Кризу виганяють за поріг

Нині поширилася думка про закінчення піку світової фінансової кризи. Водночас на останньому саміті «двадцятки» (G20) лідери країн підкреслили, що «в середині вкрай важливого періоду виходу з кризи необхідно підвести риску під епохою безвідповідальності та затвердити перелік політичних заходів, правил, реформ для забезпечення потреб глобальної економіки ХХ століття». Відчуття того, що ситуація нормалізується, не має викликати самозаспокоєння.

Позитивним сигналом, звісно, є прогноз зростання (з 2,5 до 2,9 відсотка) наступного року світової економіки, що його озвучив Міжнародний валютний фонд. Він ґрунтується на таких кроках, як багатомільярдні вкладення в інфраструктуру, зниження податків, списання чи пролонгація боргів, субсидії на купівлю автомобілів і житла. За рахунок величезних сум рефінансування потроху відновлюються банки. Усі ці дії, як очікується, мають дати поштовх до поступового зростання світової економіки. Разом із тим значного пожвавлення в її реальному секторі поки що не простежується. Особливо якщо вважати завершенням світової рецесії факт виходу економік на докризові показники, адже до цього ще дуже далеко. Хоча, наприклад, перший віце-прем’єр російського уряду Ігор Шувалов уже оптимістично заявив, що до 2012 року Росія повернеться до цього рівня.

Директор-розпорядник МВФ Домінік Стросс-Кан переконаний: антикризові заходи можна згортати лише за умови досягнення стабільного економічного піднесення та зниження рівня безробіття. Утім, з останнім чинником мають проблеми навіть найпотужніші світові лідери. Наприклад, у Японії кількість непрацюючих сягнула максимуму (5,7 відсотка), зафіксованого ще в часи Другої світової війни. А президента США Барака Обаму чи не щодня критикують за те, що безробітні становлять 9,8 відсотка населення. Такої цифри не було 26 років поспіль. 

Економісти не мають одностайної думки щодо більшої ефективності зниження податків порівняно з витратами на стимулювання внутрішнього попиту. Перший варіант обрали, зокрема, Бразилія, Росія та Велика Британія, другий – Аргентина, Китай та Індія.

Як вважають експерти, перспективною є антикризова стратегія, що полягає у визначенні ключових галузей і підприємств, які можуть освоїти виробництво основної імпортованої продукції, та наданні їм цільової підтримки. Певні сподівання покладають і на розвиток та впровадження енергозбережних технологій, які можуть дати економічний поштовх, аналогічний революції мікропроцесорів.

Яскравий приклад ефективних заходів – програма підтримки продажу нових автомобілів (неофіційна назва «cash for clunkers» – дослівно «гроші за тарадайку»). Перша премії в розмірі 250 євро за обмін старих (віком від 9 років) автівок на нові запровадила Німеччина. Спочатку уряд Ангели Меркель спрямував на це 1,5 мільярда євро, однак завдяки неабиякій популярності такої пропозиції термін її дії продовжили й асигнування збільшили до 6 мільярдів. Згодом успішний досвід запозичили 13 країн Євросоюзу та Сполучені Штати. У Великій Британії, наприклад, оплачують лише половину субсидії на загальну суму 2000 фунтів стерлінгів, а решту має викласти автодилер. А ось у США премія за утилізацію – від 3500 до 4500 «зелених» (залежно від енерговитрат машини).  Бразилії вдалося запобігти кризі в автомобільній галузі (яка становить 23 відсотки від усього промислового виробництва) за рахунок податкових пільг для автовиробників і компенсації за купівлю залізного коня в розмірі 7,5 відсотка.

За даними Європейської асоціації автомобільних виробників, у вересні 2009 року авторинок Західної Європи збільшився на 9,6 відсотка порівняно з роком минулим. Найкращі показники зростання демонструють Німеччина (+21 відсоток продажів до аналогічного періоду 2008 року), Австрія (+17,9), Норвегія (+12,7) та Велика Британія (+11,4 відсотка). Загалом у Західній Європі протягом 2009 року зареєстровано 10,3 мільйона нових авто.

Підготував Олексій Сищук.