Науковий ландшафт України на тлі європейського дослідницького простору

На заключній конференції «Крок до співпраці Україна–ЄС у дослідницькій сфері: досягнення та результати проекту JSO-ERA», що відбулася в Києві, підсумовано трирічну діяльність, спрямовану на розширення наукового співробітництва між нашою країною та Європейським Союзом, інтеграцію українських наукових організацій у європейські дослідницькі мережі.

Своєрідним інструментом, який відчиняє вікно в європейський дослідницький простір, для України стали так звані рамкові програми, фінансовані ЄС. Сьогодні пріоритети вже 7-ї Рамкової програми передовсім пов’язані з науковими дослідженнями та інноваціями, що мають задовольнити запити європейського промислового виробництва, слугувати підвищенню рівня європейської конкурентоспроможності у світовому вимірі, а також покращенню якості життя суспільства.

Українські вчені долучаються до участі в цих програмах, починаючи з 5-ї. А в 7-й їхнє представництво істотно збільшилося завдяки проекту ЄС «Спільний офіс підтримки інтеграції України до європейського дослідницького простору». З допомогою контактних пунктів, мережа яких розгорнута в багатьох регіонах країни, вітчизняних учених і підприємців інформують про можливість участі у проектах Рамкової програми, знаходять їм зарубіжних партнерів, надають методичні та практичні рекомендації. Поки що у програмах такого співробітництва з ЄС Україна має статус третьої (проте не зайвої) країни, тобто звільнена від фінансового внеску. А от наші вчені за виконану роботу отримують винагороду нарівні із західними колегами.

Виступаючи на відкритті конференції, віце-президент Національної академії наук України Антон Наумовець, пояснив велику зацікавленість наших учених і академічних установ у розвитку міжнародної наукової співпраці. Проект ЄС дає змогу українським науковцям проводити фундаментальні дослідження в лабораторіях, оснащених новітнім обладнанням, отримати доступ до необхідних джерел інформації і відповідне фінансування. Отже, створено умови для проведення досліджень на світовому рівні, без чого, власне, наукова робота просто не мала б сенсу.

– Кількість українських заявок і учасників, які отримують можливість фінансування наукових досліджень за рахунок коштів ЄС, зростає щороку, – зазначив у доповіді заступник голови Державного агентства України з питань науки, інформації та інформатизації Валентин Чеботарьов. – Так, остання статистика демонструє, що 714 українських науковців узяли участь у 560 проектних пропозиціях. Після проведеного оцінювання підтримано 103 проекти з внеском ЄС у 11,7 мільйона євро.

Проте, на думку В. Чеботарьова, дев’яте місце України серед учасниць 7-ї Рамкової програми, які не є членами ЄС, аж ніяк не відповідає потенціалу нашої науки. Цю думку поділяє і керівник групи експертів проекту ЄС «Спільний офіс підтримки інтеграції України до європейського дослідницького простору» Олександер Баковскі. Крім того, в одному з інтерв’ю він казав про низьку активність українських підприємств, особливо представників малого та середнього бізнесу, хоча Рамкова програма надає їм право брати участь у всіх проектах. Загалом це свідчить про складну ситуацію, у якій перебуває цей сегмент підприємництва. Утім, варто врахувати, що реалізація проекту розгорнулася в період економічної кризи й результати слід оцінювати з поправкою на цю обставину.

Директор проекту JSO-ERA Нік ван дер Ляйм на прес-конференції під час перерви в роботі форуму до позитивних результатів виконання проекту відніс і той факт, що не тільки українські науковці дізналися більше про європейських колег і їхні дослідження, а й численні західні вчені змогли відкрити для себе науковий ландшафт України. Популяризації української науки серед європейської наукової спільноти сприятиме й нове видання «Науково-технічний потенціал України», презентація якого відбулася на форумі.

…Черговий проект завершено, проте наукове співробітництво триватиме. За словами керівника відділу програм допомоги Представництва ЄС в Україні Хосе Романа Леона Лора, планується з 2013 року перейти від співпраці між окремими ученими та дослідницькими колективами до вищого інституційного рівня – між міністерствами, відомствами, політичними державними структурами. Тож ідеться не про паузу в співробітництві, а про період підготовки до виведення міжнародної наукової кооперації на нову орбіту.

Автор: Олександр МАЛІЄНКО