Італійський закрійник Отторіно Реджинато щомісяця в Києві працює в ательє дизайнера Олени Голець

Після тижня моди, що минулого місяця виплеснув на глядача–споживача вітчизняного модного продукту чимало сенсацій і приємних несподіванок, аристократизмом, добротністю, стилістикою стриманості й довершеності зачепила за живе яскрава колекція одягу весна-літо 2011 дизайнера Олени Голець під назвою La Dolce Vita. Наступного після показу дня мені довелося побувати в бутіку пані Олени на Великій Васильківській (колишній Червоноармійській) у Києві і спостерігати, як чоловіки, посилаючись на побачене вчора, приміряли одяг, котрий уподобали на показі, і купували його. Мабуть, через незнання ринку чоловічого одягу й попиту на ексклюзив подивувалася, що саме представники сильної статі вподобали дорогі модельні екземпляри одягу з показу. Ось як бачить ситуацію дизайнер Олена Голець:

– Нині в Україні ми вже виготовляємо костюми неаполітанського крою високої якості. Їх забезпечують made to measure, буквально «ручна робота за міркою», крій, що підкреслює індивідуальність. Тож маємо, що запропонувати відвідувачеві.

Ось, наприклад, один із клієнтів – йому 30 років, дуже активний бізнесмен, повернувся з Лондона, і час від часу відвідує це місто, щоб одягатися. Чому він відвозить гроші в Лондон? Я ж купую виготовлене на його власному заводі молоко!? Та облишмо тему патріотизму. Просто чоловік гарної статури не знайшов костюма на три ґудзики, а саме такі він обожнює. Чому не знайшов? Бо нині модний костюм на два ґудзики, він краще сідає на будь-яку фігуру, його однозначно легше продати. Тому серійно дизайнери це ввели в моду, своїм авторитетом вони тиснуть на свідомість і отримують результат: те, що вони продукують, починає бути модою.

Ми будуємо культуру виробництва таку, яка не культивувалася в нашій країні і, звісно, не працювала 70 років. У вересні їду до Парижа чи Мілана, щоб відібрати тканини на чоловічу колекцію одягу. Адже є дуже мало виробників тканин для чоловічого одягу. Вони входять до консорціуму першочергових закупівельників австралійської шерсті, їх там зо два чи три десятки, максимум – півсотні. Такі тканини в основному випускають найкращі фабрики Італії. Світові виробники – Cerutti, Сolombo, Loro Piana, Lanificio, Luigi Botto, Piacenra. А консорціум придумали для того, щоб мати можливість в Австралії першими викупити найкращий перший постриг у найкращих господарствах. Це дає можливість фабрикам зсукувати нитки з показником щільності, цупкості від 100 і вище, високоякісним костюм вважається з тканини 140–150 і вище. В асортименті ательє маємо більше як 500 найменувань тканин, дивовижні рідкісні зразки, приміром для пальто 100-відсотковий кашемір, є й тканини з верблюжої шерсті. Не може залишати байдужим і колекція костюмних тканин – твідові, у клітку, гладкі. Маємо шерсть Супер 140, 150 і навіть 180. Вони не мнуться і практично вічні.

Ось у вересні на сировинній виставці ми закупили тканини на зиму 2011–12 років. Після отримання зразків відшиваємо колекцію, в лютому презентуємо, і тільки у вересні наступного року ця продукція може бути поставлена в магазини.

– Просто чоловічі виходи це, як правило, комплект – брюки, жилет, сорочка, піджак.

– Та ні, чоловічий костюм це апофеоз!

– Я вам знаєте, що скажу, щоб навчитися шити чоловічий костюм, потрібне життя. Так, як я колись, мені було тоді десь 22 роки, запитала в одного мільярдера, Едоардо Міроліо, в нього 24 лінії готового одягу, його вважають одним із найбагатших людей в італійському парламенті, скільки треба років, щоб ім’я заробити і побудувати бренд, так він відповів: «Життя». Так само і з чоловічим костюмом.

– Це хороший метод, але ми його не застосовували. Нас консультували і консультують технологи-італійці, а паралельно почав працювати з нами відомий італійський закрійник Отторіно Реджинато, котрий приїздить щомісяця на тиждень у Київ.

– Ні, дві, особливо на початку. Та, знаєте, коли людина починає шитися, це діє як наркотик. Якщо ми розуміємо одне одного, якщо зустрічаємося, то вже починає вибудовуватися низка бажань. І те хочеться. І те... Індивідуальне замовлення костюма забезпечує можливість створення іменних лекал, збереження їх в архіві ательє і коригування, залежно від форми одягу і сезону. Тож при замовленні наступного костюма або сорочки досить просто зателефонувати.

– Звісно… Ми одержуємо єгипетські котони і котони з Віргінських островів одразу після виставки, всі найновіші. Сорочкові тканини постачаються фабрикою з виробництва котону, однією з двох, що залишилися в Італії. Ми повністю працюємо для чоловіків – у режимі гардероба.

– Я економіст-міжнародник. Закінчила Київський інститут народного господарства, нині це національний економічний університет. І я дуже вдячна своїм викладачам. У нас були три такі «кити», на яких я виросла як особистість. Це – Федір Геннадійович Петрашко, Лев Миколайович Мозговий і Дмитро Григорович Лук’яненко. Якби вибудувати матрицю, з чого я склалася, базис, то ці три особистості створили б основу тієї матриці. Навчили думати, навчили розвиватися. Дмитро Григорович нам весь час казав: «Намалюємо схемку». І так з’явилася схема розв’язання будь-якої життєвої проблеми, будь-якого питання, що постає в бізнесі.

– Я все життя малювала. Моя мама домовлялася з учителькою, що та мене виставлятиме з класу, якщо побачить дамочок на полях зошитів..

– Армані тільки в 70 років припинив власноруч відбирати тканини і коли йому було 40, він уже мав всесвітньо відому мережеву структуру. «Фешн» – це та галузь, де ти маєш все контролювати самостійно. І нікому замінити. Може, добре вести фінанси, бухгалтерію, багато інших речей, та навіть Том Форд, дизайнер зі світовим ім’ям, самостійно розвішував одяг у світових монобрендових бутіках.

* * *

Наша розмова з пані Оленою завершилася дещо несподівано, бо прийшли клієнти.

Успіху! Витків, витків і надійної орбіти!

Ганна ВІКТОРОВА.