Повернення

22 травня – день перепоховання праху Тараса Шевченка на Чернечій горі в Каневі

Від тієї події минуло 149 років. Тарас Шевченко помер 10 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі і на третій день його поховали на Смоленському цвинтарі. Віддати останню шану Великому Кобзарю прийшли Достоєвський, Лєсков, Салтиков-Щедрін, Тургенєв, Некрасов, представники української, польської, грецької громад міста. Ще в день смерті Тараса Шевченка його друзі художник Григорій Честахівський і брати-літератори Михайло та Олександр Лазаревські вирішили виконати волю поета – поховати його в Україні. Адже передсмертними словами 47-річного Шевченка були: «До Канева...». Невдовзі українська громада домоглася дозволу царської влади на перепоховання поета. Супроводжували труну Кобзаря Олександр Лазаревський і Григорій Честахівський. 27 квітня вони прибули до Москви, де труну поета встановили в Тихонівській церкві. До України труну везли кіньми. 18 травня домовину з прахом Шевченка було доправлено до Києва. На київському ланцюговому мосту труну до самої церкви Різдва Христового на Подолі несли студенти Київського університету. «Громада» організувала багатолюдну маніфестацію, яка завершилася панахидою в церкві Різдва Христового. Труна перебувала в церкві до 20 травня, а вранці на руках її понесли до пароплава «Кременчуг», який узяв курс на Канів. Прощання з поетом відбувалося в Успенському соборі в Каневі. Настоятель собору Гнат Мацкевич виголосив пророчу промову: «Благовій, Малоросіє, перед містом Каневом: у нас поховано Тараса Шевченка!». І хоча настоятель говорив російською мовою (іншою не можна було), його усунули з посади. До місця поховання труну знову понесли на руках. 22 травня після богослужіння прах Шевченка було поховано на Чернечій горі, що відповідало його «Заповіту». Невдовзі могила Шевченка перетворилася на місце паломництва українців, а Чернеча гора дістала назву Тарасової. Відзначення річниць перепоховання поета стало національною традицією всупереч репресіям влади. 1925 року могила поета стала частиною Канівського музею-заповідника, а через 14 років там відкрили пам’ятник роботи скульптора Манізера. Сучасного вигляду меморіал набув улітку 1939 року зі встановленням на могилі Кобзаря бронзового пам’ятника і спорудженням літературно-меморіального музею. Щороку у травневі дні біля могили поета в Каневі проходять богослужіння, сюди звідусіль їдуть люди вклонитися Кобзареві.

9 березня поточного року в канівському музеї на Чернечій горі Президент України Віктор Янукович вручав Шевченківські премії. Зваживши на те, що літературно-меморіальний музей понад п’ять років перебуває у стані ремонту, Президент доручив Генеральному прокуророві з’ясувати причини цієї затяжної епопеї та уточнити шляхи витрачання коштів. Наразі планується завершити ремонт до Дня незалежності, 24 серпня цьогоріч.

Підготувала Ніла ІВАНЕНКО.