№11, червень 2010

Що робити з депресивними регіонами?

Як відновити виробничий потенціал інвестиційно непривабливих підприємств і територій України? Відповідь на це запитання шукали учасники слухань «Нові підходи в розвитку депресивних регіонів України», організованих Комітетом Верховної Ради з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва.

Голова комітету Наталія Королевська зазначила: народними депутатами розроблено законодавчий пакет «антидепресивних» заходів, які допоможуть змінити ситуацію на краще. Зокрема, органи місцевого самоврядування зможуть швидко вирішувати питання з наданням землі в оренду, а також за спрощеною процедурою повертатимуть непрацюючі об'єкти (де власники підприємств не виконують інвестиційного договору) в державну чи комунальну власність.

Учасники слухань погодилися, що одним із механізмів розвитку депресивних територій, впровадження енергозбережних технологій, розбудови сучасної виробничої інфраструктури, зокрема, будівництва автошляхів і залізничних колій, потужностей з електро-, водо-, газо-, теплопостачання й водовідведення, є створення індустріальних (промислових) парків. Нині профільний законопроект (прийнятий у червні 2009 року за основу) доопрацьовується робочою групою в Комітеті з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва.

Документом, зокрема, передбачені: повна або часткова компенсація для керуючої компанії відсоткової ставки за залученими кредитами на п’ятирічний термін з початку реалізації бізнес-плану; застосування прискореної амортизації основних фондів, що сприятиме розширенню виробництва, впровадженню нового обладнання; відшкодування 50 відсотків суми витрат на створення 1 робочого місця; повна або часткова компенсація витрат на розробку та сертифікацію всіх видів робіт для учасника промислового парку.

Для розв’язання проблем депресивних територій народні депутати й запрошені експерти виокремили низку типових стратегій. Зокрема, аналіз соціальної структури населення для розробки відповідних державних програм (перенавчання людей чи мобілізація робочої сили в інший регіон). Дієвим механізмом є розвиток малого та середнього бізнесу й впровадження ринкових рішень і моделей, що дадуть змогу «вбудовувати» людей у систему існуючих економічних відносин. Наприклад, у Китаї щороку створюється 2 мільйони робочих місць за рахунок того, що текстильні компанії дають невеликі замовлення малим приватним господарствам на пошиття певного виду продукції.

Ефективним є використання кластерного аналізу для визначення потенційних конкурентоспроможних кластерів – сконцентрованих за географічною ознакою груп взаємозалежних компаній, які можуть скоротити витрати завдяки спільній технологічній кооперації в регіоні.

Так, нині на території Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської та Чернівецької областей здійснюється кластерний аналіз лісового сектора Карпатського регіону. У Миколаївській області реалізується проект запровадження кластерної моделі в розвитку туризму територіальними громадами міст Півдня України.

Швейно-текстильний кластер Поділля об’єднує швейні та трикотажні підприємства й навчальні заклади. Його мета – відродження промислового виробництва за рахунок підвищення якості продукції, освоєння нових моделей. Основним завданням програми «Створення регіонального кластера виробників екологічної продукції», що підтримується міжнародними організаціями, є допомога в сертифікації, просуванні та збуті такої продукції, налагодження співпраці між виробниками, переробними підприємствами та торговельними мережами. На території Хмельницької області функціонують будівельний, туристичний і харчовий кластери.

Аби забезпечити розвиток кластеризації в наукоємних і технологічних галузях, Кабінет Міністрів розробляє Концепцію кластеризації економіки України.

Під час обговорення запрошені експерти наголосили на умовності класифікації депресивних регіонів. Наприклад, Чернігівська область має найгірші в державі демографічні показники, проте рівень доходу на одну особу там становить 4 тисячі 143 гривні (за середньоукраїнського у 3 тисячі 998 гривень). Як бачимо, проблема полягає не в «депресивності» області, а в наявності периферійних зон, звідки відбувається відтік населення.

Тому пропоновано переглянути (частково) закон про стимулювання розвитку регіонів й ухвалити системний законодавчий акт про засади державної і регіональної політики. Це дасть змогу фінансувати конкретні цільові проекти, що довели свою результативність.

Доцільно також запровадити систему планувальних документів – починаючи від стратегії розвитку України й до конкретного проекту регіонального розвитку, який у визначені терміни має покращити економічну ситуацію в області.

  

Підготував Олексій СИЩУК.

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Парламент Греції не зміг оголосити вотум недовіри уряду Сьогодні, 29 березня

Молдова не підтверджує дані про проліт ракет своєю територією під час удару РФ по Україні Сьогодні, 29 березня

Прем’єр Бельгії: Деякі євродепутати поширювали роспропаганду за гроші Сьогодні, 29 березня

1 млн снарядів навесні, новий пакет зброї з Німеччини, переговори з урядом Польщі: новини дня Сьогодні, 29 березня

Прем’єр: Україна домовилася з ЄС про пріоритетний скринінг законодавства у сфері агрополітики Сьогодні, 29 березня

Рада Україна-НАТО зібралась у Брюсселі через останні удари РФ по інфраструктурі Сьогодні, 29 березня

Зеленський розповів про розмову зі спікером Палати представників США Джонсоном Сьогодні, 29 березня

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Вчора, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Вчора, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Вчора, 28 березня