Зависнувши «вертушкою» над землею, бачиш звивисту «стрічку»...

28 травня — День прикордонника


Виконуючи завдання зі зміцнення україно-молдовського кордону й, зокрема, постанови Кабміну №504 від 19 квітня 2006 року стосовно виявлення та ліквідації об'їзних доріг, що дають змогу порушникам проникати на територію нашої держави, прикордонники Південного регіонального управління Держприкордонслужби працюють не покладаючи рук. Ми разом із начальником цього управління генералом Віктором Мишаковським зробили обліт 452 км Придністровської ділянки кордону й перевірили, чи надійно «навішується» замок.

Рівно о 9.00 МІ-8 командувача, який вели командир вертольота майор Володимир Вертій, льотчик капітан Ігор Сидорович і бортовий технік капітан Олександр Балабан, вирулив із «гаража» – місця постійної стоянки. О 9.10 під майоріння «хусточок» молодої трави ми почали підніматися до сонця. Зависнувши на висоті 200 метрів, «вертушка», як нам здавалося, повільно, а насправді зі швидкістю 250 км на годину дала можливість через ілюмінатор бачити землю так незвично: немов розмальовану в чорно-зелені квадрати (цікаво, чи не це подвигло Малевича на його геніальний «Чорний квадрат», що наводить на філософські міркування?). Блакитні «очі» планети з неба справді блакитні. І ця велич природи, навіть порізана на ремені доріг, «захаращена» будинками, «заїжджена» автомобілями, все одно брала гору. Без жодного пафосу спливає у свідомості фраза «простори Вітчизни».

– Вітчизну треба захищати, оберігати, не дозволяти будь-яких порушень стосовно неї, – у цьому переконані люди, що пов'язали своє життя з відповідальною та романтичною військовою професією прикордонника.

…Протягом шести годин такої ревізії кордону ми не відводили очей від ілюмінаторів. Йшли уздовж кордону, машина повторювала звивисту «стрічку», що чітко відокремлювала нашу державу від Придністров'я. На деяких ділянках лінія кордону проглядалася дуже чітко: рів завглибшки 1,5 метра та завдовжки 1 метр, контрольно-слідова смуга (КСС) – смужка землі до 10 метрів завширшки, скопана й боронована так, що будь-який слід одразу помітний, потім дорога, якою й рухаються прикордонники то на мотоциклах їхнього фірмового кольору морської хвилі, то на автомобілях, а то й пішки на 22-й км своєї (закріпленої за заставою) ділянки кордону, перевіряючи, чи все гаразд. І вже за нею розташовані прикордонні стовпи або знаки, розфарбовані в жовто-блакитну смужку, з табличками з написом двома мовами: до нашої країни – державною, українською, до Придністров'я – російською. На них написано: «Увага! Державний кордон України. Прохід заборонено!». Тепер, як говорять прикордонники, не скажуть «гості», що заблукали. Стовпи видно здалеку, навіть з вертольота. Точніше, не самі стовпи, а піскові квадрати 3 х 3, у центрі яких і встановлено ці розпізнавальні знаки. А на стикових табличках ще й зазначено номери застав, котрим підконтрольна територія. Ці квадрати зі стовпами розташовані один від одного на відстані видимості. Позаяк лінія кордону дуже звивиста, їх треба багато. Тільки Придністровській ділянці знадобилося 1130 штук.

– Деякі порушники-«оптимісти» сподіваються, що такий рів можна подолати, – намагаюся спровокувати прикордонників. – Настелити шпали, наприклад, і по них пустити машину. Теоретично це можливо?

– Теоретично можливо все, – не здаються фахівці в зелених беретах, – а практично... Скільки треба витратити сил, коштів і часу, щоб прокласти такий «міст»! Це їм економічно не вигідно, по-перше. А по-друге, за той час, що знадобиться порушникам для зведення переправ, ми їх уже знайдемо. На те ми й прикордонники.

До того ж, як мені повідомили, на «найгарячіших» ділянках кордону є дріт і малопомітні перешкоди. Якщо їх зачеплять, спрацює сигнальна міна (на кшталт димової шашки, «діяльність» якої видно далеко).


Кордон лякає тільки порушників

Офіційна демаркація кордонів з усіма належними атрибутами може розпочатися лише після дипломатичних переговорів. А сьогодні головне завдання прикордонників – посилено рити й копати.

– З цим завданням справляються 8 інженерних груп, – дає інформацію начальник прес-служби Південного регіонального управління Держкордонслужби майор Андрій Білобородченко, – в яких багато чого залежить від техніки: екскаватори (між іншим, з такими само кольоровими «прикордонними» кабінами. – Авт.), трактори для КСС, спецмашини, що заміняють 20 екскаваторів. Це так звані роторні екскаватори.

З вертольота важко визначити, наскільки швидко вони працюють, але видно було, який чистий і гарний рів від них залишається – як під лінієчку. А ще цікаво було спостерігати, як просто на очах «накреслюється» кордон держави. І слідом трактор тягне борони, оформляючи КСС. Усе! Тут уже, як то кажуть, ворог не пройде. Власне, про ворогів як таких і не йдеться. Багаторічні тісні зв'язки, а часто й родинні, між жителями сусідніх країн не розрубають. Прикордонні рови не стають шрамами у взаємовідносинах слов'ян, які століттями жили поруч. У цьому переконалася, поговоривши з хлопчиськами із прикордонного села Тимкове Кодимського району Одеської області на першій зупинці в прикордонному загоні. 12-річний Олексій і 13-річний Жека розповіли, що в них школа велика, 11-літка, а в сусідньому придністровському селі Баштани – лише 9-літка.

– То їхні хлопці до школи до нас ходять, – охоче розповідає дітвора, що прибігла подивитися на вертоліт.

– А їх пускають? – запитую.

– До школи пускають. А просто так чи в магазин – ні. Як і нас, лише з батьками через пропускний пункт.

Утім, пропускний пункт тільки на дорозі. Якщо ж між будинками якась кума й «порушить» кордон, то лиха в цьому не буде, кажуть служиві. А контрабанда?

– Ми ходимо по лінії кордону й у селах, – пояснюють свій маршрут солдати-прикордонники, котрим допомагає симпатична вівчарка Герда. – Машини, окрім як дорогою, не пройдуть ніде, а там – пропускний пункт.

То що, проблем немає?

– Є, – каже генерал Мишаковський. – Контрабанда – це, як правило, продукти та промислові товари. Про жодні потоки зброї і наркотиків на нашому кордоні не йдеться. Це я категорично заявляв і заявляю. А товари та продукти – так. Як то кажуть, вантажівками тягнуть (8 квітня було затримано кілька автомашин, умільці з яких навіть засипали рів, щоб проскочити кордон, але «номер не вийшов». – Авт.) Ще одна проблема – незаконні мігранти. Це громадяни Молдови, що використовують Україну як транзитну державу, щоб перебратися на Захід, або за іншими документами, або нелегально. Коли вони йдуть через пункти пропуску, з ними проводять співбесіду, щоб визначити їхню справжню мету. І щодня близько 10 осіб не пропускаємо до країни. А решті видається міграційна карта на 90 діб. Але відстежувати їх важко, а в разі виявлення порушення – лише адміністративна міра покарання.


Командирове око

Вертоліт кілька разів сідав у «заданому квадраті». Підсаджувалася група офіцерів – комсклад застави, територією якої йшли далі, на стіл розкладали карти, планшети з блокнотами, в які вони тільки встигали записувати рекомендації та зауваження командувача. Він не зводив очей з прикордонної лінії за ілюмінатором, і здавалося, що вже напам'ять знає кожний вигин цієї лінії, кожний квадрат зі стовпчиком на ній, кожну машину, що працює над ровом. Помічав нове, що з'явилося за тиждень (такі обльоти відбуваються не рідше одного разу на тиждень – чи то по всьому кордону, чи то по конкретній ділянці). А ще краще командувач бачить порожнє місце там, де вже повинно було б щось з'явитися. І тоді – начувайтеся, підлеглі. Через шум вертольота не було чути, що саме він казав, а втім, і голосу не підвищував. Однак, судячи з того, як почервоніли обличчя звітувальників, командувач не давав спуску по жодній дрібниці.

Проте, підбиваючи підсумки, він сказав, що побаченою роботою задоволений.

– Загалом вона триває за планом, – пояснює Віктор Юрійович. – Терміни ми самі собі встановили. Планували до кінця травня вже все завершити. Однак погода й багнистість місцевості внесли свої корективи. Ви, звісно, бачили ділянки, які начебто пропущені. Не було можливості раніше нїх проробляти – земля дуже сира, техніка таку не брала. Але в міру її підсихання йдуть роботи й на пропущених раніше ділянках. Десь до середини червня закінчимо все.

– А як з об'їзними дорогами? – уточнюю.

– Як таких об'їзних доріг у нас нема, – запевняє генерал. – Ми їх давно ліквідували. Є, наприклад, ділянки, що можуть використовуватися порушниками як дороги, то їх ми ліквідували теж. Бачили, напевно, з вертольота, що такі «дороги» перериті так, що жоден автомобіль не пройде.

Не могла перевірити їхню прохідність, але що перериті, це точно.

Є надія, що вже в липні можна з упевненістю буде сказати крилату фразу: «Кордон – на замку».


Американські подарунки

2 березня 2006 року на центральній площі Одеси – Куликовому полі відбулося масове вручення техніки в рамках програми «Нерозповсюдження зброї масового знищення». Американська фірма «Рейтор», яка виграла тендер на постачання цієї техніки, буквально вчора «поставила на баланс» прикордонної застави Яски два пречудові човни, що допоможуть працювати на Кучурганському лимані в прикордонній зоні.

А ще в «подарунках» – машини «Нива» фірми «Шевроле», «тепловиди» (бачать людину в темряві за тепловими випромінюваннями). Вартість одного такого апарата, до речі, 32 тисячі доларів. А ще – мобільні сигналізаційні комплекси, сейсмодатчики, біноклі, «телевізори», за допомогою яких визначається наявність людини на відстані близько 1,5 км, квадрацикли (тобто 4-колісні мотоцикли), дуже зручні для горбистої, з вибоїнами місцевості, комплекс «вільні руки» (окуляри нічного бачення).


А як сусіди?

Молдова зі свого боку теж працює над оформленням кордону. А Придністровська ділянка задовольняється тим, що робить Україна, не роблячи жодних спроб якось себе позначити.


Фото автора.

Автор: Людмила ВОРОНКОВА