№2, січень 2010

Міфологізація політичних цінностей у контексті президентської кампанії 2010 року

Суспільно-політичний міф як складова суспільної свідомості існує з давніх-давен, однак і досі серед соціологів, філософів, політологів й антропологів точаться суперечки про роль міфів у сучасному політичному просторі. З погляду політичної філософії ХІХ–ХХ сторіч, взаємодія політики та міфу проявляється в міфологемах як властивій суспільній свідомості здатності змінювати раціональну організацію політичного процесу на ірраціональну, що, у свою чергу, неабияк ускладнює об’єктивне розуміння політичних явищ і процесів.

Людство постійно продукує нові ідеї, політичні цінності та моральні орієнтації, на основі яких формуються політичні міфи. Поняття «політична цінність» і «політичний міф» тісно пов’язані насамперед завдяки соціальній природі походження. Подібно до політичних цінностей, які є надбанням політичної культури людства, міфи, як форма колективної свідомості, визначають світогляд певних груп людей, їхню ідентичність, психологічні та моральні настановлення.

На міфотворення впливають також історична свідомість народу та характер політичних процесів. На думку В. Лисенка, «міф формує ментальність народу і нею ж формується, визначаючи історичний вибір нації» [6, с. 30]. Е. Кассірер зазначав: міфи підпорядковані непохитній необхідності і мають власну реальність. Історія будь-якого народу є вторинною і похідною від міфу. Міф є своєрідною першопочатковою формою життя,  що визначає історію кожного народу [5, с. 208].

Політичне міфотворення актуалізується під час суспільно-політичних трансформацій, зокрема змін політичного режиму й інститутів, принципів організації економічних відносин, переоцінки цінностей. Ю. Шайгородський зауважує, що «формування сучасної ціннісної парадигми відбувається на тлі перегляду багатьох колишніх ідеалів та окреслення нового світоглядного виміру з одночасним відродженням історичних традицій народу, зверненням до його духовної спадщини» [11, с. 128]. Тому зміна ціннісно-політичних орієнтацій громадян є поштовхом до нового витка політичного міфотворення. Оскільки президентська виборча кампанія, що ґрунтується на принципі змагальності програм кандидатів, може стати поштовхом до формування нових політичних міфологем у суспільній свідомості, набуває актуальності їхній комплексний ціннісний аналіз крізь призму політичної міфології та аксіології.

Походження політичної міфології як форми організації масової політичної свідомості сягає часів Давньої Греції. Ще Платон вважав міф особливим знаряддям маніпулювання свідомістю. Вивченню політичної міфології присвячені праці таких відомих зарубіжних дослідників, як Е. Кассірер, Ж. Сорель, А. Вінер, Ф.Кессіді, К. Гюбнер, Р. Барт, К. Леві-Стросс, російського філософа О. Лосєва та інших. В Україні цією проблематикою займається ряд учених-філософів, соціологів та політологів: С. Телешун, О. Бабкіна, Ю. Левенець, Ю. Шайгородський, Д. Арабаджиєв та інші.

Міфологія є першою в історичній ретроспективі формою масової політичної свідомості. Міфи завжди відігравали важливу роль у соціально-політичному управлінні.

Відомий французький філософ, теоретик революційного синдикалізму Ж. Сорель вважав міф функціональним компонентом політичної свідомості. Як сучасний політичний міф він розглядав  «будь-які ідеї і відчуття, що здатні об’єднувати людей і спонукати їх до політичної дії, але про практичне здійснення яких не можна думати серйозно. Міф  –  це помилковий підсумковий продукт безуспішних спроб мас збагнути сенс складної мотивації європейської політики» [12, с. 35].

Зрозуміти чи об’єктивно пізнати природу політичного міфу нереально, адже він переважно ґрунтується на вірі та стереотипах. Однак це необов’язково означає, що явище політичної міфології в політичному процесі має суто негативне значення. Однією з важливих позитивних якостей політичних міфів є здатність об’єднувати  людей навколо певної ідеї. Як відомо, довіра громадськості до політичних гравців і окреслених ними перспектив майбутнього розвитку завжди була каталізатором суспільних перетворень. Звісно, такі перетворення не завжди давали позитивний результат. Тому нині міфи активно використовуються різними політичними силами як політтехнології задля маніпулювання масами. «Політики нашого часу,   –  пише Е. Кассірер,  –  добре засвоїли, що великі маси людей легше привести в рух силою уяви, аніж звичайним примусом. Пророкування стало істотним елементом нової політичної технології» [4, с. 158].

Останнім часом у наукових колах обговорюється питання про зв’язок політичної міфології з іншими галузями політології, зокрема ідеологією та аксіологією. Очевидно, що усталені ідеологічні (комуністичні, соціал-демократичні, ліберальні) вислови та гасла втрачають інформаційну вагу серед населення та справляють дедалі менший вплив на здійснення громадянином свого вибору. Тому дедалі частіше на допомогу ідеології задля моделювання нової політичної реальності залучається міфологія як спроба надання нових якостей і характеристик давно відомим суспільно-політичним категоріям. На думку С. Телешуна, «…це пояснюється тим, що в основі ідеологем лежить раціоналістичне коріння сприйняття людством тих чи інших політичних або суспільно важливих догм, а в основі «природних або штучних міфологем» – стійка віра у їх винятковість. Крім того, у більшості випадків ідеологеми характеризуються багатовекторністю свого розвитку від позитиву до негативу, і навпаки. Міфи ж є оптимальними і стійкими для певних і достатньо широких верств населення» [2, с. 3].

Створити у свідомості людей ілюзорну картину політичного буття, сформувати примарні перспективи розвитку суспільно-політичної структури та місця в ній кожного члена суспільства значно легше й економічно вигідніше, аніж доводити практичними справами та вчинками слушність того чи іншого ідеологічного постулату. Інакше кажучи, політичний міф фактично намагається заповнити собою ті хиби домінуючих ідеологічних конструкцій, які проявляються в періоди соціально-політичних криз. Міф стає мостом між деполітизованою (не готовою до політичної активності) особою і вкрай політизованим кризовими моментами суспільством [12, с. 52]. Російський культуролог і філософ В. Півоєв, звертаючись до питання ідеологічного аспекту проблеми міфотворчості, афористично зазначав: «Всяка міфологія ідеологічна, всяка ідеологія міфологічна» [7, с. 128–129]. Проаналізувавши ідеологічні програми популярних політичних гравців, можна сміливо заявляти про певну їх міфологізацію.

Вивчаючи питання взаємодії політичної ідеології та міфології, слід враховувати й такий аспект міждисциплінарного взаємозв’язку, як взаємодія міфології й аксіології. На думку українського дослідника Ю. Шайгородського, «…як ідеологія, так і міфологія є важливими елементами символічного світу політики, завдяки чому обидві вони націлені на формування ціннісної та світоглядної парадигми»  [10, с. 35]. Політична цінність часто перетворюється на міф, і, навпаки, завдяки політичним цінностям певні ідеологічні конструкції з часом набувають у суспільстві ціннісного змісту.  «Міф, – пише Д. Арабаджиєв, –  виступає у взаємозалежній трійці понять (міф-ідеологія-утопія) як система ідеальних прообразів, ідеологія – як система соціальних цінностей, що випливають із них, утопія – як уявний експеримент з реалізації цих цінностей і пожвавлення прообразів» [1, с. 11].

Проблема взаємодії конкретного індивіда та соціально-політичних цінностей полягає в тому, що цінності як політологічна категорія можуть мати двоякий зміст: об’єктивний і міфологічний. Громадянину важко розрізнити реальну та міфічну цінності, адже для цього потрібні час і об’єктивна  інформація. Міфологізовані цінності мають історичне підґрунтя. У процесі розвитку суспільства вони, як і сама міфологія, хоча й перестають домінувати, але не зникають із суспільного життя. А деколи відроджуються й стають міфологемами – штучно створюваними конструкціями, що підтримуються ідеологічними засобами й інститутами.

За визначенням політологічного енциклопедичного словника, «…цінності політичні  –  це об’єкти, явища, ідеї, процеси політичного життя та їх властивості, до яких людина ставиться як до таких, що задовольняють її соціальні потреби, інтереси і які вона залучає у сферу своєї життєдіяльності…» [8, с. 719]. Автори політичних програм спекулюють людськими прагненнями. Якщо політична цінність використовується як передвиборне гасло, а її виконання  малоймовірне, то вона стає політичним міфом.

Яскравим прикладом сучасного міфотворення є передвиборні програми кандидатів на посаду Президента, які містять теоретичне підґрунтя для формування міфу. Міфи створюються вченими, журналістами, політиками, письменниками, фінансово-промисловими групами, тими, хто має доступ до засобів формування «свідомості». Розгляньмо прояви політичної міфології в умовах нинішньої президентської кампанії. Зокрема, проаналізуймо передвиборні програми В. Ющенка, Ю. Тимошенко, В. Януковича, А. Яценюка, О. Тягнибока, С. Тігіпка, А. Гриценка. Найпоширеніші міфи президентської кампанії-2010 ґрунтуються на таких політичних цінностях, як соціальна справедливість, свобода, демократія,  безпека, здоров’я людей, економічна самостійність і держава.

Соціальна справедливість найчастіше згадується в передвиборних програмах: «Україні бути справедливою» (В. Ющенко), «Перемога над бідністю та соціальною несправедливістю» (Ю. Тимошенко), «Від соціальної незахищеності – до соціальних гарантій» (В. Янукович), «Економічний націоналізм і соціальна справедливість» (О. Тягнибок). Справедливість трактується як соціальні гарантії та пільги. Політики обіцяють зростання середніх заробітних плат, пенсій та інших соціальних виплат, гарантують соціальний пакет малозабезпеченим і недієздатним людям. Це, мабуть, найпоширеніший міф будь-якої передвиборної кампанії. Утілення таких обіцянок залежить від економічних, історичних і суспільно-політичних чинників. А також від  комплексної державної політики, політичної культури та свідомості людей, рівня розвитку громадянського суспільства. Дж. Ролз вважає, що розв’язання проблеми забезпечення справедливості в тій чи іншій формі «спирається на історичні умови й традиції, на інституції й соціальні сили кожної країни» [9, с. 17].

Сильна економіка. «Україні бути сильною» (В.Ющенко), «Інноваційна економіка та прогресивні реформи» (Ю.Тимошенко), «Сильна економіка – успішна країна» (В. Янукович), «Економічний націоналізм і соціальна справедливість» (О. Тягнибок), «Країні потрібна нова індустріалізація» (А. Яценюк), «Конкурентоспроможна економіка» (С. Тігіпко), «Моя країна – це потужна економіка й підтримка підприємництва» (А. Гриценко). Економічну стабільність мають забезпечити ринкові відносини, скорочення податкового навантаження, масштабне залучення інвестицій, рівність можливостей для кожного громадянина.

Безпека. «Перехід на контрактну армію з 2011 року» (В. Янукович), «Сучасна професійна армія – гарант незалежності» (Ю. Тимошенко), «Професійна контрактна армія. Ядерний статус України» (О. Тягнибок), «Країну врятує боєздатна армія» (А. Яценюк), «Наша армія стане контрактною й надійно захищатиме народ» (А. Гриценко). Поширюється міф про те, що Україні потрібно нарощувати військовий потенціал задля власної безпеки. Звісно, це дуже актуальне питання й кожна країна має бути готовою відстояти власні інтереси. Однак, на нашу думку, Україні більше загрожують  непрофесійне управління  державою та відсутність єдності серед головних політичних сил.

Здоров’я людей.  У передвиборних програмах усіх кандидатів є гасла на кшталт: «Здорова нація» (О. Тягнибок, С. Тігіпко, А. Гриценко), «Здоровий народ» (Ю. Тимошенко), «Здорові люди» (А. Яценюк, В. Янукович). На нашу думку, створення політичного міфу на основі такої цінності, як здоров’я громадянина, – дуже вдала політтехнологія. Надто коли йдеться про нашу країну, де медична галузь у глибокому занепаді. Тому, маніпулюючи свідомістю людей, політичні гравці шляхом обіцянок і красивих гасел намагаються сформувати новий політичний міф про створення безплатної медицини для всіх громадян, забезпечення їх медичними страховками та гідним рівнем професійної допомоги, подолання корупції в цій галузі тощо.

Боротьба з корупцією. Чи не найактуальнішим є міф про подолання корупції. За нинішньої ситуації ця проблема набула особливого розголосу, затьмарюючи такі важливі питання, як професійність державних управлінців і децентралізація владних повноважень. «Моя країна зламає хребет корупції» (А. Гриценко), «Ми завдамо рішучого удару по корупції, починаючи з верхніх ешелонів влади» (В. Ющенко), «Я вірю:  корупційний союз влади й олігархії буде знищено» (Ю.Тимошенко), «Я маю намір провести глибокі зміни в системі державної служби, радикально підвищити її ефективність і ліквідувати підґрунтя корупції» (С.Тігіпко). І така увага до проблеми корупції не випадкова. Адже це явище наскрізь пронизує всі сфери суспільно-політичного життя. Очевидно, що побудова передвиборних гасел навколо цієї проблематики є актуальною та зможе принести дивіденди політичним гравцям у виборчому процесі. Однак подолання корупції в найближчій перспективі, на нашу думку,  –  міф, бо потребує мобілізації всіх політичних сил та модернізації фінансово-економічних і політичних інститутів.

Нині всі політики розуміють, що суспільно-політична й економічна сфери українського суспільства перебувають у стані системної кризи. Щоб вивести країну з неї, потрібні системні, послідовні та стратегічні кроки, а не пусті обіцянки й популістські заяви деяких високопосадовців. У цьому контексті доречно згадати вислів відомої французької письменниці Жермени де Сталь: «Горе країні, яку щодня рятують…».

Висновки.  Отже, в сучасній політологічній науці склався стійкий комплекс уявлень про суть соціально-політичного міфу як унікального елементу сучасного політичного життя, що слугує для перетворення реальності на стереотип. Міф штовхає суспільство до здійснення певного вибору, змушує несвідомо діяти в певний спосіб. Природно, що представники традиції європейського раціоналізму визначали міф як ілюзію, котра заважає науці та суспільству «тверезо» зрозуміти «правду» свого політичного й культурного існування [3, с. 174]. Політична міфологія покликана формувати ілюзії серед населення. У руках сучасних політологів і політтехнологів це дуже дієвий інструмент створення політичної реклами.

 

Джерела

1. Арабаджиєв Д. Ю. Політичний міф як фактор розвитку сучасної політичної свідомості: Автореф. дис. … канд. політ. наук: спец. 23.00.03 / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 2006. – 19 с.

2. Історія, теорія і практика європейської та євроатлантичної інтеграції України: Енциклопед. довід. / За заг. ред. С. О. Телешуна та В. Д. Вакуменка.  –  К.: Вид-во НАДУ, 2006.  –  408 с.

3. Кареев Н. И. О духе русской науки / Русская идея. – М.: Республика, 1992. – С. 171–184.

4. Кассирер Э. Техника политических мифов / Октябрь. – 1993. – № 7. – С. 153–159.

5. Кассирер Э. Философия символических форм. – Том 2. Мифологическое мышление.  –  М.: Университетская книга, 2001. – 280 с.

6. Лисенко В. Політичний міф як архаїзація соціокультурного простору в нових історичних умовах / Персонал. – 2007. – № 8. – С. 30–34.

7. Пивоев В. М. Миф в системе культуры: Учебное пособие к спецкурсу. – Петрозаводск, 1991. – 216 с.

8. Політологічний енциклопедичний словник / За ред. Ю. С. Шемшученка. – 2-е вид., доп. і перероб. –  К.: Ґенеза, 2004. – 736 с.

9. Ролз Дж. Теорія справедливості / Пер. з англ. О. Мокровольського. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – 822 с.

10. Шайгородський Ю. Міфологія як засіб моделювання політичної реальності / Віче. – 2009. – № 15. –  С. 35–38.

11. Шайгородський Ю. Ціннісна складова сучасної політичної міфології / Політичний менеджмент. – 2008. – Спецвипуск. – С. 126–135.

12. Шестов Н. И. Политический миф теперь и прежде / Под ред. проф. А. И. Демидова. – М.: ОЛМАПРЕСС, 2005. – 414 с.

Автор: Андрій Мороз

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Парламент Греції не зміг оголосити вотум недовіри уряду Сьогодні, 29 березня

Молдова не підтверджує дані про проліт ракет своєю територією під час удару РФ по Україні Сьогодні, 29 березня

Прем’єр Бельгії: Деякі євродепутати поширювали роспропаганду за гроші Сьогодні, 29 березня

1 млн снарядів навесні, новий пакет зброї з Німеччини, переговори з урядом Польщі: новини дня Сьогодні, 29 березня

Прем’єр: Україна домовилася з ЄС про пріоритетний скринінг законодавства у сфері агрополітики Сьогодні, 29 березня

Рада Україна-НАТО зібралась у Брюсселі через останні удари РФ по інфраструктурі Сьогодні, 29 березня

Зеленський розповів про розмову зі спікером Палати представників США Джонсоном Сьогодні, 29 березня

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Вчора, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Вчора, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Вчора, 28 березня