Ось ковзнули промені сонця по білому цвіту акацій

У столичній галереї «Мистець» відбулася персональна виставка творів Володимира Черватюка

Надзвичайну людину – Володимира Олексійовича Черватюка – знаю багато років. Разом працюємо на кафедрі живопису Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.

Більш як за 100 кілометрів від Києва, на Чернігівщині, художник придбав невеличке селянське помешкання серед чарівної природи. Саме вона живить творчість Володимира. Ось, приміром, зацвіла навесні акація. І невгамовний майстер переносить духмяні медові квіти на полотно. Пише етюд за столом. Мусить схопити стан природи. Ось ковзнули промені сонця по білому цвіту, ось серед голубого неба засміялася хмарина. Вона довго висіла над тим білосніжним убранням садків…

Сталося так, що графік-станковіст відкрив у собі живописця. Його пейзажі, натюрморти чарують кольорами, чуттям композиції. Здавалося б, що складного? Висить рушничок з уже полинялою вишивкою, над ним – стигла червона калина. На столику у глечику – польові квіти: ромашки, сокирки, волошки, які нікого не залишають байдужими. Вони – свідки того, як Черватюк самозречено пише, як захоплюється!

Володимир Черватюк – скромний, чуйний, досвідчений педагог. Викладає найвідповідальніші дисципліни: живопис, рисунок, композицію. Знаю з власного досвіду, як нелегко художнику бути і педагогом, і вільним мистцем. Тим більше що педагог, віддаючи всього себе, отримує дуже скромну платню. Утім, як узагалі можна оцінити роботу душі, те, що витрачається і на педагогіку, і на мистецтво?..

І все-таки дуже хочеться, щоб доцент кафедри Володимир Черватюк нарешті отримав звання професора, бо позаду – багато років викладацької праці та великий доробок. Можливо, отримав би вже давно. Проте щодо надання звань творчим особистостям у державі діють дивні закони. Мовляв, знаний художник має писати наукові праці. Але ж його головна наука – це художні твори! А в теорії нехай вправляються мистецтвознавці. Наша академія, до речі, багато разів зверталася до відповідних інстанцій стосовно перегляду правил з отримання звань для творчих вузів. Поки що безрезультатно...

Як колега колезі хочу побажати цьому молодому – в його 60 – майстру сил і натхнення! Пиши, Володимире, й передавай свої набутки молодим!

Автор: Віра БАРИНОВА-КУЛЕБА