№3, лютий 2011

Cільська рада таки має владу

Ранкове сонце в Бачкуриному раптово вигулькує з-за верховіть дерев, посаджених либонь ще при поміщикові Гуляницькому. Сільську тишу полохає кукурікання півня. Бачкурине прокидається від сну.

Саме в такі години сільський голова Тетяна Ганжала поспішає на роботу, де чекають на вирішення назрілі питання громади. Їх щодня – безліч. Ось і цього разу не встигла переступити поріг сільської ради, як у двері вже стукають люди, просять поговорити із заготівельниками молока, які намагаються занизити закупівельну ціну. Треба щось робити. От хоча б сільський кооператив створити, щоб самим заготовляти й охолоджувати молочну продукцію та здавати її на молокозавод.

Що тут скажеш? Така спроба вже була, проте в Бачкуриному постали певні труднощі. Під час обговорення питання з потенціальними здавачами молока стало зрозуміло, що більшість із них не реалізовуватимуть його кооперативу. У багатьох уже й здавати нічого, адже корів тримають здебільшого для власних потреб. Та й молокозаводи, які приймали б продукцію селян, зупиняються. Порадившись із районним керівництвом, вирішили створити не сільський, а районний заготівельний кооператив, для якого й обсяг роботи буде достатній, і холодильне устаткування використовуватиметься ефективніше. Нині й працюють над цим разом із Монастирищенською районною радою. Узагалі, сільський голова в районному центрі частий гість. І не тільки тому, що від Бачкуриного до Монастирища рукою подати. Є низка питань, яких без районної влади не вирішити. Ось і ремонт приміщення сільського будинку культури потребує неабияких коштів. Куцого сільського бюджету, зрозуміло, для цього не вистачить. Район підсобив, виділивши певну суму. Додавши свої кошти, робочу силу, перекрили дах, замінили вікна, обновили глядацький зал на 800 осіб.

Однак це тільки початок. Потрібні ще чималі кошти, аби підняти осередок культури на належний рівень. Він же селу ой як потрібен!

Із тисячі нинішніх сільських жителів тільки немічні не ходять до будинку культури. Слава про місцевий народний фольклорно-етнографічний ансамбль «Витинанка» давно гримить у всьому регіоні.

Не обійшлися без допомоги району й під час газифікації дитячого садка та фельдшерсько-акушерського пункту. Сільське кладовище, щоправда, впорядкували самотужки. Тепер на черзі ремонт сільських доріг, яких тут цілих 28 кілометрів. Ось і сушить голову Тетяна Степанівна: де взяти потрібні для цього сто тисяч гривень? І не тільки над цим. Як, приміром, відновити, реконструювати відомий далеко за межами Бачкуриного знаменитий ландшафтний парк, налагодити в селі народні промисли...

Шкода, але село помітно здає свої позиції. Село, яке має багату й цікаву історію, де народилося чимало відомих в Україні велетів праці, зокрема науковців, захисників Вітчизни, культурних діячів, потроху занепадає. Тетяна Степанівна занепокоєна, адже з 2006 року кількість населення зменшується.

Саме тоді почала головувати. Дедалі менше першокласників приходить на перший шкільний дзвоник. Їй, колишньому завучеві місцевої школи, яка пропрацювала тут 26 років, це особливо прикро. Порозліталися по світу колишні випускники, тільки іноді на свята радують її своїми відвідинами.

– Щороку в Бачкуриному народжуються одна-дві дитини, а помирає 12-15 людей, – із сумом констатує сільський голова.

Громада намагається щось змінювати, аби в селі краще жилося, задовольнялися соціальні потреби та запити людей. Саме тому ще раз висловили довіру Тетяні Ганжалі, обравши її на недавніх виборах головою сільської ради. Очевидно, не помилилися. Адже зміни на краще в селі таки відбуваються. Ось і недавно організували роботу трьох магазинів, де можна купити товари першої потреби. Налагодили автобусне сполучення з районним центром та Черкасами. Підтримують місцевих підприємців, виділяючи їм землю, допомагають, чим можуть, аби зміцнювався їхній бізнес. Щоправда, ще мало їх сьогодні в селі. Тож і знайти роботу мешканцям, які ще лишаються, не завжди є змога. Цегельний завод та інші дрібні підприємства, звісно, не рятують. Добре, що райцентр поблизу…

Досі сільський бюджет був переважно дотаційний, коштів на розвиток соціальної сфери бракувало. Добре, що ситуація починає змінюватися, вже є позитивні зрушення для органів місцевого самоврядування і щодо перерозподілу фінансових ресурсів, пов’язано це з прийняттям нових Бюджетного та Податкового кодексів. Значна частина додаткових коштів уже нинішнього року залишатиметься в розпорядженні місцевих громад. Украй необхідно, вважає Тетяна Степанівна, щоб сільські голови мали реальні, законодавчо визначені важелі управління і могли сповна розв’язувати проблеми сільських територій. І водночас відчували підтримку найвищих органів державної влади. Потребують сільські голови і правового захисту.

…Поблизу приміщення сільської ради росте старезний могутній дуб.

– Йому, – каже Тетяна Степанівна, – вже більш як триста років. Однак ще міцний, розлогий. Ми біля нього сили набираємося. От би й місцевому самоврядуванню, яке вже давно вкоренилося у нашому житті, додати снаги, щоб розквітло на радість місцевим громадам…

Автор: Владислав КИРЕЙ

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Прем’єр Бельгії: Деякі євродепутати поширювали роспропаганду за гроші Сьогодні, 29 березня

1 млн снарядів навесні, новий пакет зброї з Німеччини, переговори з урядом Польщі: новини дня Сьогодні, 29 березня

Прем’єр: Україна домовилася з ЄС про пріоритетний скринінг законодавства у сфері агрополітики Сьогодні, 29 березня

Рада Україна-НАТО зібралась у Брюсселі через останні удари РФ по інфраструктурі Сьогодні, 29 березня

Зеленський розповів про розмову зі спікером Палати представників США Джонсоном Сьогодні, 29 березня

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Вчора, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Вчора, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Вчора, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Вчора, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Вчора, 28 березня