KATYN і не тільки: цифри та документи

1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу. 17 вересня, згідно з пактом Молотова-Рібентропа, на територію Польщі вторглися частини Червоної Армії.

У ході бойових дій німецькі війська захопили 420 тисяч полонених, Червона Армія – 250 тисяч. Відомі випадки розстрілу полонених і німецькими військами, і червоноармійцями. Так, після захоплення 22 вересня радянськими військами Гродно 300 його захисників, зокрема й командира корпусу Ольшину-Вільчинського та його ад'ютанта, було розстріляно на місці; наступного дня в Мокшанах розстріляли 150 морських офіцерів, які відступали на Брест. Розстріли відбувалися й у Львові та інших місцях.

19 вересня 1939 року наказом НКВС № 0308 було створено Управління у справах військовополонених й інтернованих (УПВІ) при НКВС СРСР та організовано 8 таборів для утримання польських військовополонених

Серед арештованих були й майбутній президент Польщі Войцех Ярузельський і майбутній прем’єр-міністр Ізраїлю Менахем Бегін.

3 березня 1940 року народний комісар внутрішніх справ Л. Берія подав до Політбюро записку такого змісту:

«У таборах для військовополонених НКВС СРСР і у в’язницях західних областей України й Білорусії на сьогодні утримується велика кількість колишніх офіцерів польської армії, що були працівниками польської поліції й розвідувальних органів, членів польських націоналістичних контрреволюційних партій, учасників розкритих контрреволюційних повстанських організацій, перебіжчиків та ін. Усі вони є заклятими ворогами радянської влади, сповненими ненависті до радянського ладу.

У таборах для військовополонених утримується всього (не враховуючи солдатів та унтер-офіцерського складу) 14736 колишніх офіцерів, чиновників, поміщиків, поліцейських, жандармів, тюремників, осадників і розвідників, за національністю понад 97% – поляки.

Виходячи з того, що всі вони є закоренілими, непоправними ворогами радянської влади, НКВС СРСР вважає за необхідне:

Справи військовополонених, що перебувають у таборах, – 14700 осіб колишніх польських офіцерів, чиновників, поміщиків, поліцейських, розвідників, жандармів, осадників і тюремників, а також справи арештованих із західних областей України й Білорусії в кількості 11000 осіб членів різних к-р шпигунських і диверсійних організацій, колишніх поміщиків, фабрикантів, колишніх польських офіцерів, чиновників й перебіжчиків – розглянути в особливому порядку, із застосуванням до них вищої міри покарання – розстрілу».

Для знищення ув'язнених Осташковського табору приготували Калінінську в'язницю, заздалегідь звільнену від інших ув’язнених. Одночасно неподалік від Калініна, у селищі Мєдноє, екскаватори вирили кілька величезних ям. Такі ж ями викопали й поруч із Катинню, неподалік від Смоленська.

З початку квітня військовополонених почали вивозити на розстріл ешелонами по 350–400 осіб. Жертвам повідомляли, що їх готують до відправлення на батьківщину.

Страти продовжувалися з початку квітня до середини травня 1940 року. Після розстрілів до Москви надіслали телеграму: «Операция по разгрузке лагерей закончена».

3 березня 1959 року в цілком таємній доповідній записці № H-632-Ш на ім’я М. Хрущова голова КДБ Шелепін запропонував знищити 21857 особових справ розстріляних польських громадян. Пропозиція була затверджена й виконана. За даними цієї записки, усього було розстріляно 21857 осіб, із них у Катині – 4421, у Харкові – 3820, у Калініні – 6311 та 7305 осіб – у таборах і в’язницях Західної України й Західної Білорусі.

Ця акція стала ударом по всій польській інтелігенції, оскільки серед страчених як кадрові офіцери, так і офіцери воєнного часу – мобілізовані адвокати, журналісти, інженери, вчителі, лікарі та ін., зокрема й університетські професори, яких тільки в Козельському таборі перебувало 20 осіб.

Одночасно аналогічні акції за особистим наказом Гітлера відбувалися й у нацистському «генерал-губернаторстві». З 1 березня до кінця травня там арештували близько 3 тисяч найбільш знаних поляків – учених, фабрикантів, суспільних діячів та ін. Усіх їх розстріляно в Пальмірах під Варшавою.