Хаос на ринку послуг оцінювання

Стан і перспективи розвитку законодавства про оціночну діяльність в Україні вже давно потребують уваги учасників ринку. Адже байдужість може зіграти злий жарт із ринком оцінювання. На розгляді в профільних комітетах Верховної Ради України 2010 року перебували два законопроекти щодо держрегулювання галузі, однак обидва були відхилені народними депутатами.

Провівши низку обговорень у професійних колах оцінювачів, а саме з експертами Європейської бізнес-асоціації, Федерації оцінювачів бізнесу й інтелектуальної власності, дозволимо собі узагальнити пропозиції до законопроектів щодо оціночної діяльності в Україні.

По-перше, майбутній закон має регулювати не лише процедуру оцінювання вартості майна, а й порядок визначення рівня орендної плати та величини майнового збитку. На такі види робіт є ринковий попит, й оцінювачі їх виконують, однак нормативної бази бракує. У жодному з проектів нового закону про оцінювання, пропонованих останнім часом, навіть не згадували цих напрямів діяльності.

По-друге, жодний із напрямів оцінювання, на нашу думку, не повинен ліцензуватися, бо це призводить до корупції і стримує вільну конкуренцію на ринку. Відповідно до загальноприйнятої практики ліцензування встановлюється в разі, коли порушення стандартів, правил і норм можуть призвести до важких незворотних наслідків, що стосуються значних територій і мас населення. Однак оціночна діяльність не відповідає цьому критерію.

Право оцінювати об’єкти державної власності має бути лише в державних оцінювачів – представників органів виконавчої влади. Це зменшить рівень корупції та підвищить персональну відповідальність. Нині під час оцінювання державного майна існує небезпечний дисбаланс повноважень та відповідальності між держслужбовцем-рецензентом і оцінювачем. Такі самі проблеми можна зауважити і під час оцінювання комунальної власності. А практика контролю оцінювачів фахівцями без відповідного досвіду є просто абсурдною.

Підготовку кадрів мають здійснювати викладачі вищих навчальних закладів. Варто поміркувати про навчання оцінювачів на базі закладів непрофільної вищої освіти, доцільно запровадити щодворічне обов’язкове підвищення кваліфікації тощо.

Особливої уваги потребує вдосконалення чинної процедури складання кваліфікаційного іспиту. До цього слід залучати незалежні компанії, які займаються лише організацією іспитів із розмаїття економічної діяльності. Натомість в Україні питаннями професійної компетенції оцінювачів-початківців опікуються їхні колеги, котрі зовсім не зацікавлені у появі конкурентів. Це призводить до необ’єктивності, корупції, конфліктів.

Реєстри оцінювачів мусять вести так звані саморегульовані організації, членство в яких згодом має стати обов’язковим. Нинішнім саморегульованим організаціям не надано якихось значних повноважень, а тому вони не справляють впливу на ринок.

Перед владою оціночну спільноту має представляти Національна рада з питань оціночної діяльності. До її складу, на наш погляд, не можуть входити представники спеціально уповноважених органів влади, які здійснюють державне регулювання оціночної діяльності, а також фахових громадських організацій у сфері операцій із нерухомістю, інвестиційного бізнесу, банківської діяльності тощо.

Згідно з міжнародною практикою, регулювання галузі повинно здійснюватись одним органом виконавчої влади, функції якого чітко й однозначно визначені законом. Регулятор має лише наглядати за виконанням учасниками ринку своїх професійних обов’язків, не беручи в ньому участі як оцінювач, замовник послуг, рецензент, балансоутримувач оцінюваного майна чи його продавець. Конфліктне поєднання повноважень неодмінно призводить до корупції та зловживань.

Із цієї причини не може бути регулятором Фонд держмайна, що працює як оператор ринку. Єдиною держустановою, яка має професійний стосунок до оціночної діяльності, є Державна комісія з фінансових послуг, а тому саме їй слід передати всю повноту повноважень.

Прикро, що досі у Верховній Раді України не відбулися слухання щодо законопроектів із оціночної діяльності. Сподіваємося, народні депутати прислухаються до думки оцінювачів та зроблять усе можливе, щоб удосконалити законодавче поле цієї сфери.

Автор: Тетяна ПАВЛЮК