? // День. — 2010. — 12—13 листопада. — С. 8; Поточний архів кафедри загальнотеоретичних і державноправових наук Національного університету «Києво-Могилянської академії» за 2011 рік.

Автор: Петро РУДИК