№5, березень 2006

Україна, Росія – друзі?

Поза сесійною залою головну лінію спілкувань і дискусій під час сесії Парламентської асамблеї Ради Європи, що відбулася 23–27 січня у Страсбурзі, безперечно, становили проблеми між Росією та Україною. Як старі – газові, так і нові – м'ясо-молочні. Варто нагадати, що сама Європа отримує левову частку природного газу саме з Російської Федерації. Франція, приміром, узагалі немає власних газових покладів. Проте ще 12 грудня 2005 року в Парижі Бюро ПАРЄ відмовилося внести до порядку денного січневої сесії асамблеї питання газового конфлікту між Україною та Росією. Незважаючи на те, що стабільність газопостачання для Європи є не менш актуальною, аніж, наприклад, ціна на газ для держав – безпосередніх фігурантів газового протистояння...
На цю тему коментарів не бракувало. І з українського, і з російського боку.

Заступник голови постійної делегації Верховної Ради України в ПАРЄ, член Комітету ВР з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Анатолій РАХАНСЬКИЙ:

– Бюро ПАРЄ правильно вирішило, що україно-російське газове питання не варто заслуховувати на січневій сесії асамблеї. Вважаю, цю ситуацію потрібно розглядати не в економічній чи, тим більше, політичній площині. Це питання суто дипломатичного характеру. Потрібно, щоб дипломати МЗС України та Росії разом сіли й подивилися, хто, коли і які укладав двосторонні договори чи контракти і як ці документи нині діють. Те саме можу сказати і стосовно маяків у Ялті чи Севастополі. Це питання для дипломатів. Може, в Росії і в Україні не дуже фахові дипломати? Я вже й над цим починаю замислюватися. Може, брак фаху не дає змоги їм цього зробити?..

Мені незрозуміло, і ніхто не може відповісти на запитання: чому вищезгадану ситуацію переклали в площину економіки? Чому вона не перебуває в площині договірній, дипломатичній? А що сюди ще й політику вплутали, то це точно комусь вигідно. Не знаю кому саме. Або одній стороні, або іншій. У нас зараз чим займаються політики? Один одного обливають брудом. А хто страждає від цього? Населення. Тому це ніщо інше, як політичний PR.


Член постійної делегації Верховної Ради України в ПАРЄ, секретар Комітету ВР у закордонних справах Віталій ШИБКО:

– Я відчуваю, що європейських парламентаріїв насторожує такий підхід з боку Росії до розв'язання газових питань. Європейці з певною підозрою починають ставитися до такої енергетичної позиції. Вже точаться розмови про те, що європейцям варто думати про альтернативні джерела забезпечення себе паливом. Зокрема й газом. Тривають дискусії і на тему надійності партнерів. Ось про що, на мій погляд, нині треба думати. Це стосується й наших російських колег.

Так, цього разу ПАРЄ не винесла на обговорення сесії це питання. Розумієте, російська делегація тут найчисленніша. Вона має суттєві зобов'язання й щодо фінансування Ради Європи. Можливо, і в цьому криється причина. Рада Європи, може, й не злякалася Росії. Але вона точно якось врахувала свої перспективи на майбутнє.

Особисто я не можу сказати, що в ПАРЄ відчув якесь приховане чи наявне протистояння щодо себе з боку представників російської делегації. Я спілкувався з багатьма російськими парламентаріями. Нічого подібного не відчувалося. Російські політики цілком нормально реагували навіть на певні закиди з мого боку. Але жодних перепалок не було. Мені загалом багато доводиться спілкуватися й контактувати з російськими політиками, парламентаріями. І не лише в рамках Ради Європи. Якоїсь заангажованості в тих чи інших російсько-українських питаннях чи якихось негативних настроїв особисто я не відчув.

Останні конфліктні ситуації між Росією та Україною, особливо газову, я можу пояснити лише тим, що, як то кажуть, бізнес розмовляє різними мовами. Гадаю, з часом прийде порозуміння. Головне тут, щоб штучно не накручувалася проблема. А то почали виникати проблеми навколо маяків, імпорту в Росію нашої сільгосппродукції тощо. Усе це, мабуть, комусь дуже потрібно чи вигідно. Комусь імпонує на рівні політиканів. Але це не стосується тих людей, які налаштовані на конструктивну співпрацю.

Російські політики, хоч як намагалися цього уникнути, але були набагато різкіші у своїх оцінках і коментарях причин російсько-українського протистояння. Усі починали, як то кажуть, за здравіє... А далі, проте, вже "між рядків" чітко проглядалася істинна картина російського погляду на нинішню Україну. Дехто з політиків свідомо не уникав і слова "війна".


Голова постійної делегації Державної Думи Росії в ПАРЄ, голова Комітету Держдуми у міжнародних справах Костянтин КОСАЧОВ:

– Досить тривалий час в Україні, на мій погляд, не проводилося серйозного аналізу всього обсягу чи комплексу взаємовідносин між Росією та Україною. Існувала ілюзія, що Україна може реалізовувати свої національні інтереси, які, зрозуміло, є предметом суверенітету України, у будь-якому напрямі. Тим більше була ілюзія, що ці інтереси можна реалізовувати без урахування характеру та стану російсько-українських взаємин. Ми не раз чули, що, мовляв, Україна готова підтримувати й розвивати з Росією відносини з усього спектра питань. Але ж ми бачимо, що стратегічно Україна повертається обличчям до Європи. Йдеться про ЄС, про НАТО. Однак у повному обсязі не йдеться про перспективи Єдиного економічного простору, реалізацію якихось інших україно-російських рішень.

Упродовж останніх 15 років ми продовжували практично займатися субсидуванням української економіки. Незважаючи на те, що Україна це відмовлялася визнавати. Вона звикла до низьких цін на нафту і, по суті, захворіла на ту ж таки "голландську хворобу". Це коли надлишок природних ресурсів не стимулює економічні реформи. Ми не хочемо вас примушувати до цієї дружби. Але якщо ви самі для себе зробили цей вибір, то вже будьте в ньому послідовні до кінця. Ви, скажімо, не можете налагодити в себе контроль за, приміром, якістю м'яса чи молочних продуктів. Відомі випадки, коли й індійська буйволятина йшла у вас як телятина тощо. Ми могли б на це заплющувати очі. Навіть завдаючи шкоди певним власним інтересам. Тому що ми – друзі. Але коли цього немає, коли нам щоразу кажуть, що ми – друзі, а цього не відчувається, то ось такий і результат.

Ще раз наголошу: не йдеться про те, щоб примушувати Україну до дружби з Росією через такі економічні важелі. В жодному разі. Та якщо Україна каже, що вона є цілковито суверенною державою з ринковою економікою, що вона самодостатня й визначатиме свої геостратегічні напрями політики, лише виходячи з власних національних інтересів, то це треба так і розуміти. І ми це так і розуміємо. Тоді цю позицію варто розуміти так, що це рішення підкріплено економічними можливостями самої України. А якщо таких можливостей не існує, тоді ця поведінка нагадує поведінку (пробачте мені, я нікого не хочу образити) якогось підлітка, умовно кажучи, котрий не може уявити, щоб ним командували його батьки. Але ж при цьому в його кишені поки що немає нічого. І він кожного дня приходить до батьків і бере в них 10 копійок на шкільний сніданок чи морозиво... Ще раз кажу: це не образливе порівняння. Це стан української економіки, її реформ.

Чи здатна Україна існувати в сучасному доволі жорсткому світі, спираючись лише на власні ресурси, чи їй потрібна якась зовнішня підтримка? На мій погляд, вона на це поки що не здатна. Їй поки що потрібна підтримка ззовні. І я в цьому не бачу нічого негативного. Та коли українські політики намагаються проігнорувати це і заявляють, що вони стоятимуть лише на власних ногах, тоді, будь ласка, спирайтеся на власні ноги. Ось і вся відповідь Росії.


Член постійної делегації Державної Думи Росії в ПАРЄ, заступник голови Держдуми, член Комітету з питань оборони, лідер ЛДПР Володимир ЖИРИНОВСЬКИЙ:

– Ми повинні дружити. Повинні дружити наші народи. Хоч ми й різні держави, але в нас спільна історія тощо.

Нормально ж усе функціонувало. То чому провокації влаштовувати? Хто там заважає? Ющенко винний чи Янукович, Тимошенко, Кравчук, Литвин?.. Годі вже займатися цією анархією. Європейські ціни! Європейські стандарти! Європейська економіка та демократія!

Учетверо ціну на газ Росія підняла? Це що, підвищення? Та треба було разів у 10 її підняти, 500 євро за тисячу кубів зробити! Сьогодні ж європейці дають за європейськими нормами такі гроші!

Ви кажете: дружба. А до чого тут дружба, вибачте? Дружба дружбою, а, як відомо, "табачок врозь". Або – в одній державі, тоді в нас усе – за копійки. А якщо різні держави, то треба й розраховуватися за світовими цінами. Добре, давайте ми вам – газ за копійки, а ви нам – Крим за копійки... А, це ваша територія? То давайте ми там також за копійки відпочиватимемо...

Давайте мислити, як європейці. Вони ж купують у нас газ за 250 доларів. І ви купуйте за 250. В іншому разі – війна! В іншому разі ми силою повернемо і Крим, і Східну Україну!

Ми до обговорення цього питання й у Раді Європи прийдемо. Проте який сенс його тут розглядати? Варто робити так, як це відповідає європейським стандартам. Стандартам тієї ж Ради Європи. Ось вашу Конституцію ви правильно зробили, що змінили. Парламентська республіка! На європейський зразок! А чому це у вас бажають зупинити? Який ще референдум? Який ще додатковий тур виборів?..

Україна! Годі займатися анархією! Давайте все робити так, як у Європі. І ціни мають бути такими ж! А дружба?.. Забудьте про дружбу! Якщо ви кажете, що Крим – ваш, тоді й дружба в нас не з вами...


Член постійної делегації Державної Думи Росії в ПАРЄ, член Комітету Держдуми з питань освіти і науки, лідер КПРФ Геннадій ЗЮГАНОВ:

– Для мене Росія, Білорусь і Україна – доленосна зірка. Це мрія. Без союзу трьох слов'янських республік нам не вижити в цьому світі і не бути конкурентоспроможними. Це аксіома. Це як "двічі по два – чотири". Якщо цього не буде, ми обслуговуватимемо чужі інтереси.

На Майдані витягнули "помаранчевих", які не вміють працювати й не навчаться працювати. Вони за рік практично знищили економіку України. Темпи зростання були 12 – 14 відсотків. Нині сповзли до менш як 2. Вони здійснили цілу низку операцій: м'ясну, цукрову і ту ж таки газову, які просто неприйнятні для економічних взаємовідносин.

Стосовно позиції Росії... Я ухвалював би рішення щодо підняття цін поступово. Домовився б як слід. Здійснив би все це поетапно, не так різко. Але щоб так будувати відносини, той-таки Ющенко, той-таки уряд мають поводитися стосовно сусіда – Росії – з повагою. Якщо вони хочуть отримувати за дешевою ціною газ, не треба плювати в колодязь чи тарілку, з якої їдять... Це ж просто справжній безлад! Тоді чого ви ображаєтеся?

Стосовно тактичного плану... Я все зробив би, щоб з Україною в нас усе "зрослося". Це вигідно всім. У тому числі й нам. Не посягаючи на незалежність, на вашу самостійність і таке інше. Тому мені ця політика Кремля не подобається. Стосовно України вона має бути мудрішою, всебічною, витриманою і перспективнішою.

Щодо Європи... Як ви гадаєте, невже Європі потрібна запорошена Чорнобилем українська картопля? Прогнилі виробничі фонди Донбасу їм потрібні? Якщо завтра буде світова ціна на газ та енергоносії, то 7 найпотужніших металургійних заводів Донецької області стануть нерентабельні. Тому варто й свої відносини будувати, виходячи з цього. А не з того – подобається там хтось комусь чи не подобається.


Заступник голови постійної делегації Державної Думи Росії в ПАРЄ, перший заступник голови Комітету Держдуми в міжнародних справах, член ЛДПР Леонід СЛУЦЬКИЙ:

– У наших взаєминах може виникати будь-яка криза. Але в нас є міцний стабілізатор, що завжди повертає наші відносини в нормальне русло. Це наша історія, територіальна та духовна близькість. Тому будь-які негативні сплески все одно спонукатимуть нас повернутися до здорового глузду. Утім, чи варто нам у такий кризовий спосіб формувати відносини?

Якщо говорити про нинішню кризу, то вона спадає. Зрозуміло, ще багато треба узгоджувати в паливно-енергетичній сфері. Але, на мій погляд, достатньо конструктивні кроки вже зроблено. Зокрема, на рівні президентів Росії та України. Тому на нашому рівні, на рівні міжпарламентського співробітництва, ми будемо налаштовані найконструктивніше. Переконаний, нам треба шукати основу не для критики, а для зближення.

Гадаю, кризи завжди на руку тим, хто виступає проти нормального розвитку наших відносин. Завжди, за традицією, звинувачують у цьому Вашингтон. Мені здається, наші парламенти мають принципово налаштуватися на здорову хвилю співробітництва.

Парламентська дипломатія може бути ефективніша за офіційну.

Нині варто намагатися віднайти в наших відносинах конструктив. Навіть якщо це й досить складно.

Автор: Сергій ДОЙКО

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Прем’єр Бельгії: Деякі євродепутати поширювали роспропаганду за гроші Сьогодні, 29 березня

1 млн снарядів навесні, новий пакет зброї з Німеччини, переговори з урядом Польщі: новини дня Сьогодні, 29 березня

Прем’єр: Україна домовилася з ЄС про пріоритетний скринінг законодавства у сфері агрополітики Сьогодні, 29 березня

Рада Україна-НАТО зібралась у Брюсселі через останні удари РФ по інфраструктурі Сьогодні, 29 березня

Зеленський розповів про розмову зі спікером Палати представників США Джонсоном Сьогодні, 29 березня

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Вчора, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Вчора, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Вчора, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Вчора, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Вчора, 28 березня