передплата Українською | In English

№17, вересень 2010

73 героїчні дні оборони Одеси, або що приховувала радянська історіографія…

Поділитися:

5 серпня місто-герой Одеса святкувала 69-ту річницю героїчної оборони. Ветерани Великої Вітчизняної війни, представники Південного оперативного командування, громадських і молодіжних організацій поклали вінки та квіти до пам’ятника Невідомому матросу.

– Наші воїни билися з ворогом, не шкодуючи ані сил, ані самого життя. В жодному статуті не записано, що солдат зобов’язаний кидатися під танк з гранатою, таранити літак, затуляти собою амбразуру доту. Масовий героїзм у роки Великої Вітчизняної війни – незаперечний факт, – кажуть захисники Одеси ветерани Великої Вітчизняної війни старшина у відставці Степан Бимбас
і сержант у відставці Володимир Холмов.

За що Одесі було присвоєно звання "Місто-герой"?

Наприкінці липня сорок першого німецьке командування зрозуміло: щоб виграти війну, треба відрізати Москву від бакинської нафти. Але на південному напрямі план «Барбаросса» несподівано забуксував. Німців та їхніх союзників – румунів – зупинила «перлина біля моря» Одеса.

Загарбниками намічалися три основні удари: на Ленінград, Москву та Київ і два допоміжні – з Фінляндії і Румунії. Останній своїм вістрям був націлений на Одесу. Щоб укріпити оборону чорноморського узбережжя, у тому числі й Одеси, 8 липня зі складу 9-ї армії було виділено Приморську групу. 19 липня її реорганізували в самостійну Окрему Приморську армію, яка стала основною силою оборони Одеси.

У військово-історичному музеї Південного оперативного командування дбайливо зберігаються архівні матеріали, фотографії, особисті речі та зброя захисників міста.

– Героїчна оборона Одеси в серпні-жовтні 1941 року по суті стала першою успішною стратегічною оборонною операцією радянських військ від початку Великої Вітчизняної війни, – розповідає екскурсовод музею історик Новомір Царихін.

Моряки-чорноморці та прикордонники серед перших вступили в бій. Завдяки пильності й рішучості командувача Чорноморського флоту віце-адмірала Ф. Октябрського та начальника штабу Одеського військового округу генерала М. Захарова, які (не побоявшись відповідальності) напередодні підняли флот і округ за бойовою тривогою. Гітлерівцям не вдалося досягти цілковитої раптовості нападу. Порівняно з іншими військовими округами та флотами Одеський військовий округ і Чорноморський флот більш організовано зустріли фашистську агресію. Вони близько 20 діб вели прикордонний бій, завдяки чому Одеса мала можливість готуватися до оборони.

На початку серпня 1941 року багатотисячне угруповання фашистських військ розраховувало відразу заволодіти Одесою. Тим паче, що на підступах до міста не було готових оборонних рубежів.

Приморська армія й Військово-морська база одержали завдання прикрити одеський напрям, забезпечити міцну сухопутну та протидесантну оборону міста.

Героїчними зусиллями воїнів Приморської армії, якою командував генерал-майор Г. Сафронов, а з жовтня 1941 року генерал-майор І. Петров, ворога було зупинено.

Партійні та радянські організації міста й області в короткий термін мобілізували 100 тисяч чоловік на зведення рубежів оборони. На вулицях міста спорудили близько 240 барикад.

– 5 серпня 1941 року Ставка Верховного Головнокомандування наказала: «Одесу не здавати й обороняти, поки змога, залучаючи до справи Чорноморський флот». Цю дату прийнято вважати початком героїчної оборони міста, – підкреслює мій співрозмовник.

Обороняли Одесу до останньої краплі крові, до речі, не лише одесити. Практично будь-який мешканець Південної Пальміри може розповісти про героїчну 411-ту батарею, але мало хто знає про іншу – 412-ту. У ті дні саме там розташовувався 1-й Чорноморський полк морської піхоти. Румунсько-фашистські війська вирішили захопити цей важливий пункт, щоб використовувати наші гармати для обстрілу міста. На захист батареї кинули поповнення, яке тільки-но прибуло – шахтарів із Донбасу. Їх навіть не було чим озброїти: лише 10 гвинтівок на 250 чоловік. На прохання шахтарів їм видали тільники, 5–6 гранат на бійця, ножі та саперні лопатки. У своєму першому й останньому бою вони врятували батарею від захоплення, але загинули всі до одного.

На думку Новоміра Царихіна, цей епізод дуже добре характеризує злочинну сутність радянських керманичів, котрі наказали кинути неозброєних шахтарів на вірну смерть, проте водночас він засвідчує і героїзм простих радянських людей.

Одеса чинила опір наполегливо, відчайдушно, а іноді й весело. Наприклад, знаменитий танк НІ – «На іспуг» – придумали саме в Одесі та склали на заводі імені Січневого повстання. Обшитий сталлю трактор навряд чи міг завдати серйозної шкоди противникові, проте, випускаючи клуби диму, він потужно ревів. Страхітливий ефект доповнювали фари й сирени…

73 дні тривала героїчна оборона Одеси за явної нерівності сил воюючих сторін. Адже на початковій стадії Приморська армія складалася з двох дивізій – 25-ї Чапаєвської та 95-ї Молдавської, а також окремих частин і мала лише 34,5 тисячі воїнів, 19 літаків-винищувачів і жодного придатного для бою танка! Тим часом проти захисників Одеси діяли угруповання 4-ї румунської армії в складі 18 дивізій і одна німецька дивізія загальної чисельністю близько 300 тисяч чоловік, понад 100 танків і літаків.

"Ніколи не бачити тобі, песе, нашої Одеси"!!!

Проте оборона Одеси не була лише справою військових. Уже в середині липня 1941 року до народного ополчення вступило 55 тисяч ополченців-добровольців. Із них 30 тисяч влилися до складу регулярних частин Червоної армії. Перебуваючи в облозі, позбавлене води й регулярного постачання, під варварськими бомбуваннями й артобстрілами місто стояло на смерть. Продовжувало жити й працювати для фронту, випускаючи 32 види оборонної продукції, серед них танки та бронетранспортери.

Не злічити воїнів, котрі здійснювали видатні подвиги. Немеркнучою славою вкрили себе бійці та командири 1-го полку морської піхоти під командуванням легендарного полковника Я. Осипова.

Небо Одеси захищали героїчні льотчики 69-го авіаційного полку під командуванням майора Л. Шестакова, котрі збили за дні оборони 115 ворожих літаків. Неоціненну допомогу надали оточеній Одесі моряки Чорноморського військового та торговельного флотів. Ритмічно, хоча й з перевантаженнями, працювало серце оборони міста – Одеський морський порт під керівництвом П. Макаренка. 19 серпня рішенням Ставки утворили Одеський оборонний район, командувачем якого призначили контр-адмірала Г. Жукова. Район розподілили на сектори з метою кращої керованості та підвищення відповідальності.

Цікаво, що населення міста, перебуваючи в облозі, продовжувало жити й боротися, зберігаючи свій неповторний гумор і оптимізм. Це засвідчували відкриті листи одеситів до Гітлера й Антонеску. Перший розповсюджувався у вигляді листівок на мітингах, другий – було опубліковано в газеті «Большевистское знамя» від 3 вересня 1941 року.

Маю змогу ознайомитися із справжнім феєрверком одеської дотепності, замішаної на сталих традиціях українського гумору. Автори листів зверталися до нападників від імені українського народу:

«Ми, правнуки й онуки славних і войовничих запорожців землі української..., вирішили тобі, проклятий кате, листа цього написати, як писали колись наші прадіди… Нагадаємо тобі, коли в тебе пам’ять куца, що наш український народ завжди лупив німців як цуциків. Били вас, падлюк, мечі Данила Галицького і шаблі козаків Богдана Хмельницького, у 1918 році кайзерівських вояків ми гнали з України, наче собак. Завжди били ми німецьких лицарів-псів, розіб’ємо й тепер», – ішлося в листі до Гітлера.

Не менш яскравим був і лист до І. Антонеску, який, подібно до попереднього, написаний на зразок відомого звернення запорожців до турецького султана:

«Нещодавно ми написали листа твоєму другові – фюреру, з котрим ти перебуваєш у союзі та плазуєш перед ним. А щоб не думав ти, що ми тебе забуваємо, то ми й тобі пишемо… Що виграв ти для румунського народу від мальбруківського походу?.. Ти нахваляєшся, що забереш наше місто, а ми з твоєї армії зробили тісто!».

Лист закінчувався висновком, під яким підписалися багато одеситів і захисників міста: «Ніколи не бачити тобі, песе, нашої Одеси»!!!

"За оборону Одеси"!

30 вересня 1941 року Ставка наказала евакуювати Одеський оборонний район на Кримський півострів для посилення його оборони. Чорноморський флот зразково провів спеціальну операцію з передислокації військ Приморської армії на новий театр воєнних дій майже без втрат. Евакуацію, що тривала протягом двох тижнів, було завершено на світанку 16 жовтня 1941-го.

Захисники міста завдали під Одесою великих втрат четвертій румунській армії – знищили понад 160 тисяч бійців ворога, вивели з ладу близько 200 літаків, майже 100 танків. Населення чорноморської «перлини» мужньо переносило тягар облоги – систематичні нальоти ворожої авіації та артилерійські обстріли, брак продовольства, медикаментів. У цих важких умовах ані на день не припинялася робота фабрик і заводів.

Відступаючи за наказом, приморці закликали одеситів продовжувати боротьбу й обіцяли повернутися. Так і сталося. Одеса відступила, але не здалася.

– 22 грудня 1942 року засновано медаль «За оборону Одеси», якою нагороджено понад 130 тисяч учасників оборони. До 9 квітня 1944-го місто було окуповано ворогом, але боротьба не припинялася. В Одесі та передмісті діяло 6 партизанських загонів і 45 підпільних груп, – розповідає екскурсовод Новомір Царихін.

А їхньою базою в період окупації стали одеські катакомби – складний лабіринт підземних галерей, які були непереможною фортецею під землею. Нині в катакомбах біля села Нерубайського створено підземний музей, що відтворює партизанський табір часів війни. 10 квітня 1944 року Радянська армія, Чорноморський флот за активної підтримки партизанів і підпільників урешті-решт звільнили Одесу від фашистів.

Не забутий подвиг Одеси. Не забуті й подвиги її героїв. Їхні імена стали безсмертними. Вони живуть у назвах вулиць, їх викарбувано на меморіальних дошках і надгробних плитах Алеї Слави, їм присвячений пояс Слави – 11 монументів солдату-захиснику, котрий увічнив героїчну епопею оборони Одеси в 1941-му. А напередодні 9 травня поточного року на меморіальному комплексі 412-ї берегової батареї в селищі міського типу Чорноморське Комінтернівського району Одеської області відбулась урочиста церемонія відкриття монумента, присвяченого 250 донецьким воїнам-шахтарям, які загинули під час героїчної оборони міста-героя Одеси.

За словами Чорноморського селищного голови Сергія Удалова, у майбутньому навколо монумента передбачається створити паркову зону, виставку військової техніки, Алею Слави. До експозиції можуть органічно вписатися збережені з часів Великої Вітчизняної бункери та підмурівки гармат.

Автор: Євген ТИЩУК

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №4/2016 №4
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Уряд перепризначив голову Держаудитслужби на новий 5-річний термін Сьогодні, 19 квітня

Глава МЗС Латвії за те, щоб знову заявити про перспективу членства в НАТО для України Сьогодні, 19 квітня

Від завтра, 19 квітня, розпочнеться прийом заявок на отримання "карантинних" 8 тисяч Вчора, 18 квітня

Посол закликав Німеччину допомогти Україні якнайшвидше вступити в НАТО Вчора, 18 квітня

"Укрнафта" за минулий рік отримала чистий прибуток у 4,3 мільярда 17 квітня

Росія пригрозила депортувати 150 тисяч нелегальних мігрантів з України 16 квітня

Новини 16 квітня: продаж Приватбанку, акції Tesla та Facebook на українській біржі 16 квітня

Зеленський розповів про підсумки переговорів із Макроном та Меркель 16 квітня

ЄС аналізує ситуацію з обмеженням Росією свободи судноплавства біля Криму 16 квітня

Прокуратура і фіскали проводять 85 обшуків в учасників конвертцентрів 16 квітня