Молодіє древнє місто над Дніcтром

У передгір’ї Карпат, на лівому березі Дністра, за 74 кілометри від Львова, розкинулося місто Самбір, яке нещодавно відзначило 770-ту річницю.
Назва міста за однією версією походить від виду верби-самбірки, за іншою – тут у сиву давнину росли непрохідні ліси – самі бори.
Як відомо, найбільший скарб кожного села чи міста – люди, особливо ті, чиї імена закарбовані в історії. Самбірчани пишаються відомими земляками: реформатором українського театру Лесем Курбасом, письменником Іваном Филипчаком, композитором Філаретом Колессою…
Вони з гордістю розповідають своїм гостям, що шлях гетьмана Війська Запорозького Петра Конашевича-Сагайдачного на Січ, котрий, як у пісні, «проміняв жінку на тютюн та люльку», також пролягав через самбірські терени. Адже гетьман родом із сусіднього села Кульчиці. Звідси торував шлях і герой Відня Юрій Кульчицький, який навчив Європу пити каву.
З’ясовується, що й Пересопницьке Євангеліє, на якому присягають Президенти незалежної України, має стосунок до цього міста. Доведено, що його ілюстрував маляр із Самбора Федуско.
Віднедавна Самбір став своєрідною Меккою для закоханих. Адже тут, у церкві Різдва Пресвятої Богородиці, зберігаються мощі Святого Валентина – покровителя закоханих, вклонитися яким приїжджають з усіх куточків України, а також із зарубіжжя.
Історія історією, але перейдімо до сучасності, до того, як і чим живе сьогодні місто над Дністром.

Коли довіра городян перемагає 

Минув рік відтоді, як відбулися вибори до органів місцевого самоврядування. Самбірчани на той час прагнули докорінних змін, які давали б змогу залишатися в рідному місті, а не шукати кращого життя по світах. Люди зневірилися через пустослів’я попередніх міських вождиків кабінетного стилю управління. Більшість городян сконцентрували свою увагу на постаті Тараса Копиляка, успішного бізнесмена, генерального директора ПМП «Ліля». На підтримку його кандидатури зібрали понад 6 тисяч підписів (у Самборі 20 тисяч виборців). Він не став відмовлятися, бо не міг зігнорувати довіру громади. Тарасу Копиляку вірили керівники місцевих державних установ, підприємці, депутати обласного рівня, настоятелі церков, лідери громадських і політичних організацій, пересічні городяни. Тобто ті, хто добре знав його ділові якості і хто від нього та його команди чекав змін на краще.

Городяни називають його безкорисливим доброчинцем, який завжди допомагав бідним, знедоленим, тим, хто на схилі віку залишився без підтримки.

Балотуючись на посаду міського голови, він очолив список кандидатів у депутати міської ради від політичної партії «Фронт Змін». Команда Тараса Копиляка йшла на вибори з конкретною програмою, яку роз’яснювала під час зустрічей та спілкування з жителями будинків, вулиць, округів. Програма зацікавила самбірчан, стала предметом широкого обговорення. Влада також відреагувала на це, щоправда, досить специфічно. Перед Копиляком і його однодумцями за вказівкою «із ратуші» почали зачиняти двері в державних установах, лікарнях, школах. Проти кандидата застосували й так званий чорний піар. У переддень виборів опоненти випустили аж п’ять видів брехливих листівок накладом, яким разів зо два можна було обгорнути все місто. Та мудрий самбірський виборець не повірив надрукованому бруду. Більше того, розпізнав замовника. І покарав його… віддавши голос за Копиляка.

Влада – для громади

Таке програмне гасло для самбірської громади важить чимало. Копиляк і його команда всі свої рішення й новації зробили доступними для громади, запрацював сайт міської ради. Але така відкритість нової влади аж ніяк не всім сподобалася. На офіційний сайт міської ради розпочали здійснювати хакерські атаки. Тож сьогодні вся офіційна інформація – на державному домені (sambircity.gov.ua).

За перших 100 днів та рік роботи на посаді міський голова прозвітував перед виборцями теж конкретними справами. Почуте й побачене, чесно кажучи, справило на громаду велике враження. Судіть самі: місто почали прибирати за допомогою сучасної техніки. Навіть найбільшу проблему Західного регіону – дороги – вдалося залагодити. Хоча коштів для цього бракувало. Важливо, що три автомагістралі передали на баланс «Укравтодору». Хочеться вірити, що його керівники та фахівці звернуть на них свою увагу. Уперше за багато років у Самборі організовано харчування учнів 1–4-х класів. Це, без перебільшення, справжнє досягнення. Міській владі у складному бюджеті-2011 із «діркою» від попередників (понад 7 млн. грн.) удалося передбачити на це кошти.

– Це тільки декларується, що ми тут, на місцях, формуємо бюджет. А насправді, як було, так і є. Невідомо, чим керується Мінфін, спускаючи захмарні показники, які виконати неможливо. І знову стає зрозумілим: як ображали Самбір фінансово, так і продовжують ображати. Наприклад, на наступний рік містам обласного підпорядкування виділяють таку дотацію: Новий Роздол отримає 36 мільйонів гривень, Дрогобич – 92 мільйони, Борислав – 32, Стрий – 40, Червоноград – 80, Трускавець – 14, а Самбір – лише 8 мільйонів гривень. Хіба це державне сприяння місцевому самоврядуванню? – обурюється Самбірський міський голова Тарас Копиляк. – Місто не є економічно розвиненим, мережа соціальних структур велика. Тому заробити на прожиття самотужки, та ще й з такою несправедливою дотацією, вкрай непросто.

Святкували в колі європейців і не тільки…

До відзначення 770-річчя Самбора влада підійшла творчо. Саме святкування, на думку городян, відбувалося неординарно, яскраво, барвисто, масово. Зауважимо, що на організацію заходів витратили лише 77 тисяч гривень. До речі, на сплату гонорарів артистам – жодної бюджетної копійки.

Узагалі, самбірчани не пам’ятають такої кількості заходів, що відбулися протягом тижня. Основним днем святкувань стала субота. Понад 20 тисяч учасників і глядачів переконалися, якими талантами багате місто. В центрі уваги були виставка художників і фотохудожників «Самбір-ART», концерт камерної музики «Самбірська рапсодія», конкурс серед дошкільнят «Маленька красуня і маленький красень-2011», виступи оркестрів камерної, органної і симфонічної музики «Колиска часу» (між іншим, самбірський орган – унікальний, адже за оригінальністю звучання він другий у Європі), фестиваль українських мистецтв «Сила рідної землі», ярмарок народних умільців, спортивні забави…

Був того дня в Самборі і свій «Майдан’с» – своєрідний танцювальний флеш-моб. Хореографічна композиція на музичні мотиви різних європейських народів зібрала воєдино майже 120 учасників із чотирьох танцювальних колективів. Родзинкою свята стали й випущені в небо 770 голубів. Ці птахи, як відомо, символізують мир і порозуміння між людьми. З великим аншлагом відбувся концерт за участю народного артиста України, улюбленця самбірчан Василя Зінкевича.

Та яке свято без гостей? А їх до самбірчан завітало дуже багато. Лишень у польській делегації були представники шести різних міст. Приїхали гості з інших країн Євросоюзу, а також із Країни вранішнього сонця.

А під час урочистих зборів представників громади міський голова Тарас Копиляк вручив достойникам, досягнення яких говорять про них більше, ніж будь-які слова, найвищу нагороду міста – медаль «Почесний громадянин Самбора». Цього звання удостоїлися талановита мисткиня, чиї вихованці-художники здобувають визнання на міжнародному рівні, член Національної спілки художників України Віра Тарасенко; отець Миколай Куць; заслужений працівник культури Роман Паньків; місцевий краєзнавець Георгій Машура (посмертно). Чимало тих, хто невтомною працею прославляє свою малу батьківщину, були нагороджені медаллю «За вагомий внесок у розвиток міста» та іменними годинниками.

Ще один характерний штрих. На закритті виставки художників і фотохудожників «Самбір-ART» міський голова Тарас Копиляк вручив талановитому самбірчанину – баяністу Романові Пунейку кошти для поїздки на конкурс до Італії, яких так бракувало юному музиці. Якою ж була радість міського голови і його команди, коли невдовзі надійшла приємна звістка з Італії: Ромчик виборов основний приз – «Премію Ланчіано». Ось такі юні таланти підростають у Самборі. Вони — гідне майбутнє древнього міста над Дністром.

Автор: Оксана СТОРОЖ