Основні астрономічні явища 2012 року

Цьогоріч зоряне небо порадує астрономів-аматорів кількома явищами, котрі будуть доступні для візуальних спостережень і в Україні.

Комети. Очікується проходження через перигелій (найближчу відстань до Сонця) щонайменше 38 раніше відкритих комет (із них 35 – із періодом обертання навколо Сонця до 4 років). Найяскравіші з них (із зоряною величиною m1 < 12m) – комету Р/2006 Т1 (Леві), комету C/2009 P1 (Ґаррадд), комету 21Р/Джакобіні–Циннер та комету 96Р/Мачгольц 1 – можна буде побачити в бінокль чи невеликий аматорський телескоп. Нагадаємо, що неозброєним оком видно зорі до 6m (зоряної величини).

Упродовж першої половини року аматори зможуть спостерігати комету C/2009 P1 (Ґаррадд), яка пройшла перигелій наприкінці 2011 року. Її буде видно майже всю ніч. Найкращий період для спостережень – із лютого до травня. Спостерігати комету в невеликі телескопи чи біноклі можна буде за відсутності міського засвічення неба. З другої половини березня комету буде видно звечора. У травні яскравість комети та її висота над горизонтом поступово зменшуватимуться.

У січні перигелій пройде комета P/2006 T1 (Леві). Її відкрив Девід Леві (Арізона, США) за допомогою 0,4-метрового телескопа 2 жовтня 2006 року. Спостерігати комету можна буде ввечері. Найсприятливішими умови для спостережень будуть у січні-лютому, комета перебуватиме високо над горизонтом.

У лютому перигелій пройде відома короткоперіодична комета 21Р/Джакобіні–Циннер. 20 грудня 1900 року її відкрив Мішель Джакобіні (Ніцца, Франція), а 23 жовтня 1913 року «перевідкрив» Ернст Циннер (Бамберґ, Німеччина). Комета перебуватиме низько над горизонтом поблизу Сонця, однак завдяки порівняно великій яскравості вона може бути доступна для аматорських спостережень за допомогою телескопів з діаметром не менш ніж 25 см.

У травні перигелій пройде кометоподібний об’єкт 596 Шейла, який 21 лютого 1906 року як астероїд Головного поясу астероїдів відкрив Август Копфф (Гайдельберг, Німеччина). На початку грудня 2010 року в цього об’єкта виявили кому, а також кілька пилових викидів. Активність об’єкта тривала майже два місяці. Очікується, що під час проходження перигелію кометна активність об’єкта може збільшитися. Аматори зможуть спостерігати об’єкт упродовж травня-червня. Але для фізичних спостережень об’єкта потрібен телескоп з діаметром не менш як 25 см або невеликий астрограф.

У липні перигелій пройде короткоперіодична комета 96Р/Мачгольц 1, яку 12 травня 1986 року під час візуального пошуку комет за допомогою бінокуляра 29х130 мм відкрив відомий американський аматор Дональд Мачгольц (Каліфорнія, США). Аматори зможуть спостерігати комету лише протягом кількох тижнів у липні-серпні. Комета перебуватиме на вечірньому небі поблизу Сонця, низько над горизонтом. Вона буде доступною для візуальних спостережень з аматорськими телескопами діаметром не менш як 20 см.

Метеорні потоки. Матимемо можливість спостерігати 15 доволі інтенсивних метеорних потоків.

Квадрантиди. Це потік, що матиме максимальну інтенсивність 2–4 січня протягом кількох годин. Радіант завжди знаходиться над горизонтом і охоплює ділянку неба діаметром до 20є. Назва метеорного потоку походить від назви сузір’я Стінного Квадранта, яку дав йому 1795 року Жозеф Лаланд на честь свого улюбленого інструмента. Це сузір’я існувало на зоряних картах у XIX столітті. Містилося воно на межі теперішніх сузір’їв Дракона, Геркулеса та Волопаса. В окремі роки кількість метеорів за годину перевищувала 100. Метеори мають жовтогарячий колір, часто залишають сліди. Швидкість метеорів – близько 40 км/c. Найінтенсивніші зорепади зареєстровано в 1864, 1879, 1897, 1909 (180 метеорів за годину), 1922, 1932, 1943, 1948, 1984 роках. Метеороїдні тіла розмістилися вздовж орбіти, площина якої майже перпендикулярна до площини екліптики. Поблизу земної орбіти товщина метеорного рою невелика, тому Земля перетинає його лише за 5–6 годин.

Ліриди. Давно відомий потік, у минулому дуже активний. Наразі активність спала і становить здебільшого 5–10 метеорів за годину. Останні найбільші зорепади зареєстровано у 1803 та 1922 роках (близько 2000 метеорів за годину). 21 квітня 1922 року метеорний дощ Лірид спостерігався над Україною. Інтенсивний зорепад тривав менш ніж годину. Середня швидкість метеорів становить 48 км/с. Метеори швидкі, жовтуваті, часто залишають сліди. Імовірним є зв’язок із кометою Тетчер (Thatcher, 1861 I), період обертання якої навколо Сонця становить 415 років. Кожні 29,5 року Сатурн проходить на відстані приблизно 0,1 а.о. (а.о. – астрономічна одиниця, що приблизно дорівнює середній відстані Землі від Сонця, ≈ 149,6 млн. км. – Ред.) від орбіти рою Лірид і збурює найближчу його частину. Унаслідок цього зоряні дощі Лірид відбуваються приблизно кожні 30 років.

η-Аквариди – метеорний рій, утворений кометою Галлея (відкрито 1848 року). Проте стародавні записи (Корея, Китай, Японія) свідчать, що потік спостерігали ще 401 року. Радіант у сузір’ї Водолія (латинською Акваріус). У Північній півкулі кількість метеорів за годину наближається до 10, що в два-три рази менше, ніж у Південній. Метеори яскраві та швидкі, після них залишаються густі довготривалі сліди. Швидкість метеорів близько 67 км/с. У Північній півкулі радіант сходить над ранок, тому час спостереження потоку обмежений. Тисячу років тому мінімальна відстань між орбітами комети й Землі була вдвічі меншою, але поступово збільшилася внаслідок планетних збурень.

δ-Аквариди (південні) – головна вітка найінтенсивнішого потоку південного неба. Умови спостережень радіанта головної (південної) вітки сприятливіші на півдні. Швидкість метеорів – 41 км/с. Кількість метеорів за годину – близько 20. Максимуму активності потік досягає досить швидко, а спадає його інтенсивність повільно.

δ-Аквариди (північні) – друга вітка рою. Кількість метеорів за годину – близько 10. Швидкість метеорів – 41 км/с. Унікальною характеристикою рою є дуже мала перигелійна відстань (0,08 а.о.), тому температура частинок рою під час наближення до Сонця сягає 1000 К (-272,15 єС). Ця обставина зумовлює структурні та фізичні властивості метеороїдів.

α-Каприкорніди – щорічний потік з невеликою кількістю метеорів (близько 5 за годину). Швидкість метеорів становить 23 км/с. Назва потоку походить від слова Каприкорнус – латинської назви сузір’я Козеріг.

Персеїди. Метеорний потік, що регулярно спостерігається вже понад 1200 років. Із 1840 року його спостерігають щорічно. Кількість метеорів за годину – близько 50. Радіант має діаметр 10–15є. Швидкість метеорів – 60 км/с. У радіанті є декілька активних центрів. Метеори білі та жовті, швидкі, з яскравими слідами. Дж. Скіапареллі 1866 року встановив зв’язок цього метеорного потоку з кометою Свіфта–Туттля (Swift–Tuttle, 1862 III).

Цигніди належать до так званих малих потоків. Назва потоку походить від слова Цигнус – латинської назви сузір’я Лебідь. Швидкість метеорів дорівнює 26 км/c.

Драконіди – метеорний рій, утворений кометою 1900 III, яку відкрив Мішель Джакобіні. Комета була загублена, знову її виявив Ернст Ціннер у листопаді 1913 року. Комета Джакобіні–Ціннера має період обертання навколо Сонця 6,5 року. Метеорний рій молодий і займає на орбіті невелику ділянку поблизу самої комети. Тому потік спостерігається періодично під час проходження Землі крізь хмару метеорних частинок. Невеликі метеорні дощі спостерігалися в 1926, 1952, 1985, 1998 роках. Найбільші в минулому столітті зорепади відбулися у 1933 та 1946 роках (близько 10 000 метеорів за годину). Метеори мають червонуватий колір, їхня швидкість становить 23 км/с.

Оріоніди. Метеорний потік, що, як і η-Аквариди, пов’язаний із кометою Галлея. На подібність роїв 1911 року першим звернув увагу Олів’є. Земля перетинає в цьому разі віддаленішу й більш розріджену, порівняно з η-Акваридами, частину рою. Швидкість метеорів становить 66 км/с. Метеори яскраві, білі, часто залишають сліди, видимі протягом тривалого часу.

Південні Тауриди. З 15 вересня до 1 грудня з двох радіантів у сузір’ї Тельця (латинською Таурус) спостерігатимуться два потоки метеорів – Південні та Північні Тауриди. Рій утворено кометою Енке. Перигелій його орбіти (велика піввісь 2,0—2,5 а.о.) розміщений ближче до Сонця, ніж Венера, афелій – біля Юпітера. Середня швидкість метеорів 29 км/с. Кількість метеорів становить 5–10 за годину. Рій, можливо, зумовлює метеорні явища ще й в атмосферах Венери та Марса.

Північні Тауриди. Метеорний потік із радіантом у сузір’ї Тельця. Середня швидкість метеорів дорівнює 30 км/с. Кількість метеорів за годину не перевищує 30. Метеори з невеликою кутовою швидкістю, час від часу з’являються яскраві боліди. Можливе падіння метеоритів.

Леоніди – дуже швидкі метеори, серед них багато яскравих метеорів-болідів, що залишають довготривалі сліди. Швидкість метеорів – 71 км/с. Метеорний рій утворено кометою Темпеля–Туттля (Tempel–Tuttle, 1866 I). Період обертання комети навколо Сонця має значення 33,25 року. Така само повторюваність зорепаду Леонід. Арабський астроном Табіт спостерігав зорепад у Багдаді в жовтні 935 року. Тверський літопис згадує про метеорний дощ Леонід 1202 року. Відомі зорепади спостерігали 1799 р. (понад 10 000 метеорів за годину), 1832–1833 рр. (до 100 000 метеорів), 1966 р. (150 000), 1998 р. (2000), 1999 р. (близько 1700). У 2002 році в Києві на двох спостережних станціях телевізійні камери зареєстрували зорепад із кількістю метеорів у максимумі 1600.

Ґемініди. Один із найактивніших щорічних потоків із великою кількістю дуже яскравих метеорів. Відкрита 1983 року мала планета 3200 Фаетон (1983 ТВ), ймовірно, є батьківським тілом рою. Швидкість метеорів – 35 км/с. Частинки рою підходять досить близько до Сонця (перигелійна відстань 0,14 а.о.). Орбіта рою має невеликі розміри (велика піввісь – 1,4 а.о.). Потік уперше спостерігали 1862 року одночасно в Англії і США.

Автор: Анатолій ВІДЬМАЧЕНКО