Істотний науковий внесок відомого російського конституціоналіста

Теорія конституційного правосуддя поповнилася новою науковою працею професора М. Бондаря, який вирізняється оригінальним авторським осмисленням складних процесів, що характеризують конституційне правосуддя.

Автор цього актуального для всієї судової системи аналітичного дослідження свій статус судді Конституційного Суду Російської Федерації збагачує науково-творчою діяльністю професора Санкт-Петербурзького університету, демонструючи видатні досягнення вченого-конституціоналіста в монографіях і наукових працях, яких уже налічується понад 250. І цього року теоретична думка поповнилася принципово новим підходом М. Бондаря, який висвітлив нове розуміння конституціоналізму в сфері правосуддя. Отже, поєднавши свій досвід вченого-конституціоналіста і судді-практика, автор довів предметну необхідність поєднання широких можливостей Конституційного Суду впливати на конституційну теорію й формувати, як і інші органи державної влади, реальний конституціоналізм, наповнюючи його новим світоглядним розумінням конституційних цінностей, верховенства права, потреби модернізації державності, рівності та свободи в реалізації правозахисних відносин. Така оцінка нової праці професора М. Бондаря не є завищеною, тим паче що сам автор сприймає її як спробу наукового пошуку й комплексного аналізу конституційних проблем не абстрактно – з позицій активного впровадження «імпортних рекомендацій», а в їх практичному сенсі.

У монографії в режимі новації висвітлюються концептуально важливі для державних основ демократичного суспільства проблеми російського конституціоналізму, який формується виключно через юридичну  конституцію. Автор акцентує увагу саме на реальному конституціоналізмі і, за його новим визначенням, закладає при цьому концептуальну інтерпретацію державної стратегії його утвердження.

У цьому професор М. Бондар дає приклад органічного поєднання теорії та практики, зосереджуючи увагу на висвітленні сутності конституції, про що, здавалось, уже написано багато різних наукових праць. Але без методологічного підґрунтя не може сьогодні бути переконливою будь-яка наукова праця, й тому,  нам здається, академічний потенціал монографії цілком виправдано відповідає замислам автора, що водночас збагачує і правову науку. Цим монографічна праця російського вченого принципово відрізняється від численних без наукового навантаження робіт. Адже написання монографічних праць з конституційного права перетворилося на суцільно формалізований процес повторення прописних істин. У шаблонних, позбавлених творчої думки «монографічних доробках», що випускаються «інкубаторним способом», жодної новації, філософського погляду, оригінальних дискусій не знайдеш.

Не помилюсь, якщо висловлю об'єктивну оцінку рецензованої монографії професора М. Бондаря, що є втіленням його системних поглядів конституціоналіста: він уперше ознакою реального конституційного правопорядку визначив саме конституційне правосуддя. Саме на це варто звернути увагу, бо тільки запровадження конституційного контролю, за висновком професора Т. Пряхіної, дало можливість вивести судову систему на рівень категорії «судова влада». Слід звернути увагу на главу ІІ, в якій ідеться про судовий конституціоналізм як нове політико-правове явище. Автор розуміє його як діяльність усієї системи судової влади, коли через конституційне правосуддя конституція отримує верховенство, а правові акти після конституційного нормоконтролю перетворюються на «живий» конституціоналізм. Таке розуміння вченого аргументується правовим змістом рішень конституційного правосуддя; доктриною незаперечності конституційної судової практики; ідеологічною спрямованістю (конституційною ідеологією Конституційного Суду); забезпеченням верховенства конституцій у правовій системі будь-якої держави. Образний вислів М. Бондаря про те, що «конституційне правосуддя – це суд над владою», має глибокий юрисдикційний зміст, і цим підкреслюється його значення в житті суспільства. Усе це в сукупності за авторською ідеєю характеризує судовий конституціоналізм як особливий політико-правовий режим судового забезпечення верховенства права, й на цій основі можлива реалізація прямої дії  «живої» Конституції та гарантування її цінностей. Розробляючи ідею судового конституціоналізму, вчений пропонує справді новаторські підходи та висновки, і його не лякають уже досягнуті «кордони» конституційної теорії щодо природи судового впливу на поточне законодавство. Особливий інтерес викликає частина роботи, де розкриваються основні напрями нормативно-доктринального впливу Конституційного Суду на розвиток російського конституціоналізму. Професор М. Бондар, усебічно проаналізувавши конституціоналізацію всіх сфер розвитку державності, намагається розширити предмет конституційного регулювання, і це йому блискуче вдається шляхом конкретизації та виявлення конституційного змісту в конкретних інститутах галузевого законодавчого регулювання. Його ідея полягає в тому, щоб розглядати сучасне конституційне право як галузь публічно-приватного права. На наш погляд, для цього потрібна додаткова аргументація.

Виходячи з практики Конституційного Суду Російської Федерації, автор сміливо спрямовує своє дослідження на проблему подолання правових прогалин і конституційних деформацій, наділяючи правосуддя функцією перетворення прогалин, дефектів і конфліктів, а також гармонізації правовідносин. На наш погляд, проаналізувавши матеріал законодавчо-текстуальних форм прояву конституційних прогалин, виявлення та оцінка «прогалин і конфліктів в Конституції», а також інші конституційні проблеми висвітлені в процесі монографічного дослідження з достатньою переконливістю і становлять найбільш суттєві переваги, які в об'єктивному розумінні досягнень автора свідчать про високу якість новітнього матеріалу і ґрунтовних висновків, які вперше опубліковані професором М. Бондарем.

Важливого значення, з огляду на зростаючий конфліктний стан суспільного розвитку, набувають методологічні підходи до оцінки вимог рівності та свободи людини і громадянина як основи правозахисних відносин. Вражають сміливі ідеї вченого, який пропонує розглядати нову концепцію захисту прав громадян як висвітлення теорії та практики за умов вибору між двома концепціями: класичною ліберальною щодо соціальних прав (мінімальна участь держави) та концепцією «соціально орієнтованої» свободи громадян у соціальній правовій державі. Для цього в обіг наукового осмислення вводяться соціальні та юридичні засади режиму рівноправ'я. Застосований при цьому інструментарій узагальнення практики прийнятих Конституційним Судом Російської Федерації рішень виводить автора на розуміння рівноправ'я незалежно від природних властивостей та соціальних умов. При цьому порівняльний аналіз для виявлення особливостей рівності громадян у державі привів ученого-дослідника до важливих висновків, які мають перспективне значення для  судового конституціоналізму, зокрема вони стосуються такої сфери, як невизначеність правових норм, що заперечує рівність усіх перед законом та судом.

Отже, можна без перебільшення стверджувати, що наукова праця видатного конституціоналіста професора М. Бондаря є вагомим внеском у скарбницю теорії конституційного правосуддя, а результати, досягнуті вченим, – переконливі й доказові, що дозволяє автору надати цілісне сприйняття конституціоналізму у вимірі конституційного  контролю, який здійснюється судовою системою та його  унікальним суб'єктом охорони Конституції і конституційного правопорядку – Конституційним Судом. Ця змістовна з інтелектуальним наповненням новаціями монографія чекає свого вдячного читача не тільки в академічних колах, а й серед практичних працівників органів правосуддя.

Автор: Анатолій СЕЛІВАНОВ