Кожного, хто відвідує діда Савку, не залишає почуття незручності

Минає 20 років, як вибухнув 4-й енергоблок Чорнобильської АЕС. Він спричинив радіоактивне зараження понад 50 мільйонів кв. метрів території України. Більш як 300 тисяч гектарів орних земель та лісів стали непридатними для господарювання. Лише прямі збитки становили 10 млрд. доларів.
Та найболючіше те, що постраждали понад 3 мільйони громадян, із них близько 330 тисяч – ліквідатори та 1 млн. 300 тисяч – діти.

Після відвідання Чорнобильської зони Президент України підписав відповідний указ, а уряд ухвалив низку заходів, спрямованих на виконання соціальних програм, поліпшення життя постраждалих від катастрофи.

Затверджено перелік об'єктів Чорнобильської будівельної програми у 2006 році за бюджетні кошти в сумі 15 млн. 117 тис. гривень. Половину цих грошей буде використано для спорудження житла, лікувальних закладів, розбудови шкіл і шкільних їдалень у смт Ємільчиному, Брусилові, місті Овручі, селах Кам'янці, Корнині на Житомирщині. Також буде реконструйовано та відремонтовано значні ділянки доріг у зоні відчуження.

Для людей, що стали інвалідами I групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачено придбати майже тисячу автомобілів ЗАЗ, на що з держбюджету виділено 20 млн. гривень.

Буде закінчено будівництво та введено в експлуатацію другу чергу медичного реабілітаційного центру "Шаян" у Закарпатті, а також медичний реабілітаційний центр МВС в Україні. Особливий резонанс серед інвалідів-чорнобильців викликало істотне підвищення їхніх пенсій. У багатьох на очах блищали сльози… Адже пенсії для цієї категорії збільшено вдвічі... На черзі – виділення коштів на будівництво житла для сімей, які мають дітей-інвалідів, що потребують особливого догляду і які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Президент відвідав садибу самопоселенців Сави та Олени Ображей із села Новошепеличів, що в зоні відчуження. Це одне з найбрудніших радіаційних місць. Тут, наприклад, у чорницях рівень радіації перевищує допустиму норму в 100 разів. Але дід Сава та баба Олена якось живуть собі, залишившись одні на всі Новошепеличі. Доглядають чимале господарство: свині, птаство, худоба, кінь. Дід Сава ловить рибу, одного разу, каже, піймав сазана вагою 17 кілограмів.

Незабаром подружжя відзначатиме золотий ювілей – 50 років, як побралися. З цієї нагоди хтось із дітей, а їх Олена Ображей народила й виростила аж десятеро, привітав батьків саморобним плакатом, прибитим над стареньким ліжком:

Накривши стріхою реактор,
У брагу вкинувши дрожей,
Роботу тягне, наче трактор,
Залізний Сава Ображей …

Дід Сава після гостин Президента став місцевою знаменитістю, а бабуся Олена не надякується, що Господь напоумив Президента завітати до їхньої хати – електрику ввімкнули, дров привезли, дерті для поросят підкинули та ще якоїсь дещиці. Говорили й про маленького тракторця, тоді дід і коня віддав би. Однак кожного, хто відвідує діда Савку, не залишає почуття незручності. Важка праця, бруд, відсутність побутових умов, затишку... Не дай, Боже, такої старості! Ні, щось тут не те…

Ситуація справді непроста. Згідно із Законом "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" забороняється постійне проживання громадян у зоні відчуження. Адміністрація зони свого часу порушувала питання про примусове відселення таких осіб. Але ні Генпрокуратура, ні Верховний Суд дозволу на це не дали, посилаючись на конституційне право громадян самостійно обирати місце проживання. Очевидно, адміністрації варто було звернутися до Конституційного Суду, щоб розв'язати цю колізію, але зроблено цього не було. За даними останнього опитування, з'ясовано, що в 11 селах та місті Чорнобилі мешкають 328 осіб, яких можна поділити на дві групи. Перша – це люди, які відмовилися від наданого їм житла в місцях евакуації і повернулися до рідних домівок. Таких 88 осіб. Друга – люди, які з тих чи інших причин повернулися в зону відчуження, але залишили за собою житло, що одержали на нових місцях проживання. Таких у зоні 240.

Знайти вихід із становища – постійний головний біль місцевої влади Іванківського району та адміністрації зони відчуження. Нині намітився позитивний рух. 53 сім'ї виявили бажання переселитися на чисті землі. Президент дав вказівку протягом року забезпечити бажаючих житлом на нових місцях за вибором. Це найефективніший метод агітації самопоселенців залишити зону.

Кабінет Міністрів підготував проект постанови "Про відселення громадян, які мешкають у зоні відчуження Чорнобильської АЕС". Нею передбачається 2006 року спрямувати цільовим призначенням з державного бюджету 14 млн. гривень для розв'язання цієї проблеми.

Держава не стоїть осторонь, не забуває й про тих, хто все-таки залишається. Постійно турбуються про самопоселенців (а це здебільшого дідусі та бабусі, люди похилого віку) керівники району, адміністрація зони відчуження. Прагнуть допомогти, як можуть.

Пенсіонерам щомісячно додому доставляють пенсію. У 10 селах, де мешкають люди, встановлено радіотелефонний зв'язок, є електрика.

Щотижня в села приїздить автолавка, завозиться скраплений газ, проводиться технічне обслуговування колодязів, надається допомога із заготівлею дров та багато іншого.

Усі ці послуги (крім електропостачання та скрапленого газу) самопоселенці одержують безплатно.

За результатами поїздки Президента до Чорнобиля створено робочі групи, які додатково вивчають умови проживання людей у зоні та визначають обсяги необхідних робіт для нормального проживання: ремонт будинків, дахів, опалювання тощо. За попередніми даними, видатки на ці цілі можуть сягнути 1,2 млн. гривень.

Характер та масштаби аварії змушують уряд розв'язувати дуже складні проблеми. І через 20 років після катастрофи постійною турботою залишаються аналіз радіоактивного забруднення навколишнього середовища, його вплив на екосистеми та здоров'я людини, надання постраждалим медичної допомоги, знезараження забруднених територій та водних джерел, забезпечення стабільності "саркофага", зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС, перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну зону. А найголовніше – соціально захистити "чорнобильців". У цьому напрямі уряд наполегливо робить крок за кроком. За два десятиліття, що минули з часу аварії, наша держава, міжнародна громадськість доклали грандіозних зусиль для подолання її наслідків. Виросло нове покоління, й дуже важливо, щоб молоді громадяни знали, як це було, шанобливо ставилися до потерпілих, поважали ліквідаторів, що жертвували своїм здоров'ям. Берегли пам'ять про героїв, яких спопелила радіація, бо навіть важко уявити, якою планетарною бідою міг обернутися Чорнобиль.

Як і планувалося, впорядковано всі меморіальні комплекси загиблим і померлим унаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема виконано ремонтно-реставраційні роботи Національного музею "Чорнобиль" та в Києві збудовано меморіал "Дзвони Чорнобиля".

Автор: Анатолій ОНИСЬКІВ