передплата Українською | In English

№21, листопад 2011

Йому подобалося мовчатиЙому подобалося мовчати

Поділитися:

30 листопада Назарію Яремчуку виповнилося б 60

Унікальність кожного очевидніша після відходу в небуття. Унікальність співака Назарія Яремчука й за його життя була більш ніж очевидна. Один із революціонерів української популярної пісні, котрі в 1960–1970-ті перевернули музичний світ з ніг на голову, впродовж свого короткого (43-річного) земного шляху займав нішу самодостатнього, ні на кого не схожого вокаліста з тембром, на жоден інший
не схожим.

Востаннє ми розмовляли з Назарієм Яремчуком восени 1994-го. Улітку 1995-го його не стало. Між цими позначками на календарі точилася боротьба співака із злісною недугою. У нерівних битвах недуга взяла гору. А ім’я переможеного відтоді було вписане до небесного реєстру кумирів-небожителів, яким не судилося стати старцями.

Що більше прослуховувала плівку з тодішнім інтерв’ю, то більше розуміла природу легендарного буковинця, котрому доля подарувала путівку в довічну молодість.
На сцені – енергійний, сповнений завзяття хлопець, яскраво-привабливий з огляду на будь-які стандарти, володар відкритої усмішки, Назарій насправді був із когорти інтровертів, так би мовити, «річчю в собі». Артист знав, чого вартий. Справляв враження запеклого перфекціоніста. Обурювався на неадекватні оцінки щодо себе. Та, як і всі люди цього психотипу, почувався равликом, для якого навіть власний панцир не завжди є надійним укриттям.

Проте годі вже аналізувань.

Ліпше пригадати живі слова із фрагментів тієї бесіди.

– Українська естрада: на вашу думку, чи була вона тоді, чи є нині? У цьому зв’язку – про три «Червоні рути», генералом яких ви є.

– Чи вона була, чи вона буде?.. Був народ, є народ, який створив прекрасні пісні, з’явився їх електронний супровід, і пощастило нам з друзями одними з перших розпочати сучасну українську пісню. Вона в нас існувала (та існує) у чудових зразках високого класу, просто про це мало хто знав, тому що нам свого часу багато чого забороняли. Нарешті тепер є воля для самовираження. Спочатку стався сильний вибух – перша «Червона рута» (пісенний фестиваль, 1989. – Авт.), заявка, потім відбувся деякий спад і разом з тим – накопичування високої творчої енергії. У принципі, естрада могла б уже і вийти на належний рівень, коли б у нас було багато того, чого бракує нині всім, – грошей. Якби розраховували на допомогу держави, могли б придбати кращу техніку, задіяти режисерів, балетмейстерів, художників, дизайнерів, костюмерів тощо. Якщо оголити Майкла Джексона і поставити його на біле світло, без його кордебалету, уявіть, що станеться…

– Чому «Смерічка» продовжує так називатись, хоча там нічого вже від тієї «Смерічки» не лишилось? (Крім, звичайно, Назарія Яремчука).

– На початку «Смерічки» були Василь Зінкевич і я, ну ще одна-дві дівчини, оркестр чоловічий. Але час ішов, склад змінювався. Я запросив молодих хлопців, які грають молодіжну музику, досить складну і разом з тим просту, з філософськими текстами. Тобто з новим баченням життя, із своїм ставленням та любов’ю до світу. Це – нова «Смерічка», а не те, що лишилося від «Смерічки».

– Назарій Яремчук культивує імідж запального юнака…

– Я думаю, не запального – ані на сцені, ані в житті.

– Тоді який?

– Я не можу про себе говорити. Вам здалося так, а мені здається по-іншому.

– Що вам у житті подобається робити?

– Мені подобається мовчати. Тому тягнуся до таких занять, які дозволяють мовчати: гриби збирати, рибу ловити...

– Що вам дають гастролі, окрім грошей?

– Особливо грошей не дають. Працюємо на великому ентузіазмі. Ледь не єдині, хто постійно гастролює в Україні, – «Смерічка» зі мною. Найбільша радість – зустрічі з людьми, зі старими знайомими, які прийшли на концерт, пригадали свою юність.

– Хто ваші слухачі?

– Дуже різні: від бабусь і до малих дітей. Напевно, тому, що я в душі романтик. А романтика — це віра в майбутнє, яка так потрібна кожній людині.

– Залежно від цього стану душі ви й нові пісні до репертуару добираєте?

– Звичайно. Зараз у мене відбувається трансформація репертуару. Зробив приблизно дві третини. З’явилася ціла низка нових пісень.

– Що нині сказали б Володимиру Івасюку, якби зустріли його живого?

– Дуже приємно, що ім’я Володі Івасюка залишається в пам’яті нашого народу як одного з початківців сучасної української популярної музики, пісні для народу. Хочеться йому подякувати за те, що він такий був і… є!

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Останні новини

Новини 6 серпня: "Мотор Січ" і Ярославський, мінімальна зарплата, ціна на газ Вчора, 06 серпня

Чорногорія дозволила в'їзд громадянам України без обмежень Вчора, 06 серпня

Зеленський у четвер внесе в Раду законопроєкт про підвищення "мінімалки" до 5 тисяч – Офіс президента Вчора, 06 серпня

Китайці та Ярославський подали нову заяву в АМКУ про покупку "Мотор Січ" Вчора, 06 серпня

Ferrexpo Жеваго різко скоротила спонсорські платежі ФК "Ворскла" Вчора, 06 серпня

Уряд Італії може скасувати продаж острова сину ексвласника "Мотор Січі" Богуслаєва 05 серпня

"Укрпошта" запускає пересувні відділення ще у шести областях 05 серпня

В заступники міністра промисловості йде ексчиновник, родинні фірми якого привласнили 20 млн грн з програм ракетобудування - StateWatch  05 серпня

Провідникам потягів дозволять користуватися газовими балончиками 04 серпня

Новини 3 серпня: ринок газу, кредити, Фірташ vs АМКУ 03 серпня