передплата Українською | In English

№5, березень 2011

Рецепти морального відродження

Поділитися:

Падіння рівня культури, знецінювання моральних норм, повсюдна чуттєва вбогість, притуплення й огрубіння міжособистісних стосунків, які щодня спостерігаються в нашому суспільстві, – усе це неминучий результат втрати духовного стрижня, зразка внутрішньої краси, того, що робить особистість духовно багатою, вимогливою до себе й навколишнього світу, непримиренною до неуцтва й споживчого ставлення до інтелектуальних цінностей. І почався цей процес не вчора, а набагато раніше, ще в XIX столітті, поступово підси­люючись слідом за прискорюваним технічним прогресом. Триває й тепер ця непоправна втрата духовної зосередженості, духовних цінностей.
У XIX столітті ще мало хто це відчував. А ось уже все XX століття, технічно вельми успішне, а психологічно поспішне, різними шля­хами вело до падіння рівня культури. Цей неухильний нищівний світовий процес заскочив суспільство зненацька. І повсюдно, але необ­ґрунтовано виникла ілюзія культурного пере­сичення, культурної втоми: нібито вся культура вже випробувана, вичерпана й уже не живить нас.
Чому так сталося, однозначно не відповіси. Утім, є очевидні численні докази знецінювання культури, духовної й моральної деградації, посилення в наших душах примітивних, тваринних почуттів, явної переваги байдужості над співчуттям і співпричетністю.

На думку О. Солженіцина, найістотніша, найорганічніша причина падіння культури, яке відбувається, полягає в тому, що вона видихнулася через те, що вже протягом кількох століть у думках освіченого людства дедалі більше панував антропоцентризм, пристойніше названий гуманізмом, який у XX столітті переріс у гуманізм ледве не тоталітарний. Але самовпевнений антропоцентризм не може дати відповідей на чимало питань життя, і що ці питання глибші, то він безпорадніший. «Із системи людських уявлень і мотивувань вилучається духовна складова, що є дедалі більше руйнівним. Через це спотворилася вся ієрархія цінностей, спотворилося розуміння сутності самої людини та її життєвих цілей. Водночас людина дедалі більше випадала з ритму, з подиху природи, всесвіту».

Цю небезпеку передбачав ще
Б. Паскаль, видатний учений і філософ першої половини XVIII століття. Він попереджав: «Остання сутність речей доступна лише релігійному почуттю». І три століття по тому його судження є ще вагомішим для сучасного покоління. Бо ми вже вкотре переконуємося, що суть усіх історичних процесів – не на зримій поверхні, а в духовній глибині. Так проявляються й виниклі на нинішньому етапі існування людства криза світогляду та етичний хаос. Так і культура не розкриється нам знову в її неспотворених глибинах, доки не відродиться моральне підґрунтя.

Тому первісним завданням на шляху відродження духовності є невідкладне відтворення й зміцнення системи виховання людини з перших днів її життя на високих моральних зразках, багатстві рідної мови та повазі до національної історії.

У праці одного з найвидатніших учених М. Ломоносова йдеться, що «моральність – одна з найбільших цінностей, бо в самій лише доброчесності полягає людська досконалість. Тільки доброчесний є цілком багатий, відтак більше багатства не жадає й доброчесно всі нестатки наповняє, в усьому чесний, тому що чеснота є сама собі честь і хвала; вона є в нестатках вдоволення й у злиднях достаток».

Серед титанів історичної думки XIX століття поруч із М. Карамзіним, С. Соловйовим і В. Ключевським чільне місце посідає Микола Костомаров. Творчість російсько-українського вченого – історика й археографа, фольклориста та етнографа, поета і просвітителя мала неабиякий вплив на духовний розвиток сучасників.

Основним завданням суспільства М. Костомаров вважав «поширення ідей слов‘янської взаємності як шляхами виховання, так і шляхами літературними». Отже, головну мету він вбачав насамперед у поширенні ідеї єднання слов'янських народів. Про роль історії у вихованні висловився коротко та влучно: «Не збагнувши по-справжньому минулого, не можна збагнути й сьогодення». Варто згадати також про діяльність одного з перших українських державних діячів ХХ століття – історика, письменника, першого президента України М. Грушевського. Його історична концепція формувалася під впливом робіт В. Антоновича, М. Костомарова та М. Драгоманова. У своїй науковій і громадській діяльності він переважно сповідував ідеї народництва та федералізму. Для історичної концепції М. Грушевського характерне верховенство «соціальних інтересів над національно-державними». Однак надалі вивчаючи історію України й безпосередньо беручи участь у суспільно-політичному житті, він дедалі більшого значення надавав державно-національному чинникові. Ідеалом майбутнього устрою України для нього був демократичний федералізм із широкими правами громадян, виборністю всіх органів управління. Великими є заслуги М. Грушевського як ученого, що створив цілісну концепцію українського історичного процесу.

Знання національної історії й повага до неї – один із основних стовпів, на яких тримається вся система морального виховання. Без знання власної історії неможливо бути культурною людиною. Низький рівень знань учнів з національної історії призводить до того, що вони стають байдужими спостерігачами, а не активними учасниками суспільних процесів. Навіч – відсутність співпричетності, байдужність до того, що відбувається, небажання думати про майбутнє, занурення в скороминущі втіхи.

Іще один важливий напрям у питаннях виховання підростаючих поколінь, штучно перерваний унаслідок революційних подій жовтня 1917 року й всієї наступної державної політики, – це духовний досвід спілкування з релігією. Вся її історія в СРСР із 1917-го по 1990-ті роки минулого століття – трагічний літопис, що розповідає про постійне подолання перешкод на шляху повернення віруючих у храми.

Відділившись від держави, церква не може дозволити собі відділитися від суспільства та його нагальних потреб. Багатовікова позасоціальна традиція православ'я неприйнятна за нинішнього згубного становища народу й країни. Саме в такий час руйнації, як наш, люди потребують чиєїсь сильної духовної підтримки. Нині вже є деякі священики, окремі парафії, які багато роблять поза стінами свого храму.

Як результат такої активної діяльності – відповідна активність тих, кому близькі й зрозумілі проблеми духовного становлення й матеріальні труднощі, які має церква. І люди, розуміючи, що без їхньої допомоги храми важко відновити, самі беруть на себе відповідальність, підтримуючи матеріально їх реставрацію та будівництво.

Є в Криму воістину святе місце. Серед чудових гір тут розташовувалося грецьке село Лакі. З давніх-давен там жили й мирно працювали люди, вирощували хліб, виховували дітей, мріяли про майбутнє. Там було кілька сімей, що мали прізвище Лєлі, – виноградарів, садівників, хліборобів. Прийшла в ці місця війна, принесла горе. Під час окупації все село допомагало партизанам. Мешканці Лакі пекли хліб, ділилися харчами, приховували й лікували поранених. За це фашисти жорстоко їм помстилися: дотла спалили село разом із мешканцями. Лише через те, що жоден із греків Лакі не погодився співробітничати із загарбниками. Серед загиблих – сім сімей із прізвищем Лєлі. Це всі наші близькі й рідні люди. Сім'ї кримських греків, що залишилися живими, вже після визволення Криму були примусово виселені.

Мої батьки, як і багато інших, теж пережили тяжкі роки депортації. Вони були змушені залишити Крим і переселитися до Узбекистану, де народився я й мої брати. Мрія про повернення в рідний край, не полишала нашу сім'ю. І ми повернулися.

Наша сім'я свято зберігає пам'ять про минуле, тому на початку перебудови я й мої брати вирішили відбудувати грецьке село, де жили та загинули за правду наші діди.

Перше, що ми змогли зробити, – встановили пам'ятник героям із села Лакі. Тепер сюди з усіх куточків СНД і Греції 9 Травня та на день визволення з'їжджаються люди, аби вклонитися цій землі, на якій від колись квітучого села залишився тільки напівзруйнований грецький храм і старі кущі бузку.

Робота з відновлення храму дуже трудомістка. Село Лакі розташоване далеко від траси, у внутрішній гряді Кримських гір, де геть немає доріг. Але ми не припиняємо своєї роботи. Вона триває попри всі труднощі. Відновлення цього храму – мета нашої сім'ї. Бо ми хочемо залишити по собі світлий спогад на своїй землі. Нехай це місце стане рідним для тисячі людей, робить їх чистіше й добріше.

Цього вчили нас батьки, цього ми вчимо своїх дітей. Батьки казали: особистий приклад – найвагоміший аргумент у вихованні дітей.

Моральні цінності – це те, що давні греки йменували «етичними чеснотами». Античні мудреці основними з цих чеснот вважали розсудливість, доброзичливість, мужність, справедливість. В іудаїзмі, християнстві, ісламі найвищі моральні цінності пов'язуються з вірою в Бога та ревним його шануванням. У всіх народів шанують чесність, вірність, повагу до старших, працьовитість, патріотизм. І хоча в житті люди далеко не завжди проявляють такі якості, але цінують їх високо, а тих, хто їх має, поважають. Ці цінності, у їх цілковитому прояві, виступають як етичні ідеали.


Від редакції

Нещодавно науковий комітет Асамблеї ділових кіл України представив сімферопольського підприємця, директора приватного підприємства «Рыбацкая деревня» Ігоря Васильовича Лєлі, до високої нагороди – ордена Королеви Анни «Честь Вітчизни» за високі показники в роботі й участь у відновленні села Лакі в АРК, яке під час Другої світової війни фашисти спалили дотла разом із його мешканцями.

Автор: Ігор ЛЄЛІ

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №15/2016 №15
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Данилюк очолив Національний центр кібербезпеки Вчора, 19 червня

Росія має намір повернутися до ПАРЄ Вчора, 19 червня

Стало відомо, хто замінить Мінгареллі на посаді посла ЄС в Україні Вчора, 19 червня

«Брендовий» скандал: Корчинський дещо порадив українським жінкам Вчора, 19 червня

Письменник про скандал з «брендами»: Рівень висловлювань президента - це рівень «95 кварталу» на сцені Вчора, 19 червня

Політолог про європейський вояж Зеленського: Казуси і ляпи були, але зради не відбулося Вчора, 19 червня

Державіаслужба вирішила поновити сертифікат авіакомпанії YanAir Вчора, 19 червня

Європейський центробанк може знизити ставку "до мінуса" — ЗМІ 18 червня

ЄС відклав початок переговорів про вступ з Албанією та Північною Македонією 18 червня

Зеленський про газові домовленості з РФ: ніхто не буде Україні викручувати руки 18 червня