Добровільне рабство за кордоном?

До редакції надійшов лист від читача Віталія Піковського з міста Новограда-Волинського Житомирської області, який наводимо з певними скороченнями.

«Шановна редакціє! З липня 2006 року я був прийнятий на роботу до місцевого ТОВ «Церсаніт-Інвест», що є інвестиційною іноземною компанією. І вже наступного дня за наказом керівника відбув у робоче відрядження до м. Валбжиха (Республіка Польща) для роботи на одній з фабрик із виробництва керамічних виробів. На своє нещастя (а як потім з’ясувалося, на щастя), я травмував ногу (розрив зв’язок). Це було зафіксовано в місцевій лікарні та надано першу медичну допомогу: накладено гіпс, зроблено рентген, оформлено лікарняний лист для звільнення від роботи та фізичного навантаження терміном на три тижні. Повідомивши своє керівництво про цей випадок, я попросив звільнити мене від роботи на час хвороби і, як того вимагають трудове законодавство та Положення про охорону праці, дати можливість вилікуватися та розслідувати факт нещасного випадку. Однак замість цього змушений був ходити на роботу на милицях, інакше обіцяли викинути мене в такому стані без коштів на вулицю, залишити без їжі (хоча й так два рази на день пайка з чаєм та бутербродом «жирною» не була, а супчик в обід в організмі довго не затримувався), якщо я не мовчатиму про факт нещасного випадку.

Повернувшись до Новограда-Волинського, я повідомив Державний комітет України з промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду про ігнорування вимог чинного законодавства з охорони праці керівництвом ТОВ «Церсаніт-Інвест». Щоправда, півроку пішло на те, щоб органи контролю «побачили» низку порушень, яких спочатку не визнавали. Після мого звернення до прокуратури я отримав лист-відповідь за № 01/585 від 06.12.2006 року, де йдеться про низку зафіксованих порушень із сторони керівництва ТОВ «Церсаніт-Інвест», а також видано припис за формою Н-9 для їх усунення.

А після звернення до Державного Департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю все-таки встановлено необхідність довиплати мені частини належних коштів – 4500 грн. та видано відповідний припис директору ТОВ «Церсаніт-Інвест». Проте нічого не виконано й досі.

Така сама доля моїх звернень до Генеральної прокуратури (в тому числі м. Житомира), СБУ. Там також не вбачають нічого протизаконного в діях ТОВ «Церсаніт-Інвест» стосовно мене.

…Ця паперова боротьба триває ось уже понад чотири роки і в мене накопичилося стільки листів із різних організацій, що можна писати пригодницький роман, який я назвав би «Як нашим за кордоном працюється…». Я відстоюю не лише свої права, працю та гроші. Таких, як я, чимало, та не всі, на жаль, бажають ворушити цей своєрідний вулик. Ніхто чомусь не порушує питання, ЩО несуть нам подібні іноземні інвестиції? Як на мене, то це не манна небесна. Чи потрібні Україні такі інвестиції, коли продаються в рабство її громадяни, працюючи за копійки, аби вижити?»

Підготував Віктор ГАЙ.