Шацькі озера – унікальний оазис на Землі

Дедалі частіше Шацькі озера привертають увагу відпочивальників і підприємливих людей, що ладні будувати на цьому свій бізнес. Тому ще 1983 року задля збереження, відтворення та раціонального використання унікальних природних комплексів приозер’я було створено Шацький національний природний парк. Нині площа парку становить 48 977 тисяч гектарів.

Світязь є найбільшим і найглибшим озером природного походження в Україні. Його площа – 2622 гектари, довжина – 9225 метрів, ширина – 4000, максимальна глибина – 58,4, середня глибина – 6,9 метра. А ось довжина берегової лінії Світязю – 30 кілометрів.

Дослідники історії цього регіону стверджують, що перші поселенці біля Шацьких озер  з’явилися в період мезоліту та неоліту 12–10 тисяч років тому. Багаті на дичину волинські ліси приваблювали численні орди завойовників-татарів, особливо за часів Київської Русі. Напередодні Грюнвальдської битви   польський король і литовський князь саме тут заготовляли для  свого війська  м’ясо дичини. Литовська шляхта, яка в епоху середньовіччя володіла природними багатствами Шацького краю, не бажала ділитися ними з місцевим людом. Тоді й було видано документ: спійманому на полюванні поліщуку загрожує смертна кара на місці злочину.  Саме цим  положенням  Литовського статуту  ще  довго послуговувалися в судах Російської імперії, до якої пізніше відійшли Шацькі озера. Усі вони перебували у приватній власності. Озеро Світязь, наприклад, було конфісковано царським урядом в одного польського магната й подаровано «за заслуги перед Вітчизною» іншому можновладцю – волинському генерал-губернатору. Згодом його нащадки намагалися продати Світязь за 65 тисяч російських рублів. Останній власник Світязю – польський пан Поплавський у 1920–30 роках заборонив мешканцям навколишніх сіл не лише рибалити на озері, а й пасти поблизу нього худобу.  Його ж люди виловлену рибу возили на продаж до Кракова, Варшави, Бреста.

Територією Шацького парку пролягає головний європейський вододіл басейнів річок Прип’яті та Західного Бугу. Визначальною особливістю регіону є зосередження великої кількості озер, різних за своїми характеристиками та походженням, що утворюють одну з найбільших озерних систем Європи. У пониззях між озерами розташовані евтрофні та мезотрофні осокові болота. Особливу увагу вчених привертають рідкісні для Полісся оліготрофні болота.

Але наприкінці ХІХ століття місцеве населення потерпало від  надлишку води та гниття органічних залишків у болотах. Регіон був шкідливим  для життя та здоров’я людей і тварин. Учені шукали способи осушення боліт.

До вивчення  цього краю  найбільше зусиль доклав академік Павло Тутковський (1858–1930). Перш ніж територію почала охороняти держава, її ретельно обстежили й дослідили десятки науковців, які довели унікальність Шацьких озер. Нині тільки в межах парку 23 озера загальною площею 6338,9 гектара. Вони утворилися внаслідок вимивання розчинних гірських порід, осідання земної поверхні при виносі дрібних фракцій із пористих нерозчинних порід і через опускання  й підняття окремих тектонічних блоків.

– Не випадково на емблемі Шацького національного парку зображене латаття сніжно-біле, яке в народі називають водяною лілією, – розповів «Вічу» дослідник цього краю, вчений-секретар Інституту екології Карпат НАН України Павло Ященко. Російською вона має іншу назву – «одолень-трава», тобто та, що долає всі хвороби. Особливо цінна в озерах прісна вода, яка належить до типу гідрокарбонатно-кальцієвих. Вона насичена розчиненим киснем, має нейтральну та слаболужну реакцію, чиста й придатна для пиття. Тому  озера так приваблюють охочих відпочити й оздоровитися. Для них спеціально відведено зону рекреації – 28 відсотків території національного парку. Його працівники докладають багато зусиль, аби зберегти чистими озера й прилеглі до них території, що їх особливо засмічують приїжджі. У літній період тільки в зоні рекреації комунальні служби щодня збирають і вивозять по кілька вантажівок побутового сміття.

Шацьке поозер’я, розташоване в межиріччі Прип’яті та Західного Бугу, за рішенням Рамсарської конвенції про охорону місць гніздування і відпочинку перелітних птахів, внесено до переліку особливо цінних територій на Землі. Саме у водно-болотних екосистемах національного парку перелітні птахи знаходять  місце для розмноження, а відлітаючи з півночі у вирій, – можливість для перепочинку та харчування.

Завдяки багатству флори та фауни Шацький національний парк  належить до Міжнародної мережі біосферних резерватів – унікальних природних оазисів на  нашій Землі.