Христос воскрес! Воістину воскрес!

Ці найсвітліші слова лунають від Великодня до Вознесіння Христового. Православні цими днями христосуються (цілуються) й обмінюються крашанками.

Про всеосяйну радість Воскресіння Сина Божого співають соборні дзвони. У світлу седмицю парафіяни можуть піднятися на церковні дзвіниці й відтворити музику свого серця та молитви. Однак гості храму, звісно, мають узяти на це благословення священика й послухати декілька порад самих дзвонарів. Мелодія, кажуть вони, – то імпровізація. Звісно, вашої оновленої душі. Але найголовніше – спробувати передати радість без краю і додзвонитися до байдужих сердець.

Запалюючи пасхальну свічку і просячи в Божої Матері заступництва, ми обіцяємо жити за заповідями Христа, любити друзів, прощати ворогів. Але минає свято, мирська метушня розчиняє наш внутрішній мир та спокій – і ми знову пускаємо в наше серце образи, докори, нудьгу… Втрачаємо духовні дари, освячені молитвою, постом і сповіддю.

Забуваємо, що людина має трудитися душею завжди.

А чи пам'ятаємо про чудове свято жінок – жон-мироносиць, яке святкують через два тижні після Пасхи. (Нинішнього року 22 квітня). Цього дня діти завжди готували своїм мамам, сестрам та бабусям подарунки, обов'язково зроблені своїми руками. А чоловіки, пам'ятаючи про істинну велич жінки, – квіти й приємні сувеніри.

Ми шукаємо на землі власне щастя і мріємо пізнати Істину. Особливо цього Великого Дня. По-різному уявляємо їх і не завжди знаходимо. А Божественне Одкровення вчить нас, що справжнє щастя – це життя з Богом і у Бозі! Та Істина – Бог.

Однак кожен мирянин розуміє Істину по-своєму. «В душі», «в сімейному затишку», «в благополуччі», «в служінні народові»…

Якось довелося почути суперечку українського та російського політиків, які везли православну святиню з Москви на Чернігівщину, на тему «жити заради батьківщини й рідної мови». Її перервав єпископ Чернігівський і Ніжинський Амвросій запитанням: «А що ви знаєте про жертовність бодай заради однієї людини?» І переповів історію, як під час Великої Вітчизняної війни одна жінка стала випадковим свідком розмови німців. Якось узимку ввечері вони мали розстріляти дружину партизана та його маленьких дітей. Не вагаючись, перекладачка побігла до неї: «Тікайте!». «Ні, – відмовилася молода мама, – навколо ліс. Або замерзнемо, або дикі звірі розірвуть». Тоді перекладачка відвела їх у свій дім у сусіднє село, а сама повернулася до хати партизана. Її розстріляли. «Чи ви готові хоча б до такої жертовності?» – запитав святий отець.

Свято Воскресіння Христового відбувається навесні, коли оновлюється природа. А земля ніби з нашою душею прокидається разом із зеленню та квітами. Радість свята пронизує всіх рідних, близьких і навіть ворогів, бо навіть про них Церква співає: «Один одного обіймімо і назвімо братами і тих, хто ненавидить нас, простімо всім заради Воскресіння».

«Пам'ятайте, що Бог став людиною, щоб людина стала Богом», – завжди нагадують священнослужителі. Пам'ятайте про це не тільки на Великдень.

Чуєте? Ангели співають на небесах!

Христос воскрес!