Забуттю не підлягає: продовження щоденника Дмитра Заволоки

Для провадження розслідування Службою безпеки України кримінальної справи,
порушеної 22 травня 2009 року за фактом геноциду 1932–1933 років в Україні,
у 25 областях створено спеціальні слідчо-оперативні групи.

Нині слідством виявлено матеріали зі статистичними даними про кількість репресованих громадян, які «організовували саботаж та зрив хлібозаготівельних кампаній», документи органів ДПУ УСРР про вжиття заходів протидії вивезенню хліба за межі Криму до України, де від голоду помирало населення.

За постановою органу досудового слідства Служби безпеки проводиться науково-демографічна експертиза, яка дасть відповіді про кількість загиблих за період Голодомору та його вплив на демографічний стан України. Перевіряється й процесуально оформлюється інформація про кількість жертв голоду по кожному населеному пункту, району та області. Наприклад, у Харкові знайшли унікальні архівні документи, які переконливо свідчать про масштаби трагедії. Книги записів судово-медичних досліджень і звітів Харківського судово-медичного моргу за 1932–1933 рр., реєстрації трупів, річні статистичні звіти, ділове листування з 1929 по 1934 рік дають можливість відновити об’єктивну картину подій. Щоденно до моргу Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи надходило від 130 до 303 трупів, серед них багато дітей. Документи свідчать, що протягом лише 1933 року до Харківського судово-медичного моргу надійшло 8 тис. 940 тіл померлих людей. Причиною смерті 6021 з них був голод.

Зокрема, стало відомо: харків’ян, смерті яких спричинив безбілковий голодний набряк (російською мовою писали абревіатуру «ББО»), почали звозити до моргу восени 1932-го. Із кожним днем кількість загиблих помітно зростала. Узимку та навесні лихо стало таким масштабним, що в місті під приводом боротьби з епідемією «висипного тифу» створили надзвичайну санітарну комісію й організували пункти збирання трупів при бараках, школах, вокзалах і лікарнях. Що три дні небіжчиків звозили на Корсіковське та Холодногірське кладовища, де ховали без одягу в братських могилах. А загалом на Харківщині, до складу якої в 1930-х роках входили й частини Полтавської, Луганської та Сумської областей, від голоду загинуло приблизно 2 мільйони осіб.