Петро Саух: «У нас вчаться ті, хто вміє і бажає вчитися»

Житомирському державному університету імені Івана Франка – 90 років

Житомирський державний університет імені Івана Франка – найстаріший і найпотужніший вищий навчальний заклад Житомирщини. Заснований 1919 року як Волинський педагогічний інститут, він протягом дев’яти десятиліть формував славні традиції, які тут свято бережуть і примножують. Пройшов університет непростий і тернистий шлях. Шлях, позначений як науковими і освітянськими здобутками, видатними особистостями, так і необґрунтованими звинуваченнями й політичними репресіями. Проте всупереч усім перешкодам найстаріший ВНЗ Житомирщини продовжував діяти у різних формах, нав’язаних владою, але свята ідея науки та просвітництва в його стінах завжди була домінуючою.

Потужний потенціал професорсько-викладацького складу, модернізована матеріально-технічна база, сучасні інноваційні технології навчання зробили його одним із престижних навчальних закладів України. Його понад 65-тисячна армія випускників працює в усіх куточках України, багатьох країнах близького й далекого зарубіжжя. Серед них – відомі вчені, математики, фізики, біологи, геологи, лінгвісти, історики, письменники, менеджери освіти, дипломати, державні й політичні діячі. Завдяки їхній діяльності, науковим і педагогічним досягненням учених університету його цінують не лише на теренах України, а й далеко за її межами.

Не випадково Міжнародним Академічним Рейтингом популярності та якості університет визнано «Символом класичної освіти» та нагороджено срібною медаллю «Слава на вірність Вітчизні». Навчальний заклад є володарем Срібної Стели та Диплома якості, «Флагманом освіти і науки 2009 року». Здобутки університету засвідчують високі нагороди престижних рейтингів «Софія Київська», Асамблеї ділових кіл України, Міжнародного фонду за високу якість у бізнесі (Женева), Клубу ректорів Європи й Номінаційного Комітету Європейської Бізнес-асамблеї (Оксфорд). У рамках міжнародних виставок «Сучасна освіта в Україні» Житомирський ВНЗ відзначений двома золотими, срібною та двома бронзовими медалями за впровадження інноваційних технологій навчання й нових форм організації навчально-виховного процесу, двічі удостоєний дипломів «Лідер сучасної освіти», нагороджений десятками дипломів МОН і АПН України. За випускника цього навчального закладу, котрий має глибокі фундаментальні знання, уміє швидко пристосовуватися до будь-яких змін, гнучкого, здатного працювати більш як в одній професійній позиції, зберігаючи самовладання в умовах невизначеності, вже сьогодні бореться роботодавець.

Ми зустрілися з ректором університету, доктором філософських наук, професором, академіком Академії наук вищої школи України, почесним доктором та професором багатьох вітчизняних і зарубіжних університетів, лауреатом премії ім. Д. І. Чижевського НАН України та премії Івана Огієнка Петром Юрійовичем Саухом.

– Коли заходиш до вашого університету, відразу проймаєшся невидимим духом творчості. Скрізь картини, скульптури, фонтани, альтанки, колони!.. Звідки така класична традиція? Погодьтеся, 90 років – це не 200…

– Нам, справді, виповнюється 90. Але історія нашого університету безпосередньо пов’язана з історією знаменитої Житомирської першої чоловічої гімназії, відкритої 1833 року в будівлі, яка належала Венцеславу Ганському, а після смерті останнього – його дружині Евеліні Ганській (відомій тим, що пізніше вийшла заміж за Оноре де Бальзака). Саме тут 1919-го було відкрито вчительський інститут. Значна частина викладачів гімназії продовжувала працювати у новоствореному навчальному закладі.

Тому можна казати про спадкоємність і певних традицій, що склались у гімназії, і своєрідної духовної атмосфери, що панувала в її стінах, і тієї важливої ролі, яку відігравала гімназія в громадському й культурному житті Волині. Ми свято зберігаємо цей дух і примножуємо традиції.

– Ви читали курси лекцій і стажувалися в університетах Німеччини, Франції, США. Яким ви бачите сучасний український університет?

– У класичному розумінні університет – це храм науки й освіти, де, з одного боку, формується національна еліта, виховується майбутнє суспільства, а з іншого – розвивається наукова думка, плідно працюють наукові школи, реалізовуються наукові проекти в усіх галузях національної економіки, культури, соціальної сфери, моделюється близьке й далеке майбутнє держави.

І ми намагаємося в нашому навчальному закладі цілковито відповідати цим високим вимогам. Тим паче цього вимагає історична пам’ять. За 90-річну історію колектив пережив багато стресових ситуацій, але кожного разу виходив із них ще загартованішим і зберігав та примножував дух просвітництва й науки. Скажу лише про моїх попередників. (Я вісімнадцятий ректор за всю історію ВНЗ.) Понад половину з них, яскравих і талановитих особистостей, оголосили «ворогами народу» й репресували. Цікаво, що й сьогодні ми не обласкані владою (на відміну від інших), але марку класичного університету тримаємо впевнено, а за оцінкою освітянської спільноти визнані «Флагманом освіти і науки 2009 року».

– Не боїтеся за себе в контексті непростої історії університету?

– Жартуєте? Ні… (сміється). Сьогодні не ті часи й повернення до старого вже, сподіваюся, не може бути. Хоча й наші часи, скажу вам відверто, не такі прості, як нам на перший погляд здається. Звісно, не в розумінні репресій. Ідеться передусім про непослідовність й недолугість реформування вітчизняної освіти, пануючі в ній патерналізм і бюрократичну заорганізованість. У ринкових умовах університет – це підприємство, що випускає два види продукції: нові знання та фахівців, здатних набуті людством знання використовувати й продукувати. А конкурентоспроможність у смертельних обіймах «києвоцентризму» – марна справа. Тому й доводиться дрейфувати між класичними традиціями та реаліями дня нинішнього. Але я не був би філософом, якби не вірив: усе змінюється, і з часом вдасться подолати бюрократичні крутійства, словоблуддя й іншу полову. Залишаться конкретні справи. За ними про нас і судитимуть. Принаймні історія нашого університету мене в цьому переконує.

– Ви вже сьомий рік – ректор. Що вдалося зробити за цей період? Що являє собою нинішній Житомирський державний університет?

– За останні роки університет перетворився на складну поліструктурну систему, що включає навчально-виховний комплекс «Полісся» (20 навчальних закладів різних рівнів акредитації), науково-виробничий комплекс «ЖДУ ім. Івана Франка – ВАТ «Електровимірювач», який входить в один із технопарків України, 3 навчально-наукові інститути та 6 факультетів, де здобувають освіту з 46 спеціальностей і спеціалізацій близько 10 тисяч студентів й аспірантів. Сучасну фахову підготовку студентів забезпечують на 36 кафедрах понад 560 викладачів, у т.ч. 52 доктори наук, професори, 9 академіків, близько 300 кандидатів наук, доцентів, 3 народні артисти України, 13 заслужених працівників освіти, культури, спорту.

До послуг студентів, магістрантів, аспірантів, викладачів і співробітників 5 навчальних корпусів, 32 університетські та міжуніверситетські науково-дослідницькі центри, інститути й лабораторії, обсерваторія, комп’ютерний центр, локальна комп’ютерна мережа, що об’єднує понад півтисячі комп’ютерів і має вихід в систему Інтернет, бібліотека, 5 читальних залів, видавництво, агробіостанція в межах міста, розташована на 18 гектарах, 5 музеїв, сучасний спортивний комплекс, тренажерні майданчики, стадіон, їдальня, 6 буфетів, 5 студентських гуртожитків, пункт охорони здоров’я, стоматологічний і гінекологічний кабінети тощо.

– Кажуть, у вашому університеті, одному з небагатьох в Україні, студенти мають змогу здобути робітничу професію?

– Наші студенти отримують усе те, що відповідає моделі сучасного фахівця: глибокі фахові знання, вміння працювати з комп’ютером, знання однієї-двох іноземних мов, що робить їх значно захищенішими на внутрішньому й зовнішньому ринках праці. У тому числі, за бажання, вони мають можливість здобути дві-три робітничі професії (гувернера, секретаря керівника, оператора комп’ютерної техніки, майстра лікувального масажу, перукаря, водія тощо). З першого курсу студенти залучаються до науково-дослідної роботи, найкращі з них продовжують навчання в магістратурі й аспірантурі, стають кандидатами й докторами наук. До речі, щороку в університеті захищається 22–24 кандидатські та докторські дисертації. Наукові дослідження наших молодих учених високо цінуються не тільки в регіоні. Лише за останні три роки десятки науковців ЖДУ стали лауреатами премій Президента й Кабінету Міністрів України  в галузі науки та техніки, НАН України, різних престижних премій в Україні та за кордоном, обрані почесними докторами і професорами багатьох зарубіжних університетських центрів, удостоєні звань заслужених працівників освіти і культури інших країн.

– Ви наголосили на початку нашої бесіди, що університет – це храм науки. Скажіть, наскільки наукові дослідження в навчальному закладі пов’язані з проблемами регіону?

– Наукові дослідження в університеті зорієнтовані найперше на розв’язання конкретних практичних проблем, пов’язаних, у тому числі, з нашим регіоном. Визначено пріоритетні напрями. Широко практикується кооперація в наукових дослідженнях (нанофізика, біохімія, екологія, етнолінгвістика, історія тощо) з інститутами НАН України, АПН України, вітчизняними й зарубіжними університетськими центрами. З цією метою навіть створено нещодавно консорціум університетів Великої Волині, куди, крім нашого ВНЗ, увійшли Волинський національний університет, Національний університет «Острозька академія» та Рівненський державний гуманітарний університет.

Протягом десятиліть у нашому виші сформувалися 13 наукових шкіл, 15 науково-дослідних інститутів і центрів, 23 науково-дослідні та науково-методичні лабораторії. Науковці університету лише протягом 2002–2009 років опублікували 15 тисяч наукових і навчально-методичних праць, вибороли понад два десятки грантів на проведення досліджень з фізики, біології, хімії, психології, комп’ютерних технологій, лінгвістики. В університеті видається 5 наукових журналів, які мають високий рейтинг серед аналогічних видань України.

– ЖДУ імені Івана Франка за короткий період із «середнячка» перетворився на найрейтинговіший навчальний заклад регіону. Як це вдалося?

– Класичний університет, яким ми є, дає не лише фундаментальні знання, прищеплює любов до науково-дослідної роботи, а й є індикатором цивілізаційного рівня області та держави загалом. Ми, справді, стали науковим, освітнім і культурним центром регіону. Тепер тут жодна суспільно значуща подія не відбувається без нашої участі. Одна з особливостей життя університету – демократизм і гуманізація взаємовідносин між викладачами та студентами. В університеті запроваджено систему нагород («Кращий студент ЖДУ», «Слава ЖДУ», «Заслужений працівник ЖДУ», «Заслужений доктор ЖДУ», «Заслужений професор ЖДУ»), що передбачає заохочення будь-якої конструктивної діяльності студентів і викладачів на благо університету, регіону й держави загалом. Створене в закладі Студентське братство спільно з адміністрацією організовує життя таким чином, аби ніхто з понад десятитисячної університетської сім’ї не стояв осторонь культурного та громадського життя колективу. Саме тут, в осередках студентського самоврядування, культурно-освітніх центрах гартується воля, виробляються навички управління, виховуються культурні й естетичні смаки, долаються комплекси тощо. Наші студенти – редактори та кореспонденти газет, студентського радіо і телестудії, учасники художньо-мистецьких гуртків, художньої самодіяльності, соціальної служби молоді, юридичної клініки, телефону довіри, центру гендерної освіти, служби психологічної адаптації першокурсників, кар’єр-центру, команд КВК, Євроклубу, численних спортивних секцій і багатьох інших утворень, котрі вже серйозно заявили про себе не лише на Житомирщині, а й далеко за її межами.

– Справді, далеко не кожен вищий навчальний заклад має такі можливості та творчий потенціал…

– А ще серйозніші маємо плани, пов’язані з рухом до європейського освітнього простору! Зокрема, щодо інформатизації системи управління університетом, створення потужної електронної бібліотеки, забезпечення широкого доступу до системи Інтернет, виходу в міжнародну систему бібліотек, організації дистанційної форми навчання, створення науково-технологічного кластеру тощо.

Наші доктори наук, професори, доценти, асистенти, інші працівники – професіонали високого ґатунку. За 90-річну діяльність університету сформувалася висока викладацька культура. Тому в нас були, є і завжди будуть Короленки, Тени, Бондарчуки, Касименки... До нас приходили й приходять юнаки та дівчата, котрі хочуть стати висококласними фахівцями насправді, а не на папері. Наш університет гарантує якість і ще раз якість підготовки. У нас вчаться ті, хто вміє і бажає вчитися, витримавши високий конкурс.

Житомирський університет впевнено крокує в майбутнє. Спільними зусиллями професорсько-викладацького складу, студентів і співробітників продовжує творити свою історію. Педагогічний колектив із оптимізмом дивиться в майбутнє, бо є всі підстави для впевненості, що наступні роки й десятиліття стануть для нього часом нових творчих звершень, перемог і досягнень.

– Дякуємо за цікаву бесіду. Від щирого серця зичимо вам і колективу університету найціннішого земного скарбу – міцного здоров’я, творчої наснаги, незгасаючої енергії і невтомності в повсякденній діяльності на благо України, заради підготовки висококваліфікованих фахівців, формування та примноження інтелектуального потенціалу рідного народу.

Нехай ніколи не полишає вас оптимізм і віра в щасливу долю нашої молодої держави, нехай здійсняться всі ваші мрії та сподівання, а кожен день приносить радість, душевну гармонію й людську вдячність!