№15, серпень 2010

Анатолій Трікменіді: правила руху впередАнатолій Трікменіді: правила руху вперед

Сторінка «Трудової книжки вітчизняного бізнесу» присвячена директору Севастопольського малого приватного підприємства «Елевтерія». Анатолій Трікменіді – керівник, бізнесова діяльність якого успішно розвивається в рідному місті, поєднуючись з великою роботою з виховання та формування толерантності у Криму.
Приватне підприємство «Елевтерія», яке сім’я Трікменіді просто витягла з руїн, – промовисте свідчення сміливості. Тієї самої, завдяки якій підкорюються моря. «Важливо визначити свою мету і не відволікатися від бажання досягти її», – по-грецьки мудро розмірковує Анатолій Іванович. У своїй розповіді про становлення підприємства він ніколи не акцентує уваги на перешкодах та труднощах. Більше зауважує на тому, як їх долав.

Нині родинне підприємство Трікменіді – салон краси «Елевтерія» – зразкове, конкурентоспроможне. У колективі працюють висококласні майстри, до яких клієнти записуються заздалегідь. А починалося все, як мовиться, з нуля, коли в роки перебудови сім’я Трікменіді взяла в оренду напівзруйноване, завалене сміттям підвальне приміщення, щоб побудувати салон краси для мешканців Північної сторони Севастополя. Працювали там, не покладаючи рук, з ранку до пізнього вечора, і батьки, і діти. Анатолій Іванович керував, а дружина Раїса Андріївна, відома в місті жіночий майстер, заробляла гроші на розвиток підприємства. Старша дочка Олена, ще будучи студенткою, займалася економікою та бухгалтерським обліком «Елевтерії».

Наш герой Анатолій Трікменіді народився в депортації, на Уралі, але своєю справжньою батьківщиною вважає Крим. Доля розпорядилася так, що представники роду Трікменіді опинилися в різних країнах. Деякі родичі емігрували до Греції. Дядько Дімітріс, наприклад, відомий грецький етнограф, професор зі світовим ім’ям, живе в Афінах. Йому далеко за сімдесят, але він досі плідно трудиться. Нещодавно з радістю повідомив, що закінчив роботу над черговим етимологічним словником. Брат Павло працює в Елладі на будівництві, живе з родиною в Салоніках.

А ось Анатолія Івановича і його сім’ю неможливо переманити в інші краї. Пояснюється це просто. Надто багато пов’язано в цієї родини із Севастополем та Кримом. Батьки і прадіди щиро любили свій край. Дідусь Анатолія Івановича – Христофор Лазарович Трікменіді – був старшим суднобудівником відомого науково-дослідного судна «Академік Ковалевський». Батько – Іван Христофорович – у війну працював в Інкерманських штольнях, виготовляв перші міномети для оборони Севастополя. Як стверджує Анатолій Іванович, людина, якщо захоче, може бути щасливою всюди. Головне – працьовитість і бажання будувати власне життя. Байдуже, якою плиткою ти облицюєш кузню, важливо, скільки душі вкладаєш у те, що робиш, і як твою працю оцінять люди.

Родина Трікменіді, з великими труднощами отримавши право повернутися на рідну кримську землю, з честю продовжує працювати на благо Севастополя. Головне сьогодні для їхнього підприємства – впровадження нових технологій, вивчення ринку. Щоб не стояти на місці, а рухатися вперед і бути цікавими для людей. Велике значення приділяють кадрам, на роботу беруть майстрів креативних, відданих справі.

Є люди, у яких на першому місці – порядність, а все решта – потім. І це не заважає їм робити кар’єру, мати вірних друзів і бути успішними. Нашого співрозмовника Анатолія Трікменіді можна віднести до цієї когорти. Про нього та про його сім’ю чуєш лише добрі слова. Дружина Анатолія Івановича за національністю – татарка. У родині панують любов і злагода. Подружжя власним прикладом доводить усім навколо, що має значення не національність, а те, яким ти є. І «Біблія», і «Коран» вчать добра.

Незважаючи на велику зайнятість і відповідальність за дітей та сім’ю, Анатолій Трікменіді позначив свою присутність у Криму ще однією корисною справою. Він створив і очолив Севастопольський грецький історичний та культурний центр, назвавши його ім’ям свого підприємства «Елевтерія» (що в перекладі з новогрецької означає «свобода»). Дев’ять смужок на грецькому прапорі – це кількість літер у слові «елевтерія». До всього національного в Анатолія Івановича трепетне ставлення. Створивши товариство з близьких йому за духом людей, він вирішив із самого початку, що під дахом «Елевтеріі» можуть збиратися не лише греки, а й люди, яким цікаві традиції, історія, культура і мова Еллади. Завдяки старанням Анатолія Івановича греки Севастополя почали активно вивчати новогрецьку мову, брати участь у всеукраїнських конкурсах народної творчості. Викладачі новогрецької за спеціальною програмою для греків зарубіжжя побували на стажуваннях у вузах Афін, Салонік і острова Родос. Діти з грецьких сімей та їхні батьки за сприяння Анатолія Трікменіді відпочили в міжнародних таборах на своїй історичній батьківщині. Анатолій Іванович ініціював випуск газети «Разные наречия не разделяют нас». Під егідою грецького центру в газеті «Панорама Севастополя» виходили спеціальні випуски з розповідями про історію та традиції всіх народів і народностей, що населяють «острів Крим». Це зблизило людей з різних національних культурних товариств. Вони намагалися розповісти правдиво про те, як їхні предки опинилися у Криму, чим займалися, знайомили читача з особливостями прикладного мистецтва та національної кухні. Цей проект дістав високу оцінку Міжнародного журналістського польсько-словацько-чеського фонду. По телебаченню показали передачі про значення толерантності для міжнаціональних відносин у Криму. Для Анатолія Трікменіді, активного учасника дискусій, ця тема залишається актуальною. Він взяв участь у реалізації Міжнародного проекту «Святий вечір» журналу Верховної Ради «Віче». Він – член редакційної колегії книги «Світ, в якому ти живеш». На сторінці «Греція» вміщено матеріали про добрих людей цієї країни, які безкорисливо допомагають оздоровитися у Греції українським дітям, постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи. Федерація греків Криму відзначила працю Анатолія Івановича почесною грамотою.

Нещодавно наш герой поставив собі за мету відшукати в Криму святі джерела, які залишили після себе греки. Багато довелося помандрувати кримськими горами і лугами, але дещо він знайшов. І загорівся бажанням дати лад джерелам, щоб їхня цілюща вода очищала душі людей від скверни, допомагала вдосконалюватися на цій благодатній землі.

Є в нього й інші завдання. Майже три роки Анатолій Іванович виборював дозвіл влади встановити пам’ятник грекам, які воювали за Крим і Севастополь. Домігся фінансування цього проекту через Посольство Греції в Україні. За згодою з керівництвом міста виготовили пам’ятник у Греції, а от місця для його встановлення севастопольські чиновники ще не знайшли.

На пропозицію Трікменіді у Севастополі з’явилися старі назви вулиць. Є в нього заповітна мрія – відновити в місті грецьку церкву і повернути одній з вулиць її стару назву: «Грецька».

Як президент Севастопольського грецького центру історії та культури Трікменіді реалізував ще одну дуже цікаву програму. На свято рівноапостольних Костянтина і Єлени греки Севастополя щороку їздять у гості до своїх братів – греків-фракійців у кримське село Чорнопілля. Воно стало рідним для греків усіх країн та континентів. Тут селяни самотужки збудували церкву і відкрили етнографічний музей. У День Перемоги севастопольські греки виїжджають у село Лаки Бахчисарайського району, спалене у війну разом із мешканцями, які пекли хліб і передавали його партизанам. Фашисти пропонували місцевим співпрацю, але в селі не знайшлося жодної людини, яка пішла б на це.

Були часи, коли можна було приховати національність, і тоді перед тобою, як за щучим велінням, відчинилися б усі двері. Ані Анатолій Іванович, ані його близькі цією можливістю не скористалися. Вони свято зберігали і зберігають традиції свого народу, вважаючи їх найдорожчим надбанням у своєму житті. Знаменитий рід Трікменіді, до якого належить і Анатолій Іванович, бере історичний початок у самому серці Еллади. Там жили його предки, що їх, як і багатьох інших греків, за відданість Христу вигнали з рідних місць. Усупереч втратам, голоду та масовій смертності понтійців (так назвали греків-кочівників, котрі осіли на узбережжі Середземномор’я) вони вижили. Поселення колишніх греків-біженців можна сьогодні побачити і в мусульманських країнах: Єгипті, Туреччині. 150 тисяч – така кількість населення грецького села Хамідія в Сирії, де багаторічна асиміляція не стерла з пам’яті людей традиції хрещення немовлят, сватання, весіль. Понтійці зберегли не лише християнство, а й мову, якою говорив і писав Гомер.

У сім’ї Трікменіді своя історія. У Криму першою з’явилася бабуся Анатолія Івановича. Вона 15-річною дівчинкою, рятуючись разом із групою жінок від різанини в Туреччині, на старому рибальському човні перебралася на чужий, казково красивий берег. Це був незнайомий їй Крим, де вона знайшла притулок у церкві. Потім юна гречанка вийшла заміж, у неї з’явилися діти. Сім’я була заможною, вміло примножувала своє багатство і передавала його наступним поколінням. Але життя не милувало родину. В роки сталінських репресій Трікменіді, як і представники багатьох інших національностей, змушені були покинути півострів і виїхати на Урал.

В архіві Севастополя дбайливо зберігаються сторінки історії і почесні звання цієї сім’ї. Це зобов’язує нинішніх Трікменіді бути гідними своїх предків. У великій і дружній родині освіта і працьовитість – на першому місці. Виросли в ній талановиті інженери, економісти, будівельники, екологи, програмісти, художник. Анатолій Іванович більшу частину свого життя працював на севастопольському заводі «Парус». Він і досі вболіває за виробництво.

«Світ зледащів», – вважає наш співрозмовник. Цієї думки дотримуються й інші греки зарубіжжя, з якими Анатолій Іванович Трікменіді не раз зустрічався на конгресах в Афінах. Громадяни різних країн одностайні в тому, що бажання жити добре – така само невід’ємна частина нашої працьовитості, як і вміння долати перешкоди. Це і є основні правила руху вперед.

Автор: Лучія ПУЗИКОВА

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Чехія виділить кошти на свою ініціативу щодо закупівлі боєприпасів для України Сьогодні, 28 березня

ЄС розблокував пільги для України, Косово йде в Раду Європи, "коаліція бронетехніки": новини дня Сьогодні, 28 березня

ЗМІ: Заява Макрона про відправку військ в Україну розлютила американських посадовців Вчора, 27 березня

Словенія приєднається до ініціативи Чехії із закупівлі снарядів для України Вчора, 27 березня

Естонія готова підтримати прем’єра Нідерландів на посаду генсека НАТО Вчора, 27 березня

Реєстр збитків від агресії РФ визначив дату початку роботи та пріоритетних постраждалих  Вчора, 27 березня

У Польщі заявили, що близькі до угоди з Україною щодо агропродукції Вчора, 27 березня

Глава МЗС Швеції: НАТО має створити більше стратегічних труднощів для Росії Вчора, 27 березня

Франція незабаром поставить Україні 78 САУ Caesar – міністр Вчора, 27 березня

У Чехії кажуть, що в межах її ініціативи Україна потенційно може отримати 1,5 млн снарядів Вчора, 27 березня