Одягни малиновий браслет

Це знак відмови від домашнього насильства. Носитимеш?

Згідно з оприлюдненими дослідженнями фахівців Ради Європи, половина жителів України потерпає від насильства в сім’ї роками, третина з них - у дитячому віці. Експерти з прав людини твердять, що 80 відсотків жертв домашнього насильства – жінки. 35–50 відсотків їх потрапляють до лікарень із тілесними травмами. Це – жертви побутового насильства. Знайти точніші цифри надзвичайно складно через стіну мовчання навколо цієї проблеми. Загальнонаціональну кампанію проти домашнього насильства ведуть разом із Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту п’ять міжнародних організацій.

В Україні діє 21 центр соціально-психологічної допомоги та 8 центрів медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї, надається тимчасовий притулок і невідкладна допомога особам та сім’ям з дітьми, котрі опинилися в складних життєвих обставинах. Щороку близько 2000 осіб звертаються до центрів. Дізнатися про їхнє розташування та отримати допомогу можна в місцевих державних адміністраціях на місцях.

Україна ратифікувала всі базові міжнародні конвенції із захисту прав людини, які стосуються прав жінок і захисту прав дітей.

Відповідальність за вчинення домашнього насильства в Україні – на­кладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з від­ра­хуванням 20 відсотків заробітку. Якщо застосування цих заходів буде визнано недостатнім, – адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

Експерти відзначають недосконалість законодавства, недостатню ефективність засобів реагування з боку міліції, а також складну процедуру документування випадків насильства в сім’ї, що заважає ефективному функціонуванню системи попередження та боротьби з насильством у родині.

Анастасія ТРОЦЬКА,

прес-секретар проекту ЄС «Права жінок та дітей в Україні – комунікаційний компонент»:

– Європейський Союз активно підтримує зусилля України із забезпечення гендерної рівності та захисту прав жінок і дітей, надаючи пакет технічної допомоги вартістю 14 мільйонів євро через програму «Права жінок та дітей в Україні», що триватиме до кінця 2011 року.

Чотири з п’яти компонентів запроваджуються міжнародними донорами з багатим досвідом у сфері захисту прав людини – Міжнародною організацією праці (МОП), Радою Європи, Програмою Розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН), Дитячим фондом Організації Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ). Комунікаційний компонент програми виконується за допомогою бельгійської консалтингової компанії Сафеж і реалізує інформаційну кампанію для підвищення обізнаності населення та зміни стереотипів у суспільстві про статус прав жінок і дітей в Україні

Програма має доволі амбітну мету, переслідуючи яку, кожен із проектів працює над окремим аспектом. Вона полягає у цілковитій трансформації ставлення до прав жінок і прав дітей у всій країні – від законодавців до пересічних громадян, від роботодавців до батьків. Щоб досягти її, зусилля спрямовуються на всі суспільні сфери, включаючи втілення законів і міжнародних угод, підготовку законодавців, правоохоронців та інших впливових осіб, а також на національні кампанії з підвищення поінформованості громадян у сфері захисту прав дітей, протидії домашньому насильству та забезпечення гендерної рівності.

Зокрема, проект ПРООН підтримує український уряд у моніторингу національних програм з гендерної рівності та гармонізації законодавства. Акцент робиться на посиленні потенціалу правоохоронних органів, а також на проведенні кампаній, націлених на висвітлення проблеми (кампанія «Стоп насильству»). ПРООН також підтримує мережу гендерних ресурсних центрів і працює на запровадження гендерних стандартів, інтеграцію гендерної чутливості в систему шкільної освіти.

ЮНІСЕФ розвиває національну модель, яка трансформувала б інституційну систему державного нагляду за дітьми та базувалася на створенні для них сімейного оточення. Зокрема, у Хмельницькій області ЮНІСЕФ моделює соціальні послуги для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та інших вразливих груп дітей з перспективою запровадження на національному рівні.

Рада Європи співпрацює із законодавцями з метою покращення їхніх навичок у сфері гендерної рівності та захисту прав дітей, а також відстежує відповідність українського законодавства європейським нормам і стандартам. Крім того, Рада Європи сприяє зміні політики стосовно дітей, котрі зазнали сексуальної експлуатації, та практики роботи з ними.

Проект Міжнародної організації праці націлений на розбудову потенціалу українських органів влади й соціальних партнерів у дотриманні міжнародних зобов’язань щодо гендерної рівності у трудовій сфері, а також на усунення гендерних упереджень при прийомі на роботу та на протидію сексуальним домаганням на робочому місці. Команда проекту співпрацює з урядом і такими соціальними партнерами, як асоціації роботодавців і профспілки, у розробці гендерно чутливої політики.

Комунікаційний компонент допомагає суспільству визнати й почати поважати права жінок і дітей.

Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту є основним партнером у реалізації проекту ЄС «Права жінок та дітей в Україні – комунікаційний компонент», основною метою якого є обмін найкращими практиками та розбудова спроможності органів державної влади ефективно інформувати громадськість про соціальні питання, а також підвищення розуміння в суспільстві прав жінок і дітей. Усі інформаційні кампанії розробляються та реалізовуються спільно європейськими експертами, представниками міністерства та громадських організацій. Це означає, що й після закінчення проекту і фінансування від ЄС урядові та громадські організації матимуть змогу застосовувати набутий досвід.

У рамках інформаційної кампанії українцям надається можливість відкрито заявити про своє неприйняття насильства, одягнувши малиновий браслет. Надається і практична інформація про те, де допомагають людям, котрі зазнали насильства.

У вересні розпочався конкурс серед роботодавців на найкращі умови праці для забезпечення рівності між жінками й чоловіками. У конкурсі роботодавці змагатимуться за різними категоріями, включаючи гнучкість умов поєднання роботи та сімейних обов’язків, можливість для професійного зростання працівників. Такі питання є дещо новими для України, але надзвичайно важливі для гідного рівня життя кожного з українців.

***

Ірина ОГОРОДНІЙЧУК,

координатор Національної «гарячої лінії» міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла-Страда Україна»:

– Причини домашнього насильства можуть бути досить різні: матеріальні негаразди в родині, алкоголізм, наркоманія одного або й обох батьків, стереотипи, і гендерні, і ті, що стосуються дітей: «Б’є – значить любить…», «Дівчина небита – як коса нечесана…» або «Діти пустують від материнського серця, а розумнішають від батькового дубця…». Усі ці народні прислів’я панують у свідомості українців і донині. І, на жаль, вони ще й досі формують певні взаємостосунки в сім’ї. Крім того, насильство спричиняють і низька культура поведінки, й особистісні проблеми як кривдника, так і скривдженого.

Жертвою домашнього насильства може стати будь-хто: жінка, котру постійно лає та б’є її чоловік, дівчинка-підліток, що страждає від сексуальних переслідувань свого вітчима, хлопчик, якого лупцює мати-алкоголічка, старенька бабуся, котру ненавидять власні діти.

Чоловіки також зазнають насильства в сім’ї. І якщо йдеться про фізичне насильство, то більшість чоловіків соромляться говорити про це. Нерідко можна почути: «Ну що подумають люди про чоловіка, котрого б’є дружина!?». Та найчастіше чоловіки страждають не від фізичного, а від психологічного насильства з боку власних дружин.

Відповідно до Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», ухваленого 2001 року, насильство в сім’ї – це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, що порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина й завдають йому моральної шкоди, шкоди його фізичному чи психічному здоров’ю.

Закон розрізняє чотири види домашнього насильства: фізичне; психологічне; економічне; сексуальне.

Фізичне насильство в сім’ї – це навмисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень одного члена сім’ї іншому, яке може призвести чи призвело до порушення нормального стану фізичного чи психічного здоров’я або навіть до смерті постраждалого, а також до приниження його честі та гідності.

Сексуальне насильство в сім’ї – це примушування до небажаних статевих стосунків у родині, а також сексуальні дії щодо неповнолітнього члена сім’ї.

Психологічне насильство в сім’ї – це насильство, пов’язане з тиском одного члена сім’ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, які доводять постраждалого до стану емоційної невпевненості, втрати здатності захистити себе й можуть заподіяти або заподіяли шкоду психічному здоров’ю.

Економічне насильство в сім’ї – це навмисні дії одного члена сім’ї щодо іншого, спрямовані на те, щоб позбавити постраждалого житла, їжі, одягу й іншого майна чи коштів, на які він має законне право. Такі дії можуть заподіяти шкоду фізичному чи психічному здоров’ю або навіть призвести до смерті постраждалого.