передплата Українською | In English

№23, грудень 2010

Україні заздрить світ. А вона безпорадна

Поділитися:

Нотатки з нагоди ювілею земельної реформи

У грудні 2010 року виповнюється 20 років з часу прийняття Верховною Радою Української РСР постанови «Про земельну реформу», яка мала стати «складовою частиною економічної реформи, здійснюваної в Україні у зв'язку з переходом економіки держави до ринкових відносин… з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання та охорони земель».

Мала стати, але не стала такою, зокрема в лісівництві. Насамперед, вона стосується суб’єктів господарювання аграрного сектора економіки.

При цьому варто згадати Закон України «Про плату за землю», прийнятий ще 1992 року (№ 2535), тобто до ухвалення Конституції 1996 року. Незважаючи на внесення численних змін до нього вже після ухвалення Конституції України питання земельної реформи мало враховуються, неначе земельні ділянки не є природним ресурсом. У лісогосподарському виробництві замість обчислення та сплати земельної ренти законом установлюється плата за лісові ресурси: «Податок за земельні ділянки… справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством» (ст. 10).

Тепер порівняємо організаційно-господарські результати реформування щодо землекористування в аграрному секторі економіки на основі їхньої диверсифікації за формами господарювання (рис.) з тим, щоб усвідомити основні проблеми, що заважають утіленню його в практику.

Як бачимо, спрямування організаційно-технічних змін щодо формування багатоукладної економіки в сільськогосподарському і лісогосподарському виробництвах є зовсім різними: за обліком Держкомзему України у сільськогосподарському виробництві переважною формою господарювання стало тимчасове користування (90,9%), у лісогосподарському – державна форма власності – 99,98 відсотка. Ні перший, ні другий показники не відповідають визначеній меті здійснення земельної реформи. З рисунка бачимо, що колективна власність у сільськогосподарському виробництві була майже цілком порушена, що, на мою думку, не можна вважати позитивним. У приватній власності перебуває 0,1%.

У державній власності залишилося лише 8,9% земельних угідь сільськогосподарського призначення, хоча перебування згаданих вище 90,9% земельних угідь у тимчасовому користуванні є негативним явищем, оскільки ускладнює економічну діяльність суб’єктів господарювання. Це справляє вплив і на екологію, бо не стимулює тимчасових землекористувачів до охорони земель, збереження та підвищення продуктивності ґрунтів.

У лісогосподарському виробництві реформування набуло зворотного змісту: замість роздержавлення землекористування та поглиблення ідентифікованої економічної відповідальності суб’єктів господарювання за ефективне використання і охорону земель управління господарською діяльністю одержавлено (99,98%).

Звичайно, викладене свідчить, що земельну реформу в Україні формально начебто провели, однак очікуваних економічних результатів не досягнуто. Зокрема, в лісогосподарському виробництві система господарювання залишається неефективною, внаслідок чого держава як власник природних ресурсів несе збитки. Видатки з державного бюджету набагато перевищують надходження за так зване спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду. Так, видатки на ведення лісового господарства 2010 року були визначені в обсязі 613597,1 тис. грн., а надходження до державного бюджету – 147852 тис. грн., тобто 24,1 відсотка.

Певно, органи влади і громадськість досі не усвідомлюють економічного змісту сучасного лісівництва як сектора аграрної економіки. Вони шляхом ускладнення нормативно-правових актів створюють сприятливі умови для тіньового бізнесу в галузі лісокористування. Навіть Міністерство аграрної політики чомусь не проявляє належного інтересу до реформування землекористування в лісогосподарському виробництві. Внаслідок цього лісгоспи за два десятиріччя проведення земельної реформи набули статусу «постійних лісокористувачів» замість «постійних землекористувачів», що, зрозуміло, змінює і зміст лісівництва, й економічні результати використання лісових земель, держава не отримує належної їй земельної ренти.

Водночас ані Мінагрополітики, ані Держкомзем спільно з науковцями і законодавцями ніяк не визначаться з тим, що є об’єктом економічних відносин для здійснення лісівництва і, відповідно, для здійснення лісокористування. Це кардинально змінює систему економічних відносин між власником природних ресурсів і суб’єктами господарювання щодо землекористування, обчислення та сплати земельної ренти. Але чомусь питання землекористування для здійснення лісівництва перебувають у віданні Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Тільки за умови визначення відповідним законом об’єктів економічних відносин для здійснення лісівництва стане зрозуміло, до якого з комітетів ВР віднести його питання: якщо земля – до Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин, якщо ліс – до Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва. І в жодному разі – не до Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Дедалі частіше в Україні лунають заклики про відміну мораторію на продаж землі. І це не дивно, бо майже за два десятиліття з часу проголошення незалежності не спостерігається позитивних змін в аграрному секторі економіки. До того ж, із його складу де-юре вилучено лісівництво як галузь, хоча площа лісів по Україні уже перевищує 10,5 млн. га. Із них лісові – 10,2 млн. га, які за економічним змістом відповідають обліковій категорії «рілля» у складі земель сільськогосподарського призначення, що робить їх надзвичайно привабливими для привласнення спритними підприємцями.

Окремо необхідно зазначити, що земельні ділянки, які використовуються як продуктивна сила, по Україні становлять 53,3 млн. га. Такому показникові могли б позаздрити багато інших країн Європи й світу. Це – величезне багатство, дарунок природи, її ресурс. Він, незалежно від результатів підприємницької діяльності суб’єктів господарювання, має потенційну спроможність створювати частку продукції, яка по праву повинна належати українському народу, державі та має сплачуватись у вигляді земельної ренти, тобто плати за право користування земельною ділянкою.

І нині країни не тільки заздрять нашому національному багатству, а ще й, певно, виношують плани купівлі земельних паїв. Тому й пропонують створення відповідного ринку. Одна справа – ринок земельних ділянок у межах населених пунктів, зовсім інша – продуктивних ділянок у складі земель сільськогосподарського та лісогосподарського призначення. Від останнього, на мій погляд, слід однозначно відмовитись, але продовжити поглиблення земельної реформи в сільськогосподарському та лісогосподарському виробництві саме на засадах ринкової економіки.

Автор: Андрій БОБКО

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Останні новини

Боррель відмовився від слів про те, що "Євросоюз - не банкомат" Вчора, 26 вересня

Боррель відмовився від слів про те, що "Євросоюз - не банкомат" Вчора, 26 вересня

Зеленський сподівається, що Рада найближчим часом ухвалить законопроєкт про "інвестиційних нянь" Вчора, 26 вересня

Зеленський запропонував розробити стратегію розвитку автомобільної галузі Вчора, 26 вересня

Новини 25 вересня: авіаперельоти Зеленського, РНБО і "Вконтакте", безробіття 25 вересня

Прем’єр Угорщини вважає, що ЄС повинен переглянути політику санкцій проти РФ 25 вересня

У Раді "з дня на день" очікують законопроєкт про податкову амністію, в "тіні" може перебувати 50 мільярдів 25 вересня

Боррель: Я сказав Зеленському, що ЄС - не банкомат 25 вересня

На Закарпатті планують збудувати новий аеропорт – є три варіанти 25 вересня

"ArcelorMittal Кривий Ріг" просить депутатів заборонити підвищення тарифів на електроенергію до кінця 2021 року 25 вересня