№7, квітень 2006

"Грантоїди" – це престижно!

Уже третій рік поспіль на теренах нашої держави проводиться Всеукраїнський конкурс проектів і програм розвитку місцевого самоврядування. Його ініціатором та активним організатором став Фонд сприяння місцевому самоврядуванню при Президентові України. Детальніше про мету цього заходу розповідає керівник дирекції конкурсу, голова фонду, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України Микола ПУХТИНСЬКИЙ.

– Ідея проведення Всеукраїнського конкурсу проектів і програм розвитку місцевого самоврядування народилася напередодні VIII Всеукраїнських муніципальних слухань і була підтримана їх учасниками. За задумом її авторів конкурс має сприяти пробудженню та підтримці місцевих ініціатив щодо пошуку найефективніших шляхів і методів розв'язання конкретних проблем місцевого розвитку. Тому, до речі, такою потужною є інноваційна складова проектів, які надходять на розгляд ради конкурсу.


– Миколо Олександровичу, які програми представляють на конкурс органи місцевого самоврядування і хто визначає їхню актуальність для конкретного населеного пункту?


– Відповідь на це запитання дає, наприклад, статистика минулорічного конкурсу. Серед розглянутих проектів і програм 37 присвячені розвитку ефективних механізмів управління, 28 – питанням реформування і вдосконалення системи житлово-комунального господарства та водозабезпечення, 21 – розвиткові туристичної діяльності та курортної справи, 20 – організації ефективної системи надання соціальних послуг населенню, 19 – освітньому, науковому та інформаційному забезпеченню розвитку місцевого самоврядування, по 18 – розробці та реалізації проектів з енерго- та ресурсозбереження і, відповідно, реформуванню системи охорони здоров'я, освіти та соціального забезпечення, 10 – удосконаленню системи планування, забудови та благоустрою населених пунктів тощо. А загалом торік на конкурс було подано 226 проектів і програм.


Переможцями конкурсу визнано 80 проектів і програм. Серед них – представники практично всіх регіонів України. Це і віддалені села, і найбільші в державі міста. Назви їхніх проектів віддзеркалюють болючі проблеми, які місцеві ради без сторонньої допомоги розв'язати неспроможні. Актуальність і тематику своїх проектів вони визначають цілком самостійно, тому конкурс певною мірою віддзеркалює те, що найбільше хвилює нині самоврядні громади.


– А хто виділяє кошти на проведення конкурсів і відзначення переможців?


– Організаційні та низка інших заходів у рамках проведення конкурсу відбуваються на громадських засадах. Адже головним органом конкурсу, який визначає його сутність згідно з положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 18 січня 2003 року, є рада, утворена з представників органів влади, місцевого самоврядування, депутатів різних рівнів, науковців, незалежних експертів відповідного профілю. Виконання обов'язків дирекції конкурсу, яка забезпечує всі організаційно-технічні заходи, покладене на Фонд сприяння місцевому самоврядуванню, що є державною організацією. Реалізація проектів, визнаних переможцями, фінансується коштом державного бюджету і частково власними фінансами територіальних громад. Водночас обсяги фінансування з фонду конкурсу (тобто за рахунок держави) заходів, передбачених проектами, не повинні перевищувати 80 відсотків загального бюджету відповідних проектів.


Цього року Кабінет Міністрів України ще 9 лютого видав постанову про розподіл коштів для фінансування програм-переможців Всеукраїнського конкурсу проектів і програм розвитку місцевого самоврядування 2005 року, тож гроші у вигляді субвенцій уже надійшли до відповідних місцевих рад. Загальна сума, передбачена держбюджетом-2006 на втілення в життя кращих планів активістів муніципального руху, становить 14 млн. 522 тис. гривень. Як бачимо, конкурс – важлива складова реальної підтримки місцевого самоврядування з боку держави та органів влади.


– Безперечно, у самоврядних громад є зацікавленість під свої проекти отримати відповідні кошти, але чи завжди вони спрямовуються на розвиток того чи іншого виду задекларованої діяльності?


– Можу відповісти цілком упевнено: так, завжди. Бо це гроші бюджетні. Порядок їх використання регламентується численними нормативно-правовими актами, й кожна трансакція жорстко контролюється. Інколи навіть занадто жорстко, недарма ж працівники місцевої влади скаржаться на складнощі, що часом виникають у роботі з регіональними підрозділами Держказначейства. Більше того, органи місцевого самоврядування щоквартально готують звіти про використання цих грошей, а Держказначейство, у свою чергу, також надає відомості про використання коштів субвенції Міністерству фінансів України та дирекції конкурсу. Оскільки розміри субвенцій чималенькі, на місцях зацікавлені використати їх за призначенням і вчасно, бо інакше можна втратити здобуте в нелегкій конкурсній боротьбі.


До речі, максимальний розмір державного гранта залежить від категорії учасника. Органи місцевого самоврядування сіл і селищ належать до першої категорії і на реалізацію своїх проектів можуть отримати до 50 тис. гривень. Міста, райони, райони в містах із населенням до 50 тис. осіб належать до другої категорії і максимальний грант, на який вони можуть розраховувати, становить 100 тис. гривень. Третя категорія – це проекти та програми органів місцевого самоврядування міст, районів, районів у містах із населенням від 50 до 100 тис. осіб. Тут максимальний розмір гранта – до 500 тис. гривень. Четверта категорія – проекти міст, районів, районів у містах із населенням понад 100 тис. осіб. Вони можуть отримати до 1 млн. гривень. П'ята категорія – проекти органів місцевого самоврядування міст-мільйонників, а також областей та Автономної Республіки Крим. Максимальний розмір гранта – до 2 млн. 350 тис. гривень.


– Чи існує практика проведення таких конкурсів в інших країнах?
– Як мені відомо, в такій формі і з такими обсягами фінансування та ще й державного – ні. Це наше, так би мовити, вітчизняне "ноу-хау" в царині публічної влади та організації на паритетних засадах співпраці між державою й територіальними громадами.

Архів журналу Віче

Віче №4/2016 №4
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата