№7, квітень 2011
Коли спостерігаю, як Василь Іванович Гурін з’являється на галасливому вернісажі або на локальній персональній виставці когось із численних учнів, чи просто входить у свої невеликі володіння кафедри живопису та композиції, яку він незмінно очолює в художній академії багато років, сповнююся радісно-святковим передчуттям… Зараз розпочнеться шиковий бенкет дотепів – гострих, вибухово розумних, несподівано точних і правдивих. Вальяжний, розкутий, його дивовижні очі, здається, увібрали й увесь сум землі, й усю її радість. І ось під цим фантастичним поглядом усі почнуть посміхатися. Обличчя засвітяться приязню й очікуванням чогось справжнього, що не виміряєш жодним еквівалентом. Неодмінно стане тепло та людяно якійсь стражденній душі. У когось з’явиться відчуття крилатості. А хтось і не помітить, як льодяна кулька розтане в руці. І всі слухатимуть його слова.
Автор: Людмила БАРАНЕВИЧ
Архів журналу Віче
|
№11 |
| Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
У ЄС покарали санкціями росіян, причетних до катування Вікторії Рощиної
Каллас розповіла про план ЄС з двох пунктів щодо миру в Україні
Шведська міністерка: імпорт ЄС з РФ на 124 млрд євро перевищив допомогу Україні
У Польщі очікують, що з ЄС будуть консультуватися щодо мирного плану для України
Польща доєднається до ініціативи PURL з закупівлі зброї в США для України
В Axios назвали причини зриву зустрічі Зеленського і Віткоффа в Туреччині
Глава МЗС Польщі розкритикував розпалювання політиками антиукраїнських настроїв
Ердоган закликав відновити переговори у Стамбулі та розширити їхній зміст
Декларація про відходи: як одна форма захищає бізнес від штрафів і відкриває двері для інвестицій
Іспанія виділить ще 615 млн євро на військову допомогу Україні