Архіпастирська місія з політичним підтекстом?

10-денний візит Патріарха Московського і всієї Русі Кирила до України (27 липня – 5 серпня 2009 року) досить вдало приурочений до Дня хрещення Русі-України (він же – День пам’яті Святого рівноапостольного князя Володимира) – 28 липня.

Саме цього дня під час проведення у Києво-Печерській лаврі божественної літургії Патріарх повідомив про важливість перебування на київській землі – «звідки пішла Руська земля, стверджувалась і розповсюджувалась» – особисто для нього, ще раз наголосивши, що його візит має винятково архіпастирський характер. Однак присутність тисяч віруючих і духовенства з України, Росії, близького й далекого зарубіжжя свідчить про те, що «прагнення до братської православної єдності не вичерпалося». «Церква проголошує і ближнім, і дальнім, й усьому світу: нема іншого шляху для світового розвитку й розвитку людської цивілізації, для розвитку будь-якого людського суспільства, окрім закону любові й солідарності, яка з цієї любові народжується, а також взаємної підтримки, гармонії й миру», – пролунало у проповіді Патріарха Кирила. По суті, попри всі спростування політичної мети візиту глави Російської православної церкви (РПЦ) до України, між рядками проглядає той-таки політичний контекст.

Боячись перетворити відвідини Патріархом святих місць на території України на «державний візит» чи політичну акцію, перед його приїздом, 24 липня, керівник Відділу зовнішніх верховних зв’язків Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП) архімандрит Кирило (Говорун) зауважив, що візит Його Святості матиме винятково пасторський характер, адже Патріарх Московський розуміє складність церковної ситуації в Україні й докладе всіх зусиль, аби не погіршити її. «Кирило відкритий у своєму ставленні до України», – зазначив він. Більше того, під час візиту було представлено перекладену українською книгу «Кирило. Слово пастора» й український варіант документів Російської православної церкви. Однак такі заяви не зупинили сотню прихильників Української народної партії й Конгресу українських націоналістів, котрі зустріли Патріарха біля Києво-Печерської лаври протестами, вигуками «Геть московського попа!» й плакатами з гаслами «Україна – не Росія, Ваше Благородіє», «Україна – незалежна держава! Україна – не вотчина імперії», «РПЦ, служи Господу, а не Кремлю».

Розглядаючи ці гасла крізь призму офіційних заяв верховного духівництва РПЦ, можна назвати їх просто абсурдними й недоречними. Але можна скористатися не лише словами, чи-то безпідставними заявами, а й зважити на прості факти: наприклад, глава Партії регіонів Віктор Янукович поїхав зустрічати російського гостя в аеропорту, після чого відповідне повідомлення з’явилося на офіційному сайті партії. У перший же день візиту Патріарх Кирило провів зустрічі з Президентом України Віктором Ющенком та Прем’єр-міністром нашої держави Юлією Тимошенко. Якщо Тимошенко зазначала про важливість сили волі, духу й надії, то зміст зустрічі Ющенка з Патріархом мав більше показовий характер: 27 липня після покладання квітів до пам’ятника Слави Патріарх і Віктор Ющенко відвідали Меморіал пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років. «Цей голод, страшний голод, породжений абсолютно конкретними політичними причинами і посилений ще й природними катаклізмами, призвів до того, що величезна кількість людей загинула», – сказав Патріарх Кирило, додавши, що люди загинули в Україні, Поволжі, на Уралі, в Сибіру, Казахстані. За словами Патріарха, це спільне лихо всього народу, який на той час жив в одній країні. «Тому немає нічого дивного, що ми молимося за безвинні жертви, ми згадуємо тих, хто загинув, і одночасно молимося про те, щоб ніколи нічого подібного більше не сталося», – додав Патріарх. У свою чергу, Президент України В. Ющенко нагадав, що завжди відзначав, що Голодомор – це не вина Росії чи російського народу, а метою діалогу з Його Святістю є обговорення проблем,  відчутних для релігійного життя України. «Ми говорили про одну з проблем української церкви – православне роз’єднання, яке існує. Найбільше прагнення українського народу – жити в об’єднаній єдиній помісній первоапостольній церкві. Ми хотіли б бачити в цьому процесі порозуміння з нашими духовними лідерами. Багато разів ми поверталися до розмови щодо церковного поєднання, церковного діалогу як розв’язання однієї з найбільших проблем в українському православ’ї», – сказав Віктор Ющенко у своїй заяві для преси. Патріарх, у свою чергу, відповів, що ця церква вже існує. «В Україні є помісна церква! Якщо б її не було, не було б сьогодні України! Проте на тілі цієї церкви виникли рани, і рани треба загоювати молитвою», – додав Кирило. Щоправда, наголошуючи на єдності й порозумінні православної церкви різних єпархій, Московський Патріарх вилучив зі своїх планів зустріч із Київським Патріархом Філаретом. Останній щодо цього зазначив, що «у Московського Патріарха в Україні є паства, яка визнає його своїм духовним пастирем. І ми шануємо право Російського Патріарха молитися разом із паствою, проповіддю та спілкуванням настановляти її у християнських чеснотах. Адже конституційне право на свободу совісті й віросповідання, рівність усіх конфесій перед державним законом – важливі здобутки української демократії, які всі ми маємо поважати й відстоювати. Та водночас із церковними справами російський Патріарх прагнутиме облаштувати і справи політичні. Хоча на патріаршому престолі Москви владика Кирило перебуває лише півроку, насправді саме він як керівник Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату протягом останніх майже двадцяти років значною мірою провадив політику РПЦ щодо України. Саме на ньому лежить значна частина відповідальності за розділення Української Церкви у 1992 році й за те, що воно триває й понині. Він несе відповідальність за використання структур Московського патріархату в Україні як знаряддя російської державної політики», – застеріг Патріарх Філарет. Глава Української греко-католицької церкви Любомир Гузар, своєю чергою, сказав: «Ми радіємо за наших братів, членів Української православної церкви Московського патріархату, бо ж їх відвідує їхній глава, але мене особисто або нашої церкви такий візит мало торкається. Якщо хтось хоче піти, послухати його, помолитися з ним, у мене немає для наших віруючих жодних застережень. Сам візит – нормальна церковна практика». Але тут бачимо й інший бік медалі: «Якщо церква, не дай Боже, стане засобом утримання України як частини Російської держави, то це дуже небезпечна гра. На мій погляд, церква не повинна цього робити. Церква в Україні повинна бути українською, хоча вона й співпрацює з Московським Патріархатом», – завважив, зокрема, Гузар. Фактично можна сказати, що це лише застереження «українських опонентів» Патріарха Кирила. Однак певний політичний акцент усе-таки було поставлено: Його Святість не лише відслужив молебні в Києво-Печерській лаврі й уклонився «руським святиням», а й встиг прокоментувати ситуацію, що склалася у різних сферах суспільного життя – від політики до охорони здоров’я, виступаючи в прямому ефірі по українському телебаченню. Там він і доніс головну ідею (або причину свого візиту) до української пастви: братні народи мають єднатися. Але під чиєю рукою?..

5 серпня, в останній день візиту до України, Патріарх Московський і всієї Русі Кирило відправив святкову літургію у Свято-Успенській Почаївській Лаврі на Тернопільщині. Відвідини Патріархом Почаєва збіглися в часі з 450-ю річницею принесення ікони Почаївської Божої матері на Волинь.

***

Володимир ЛИТВИН:
«Єдина церква була би благом для України»

Голова Верховної Ради України Володимир Литвин 3 серпня в Севастополі взяв участь у заходах, які відбувалися в рамках візиту до Криму Патріарха Московського та всієї Русі Кирила.

«Сьогодні Патріарх у своїй проповіді сказав те, що кожен із нас думає, що кожен з нас відчуває і чого кожен із нас прагне», – поділився В. Литвин на прохання журналістів своїми враженнями від літургії, що відбулася на території Свято-Володимирського собору в Херсонесі. «Ті слова, які йшли від душі Патріарха, перекликаються з думками кожної людини, коли вона наодинці із собою, коли замислюється, коли дає собі оцінку. Це дуже важливо для об’єднання на духовній, православній основі. Оскільки, я впевнений, це те, що потрібно сьогодні, буде потрібно завтра і буде потрібно завжди», – сказав Голова Верховної Ради України.

Він зауважив, що проповідь Патріарха була повчальною й водночас простою і зрозумілою. «Як, наприклад, слова про те, що, коли люди збираються й починають про когось казати погані речі, їм здається, що вони знаходять спільну мову та консолідуються. Але не на цьому нам потрібно будувати життя. Ми маємо відмовитися від такої практики. Хоча, на превеликий жаль, вона пустила глибокі корені, у нас завжди намагаються знайти ворогів. Ми часто шукаємо ворога ззовні, але, як правило, не оцінюємо себе самих», – зауважив Голова українського парламенту.

Він висловив упевненість у тому, що єдина церква була б благом для України, оскільки єдина канонічна православна церква «могла б відіграти велику консолідуючу й духовну роль у нашому житті». Водночас Володимир Литвин зазначив: «Я виходжу з того, що політикам треба заборонити втручатися в ці питання. Єдина церква – це справа віруючих, це справа виключно пастви та церковних ієрархів, це їхнє усвідомлення та їхня воля. Якщо в цьому питанні буде допущено перегин, а тим паче якщо візьме гору принцип політичного примусу, ми матимемо доволі негативні наслідки», – переконаний В. Литвин.

Відповідаючи на запитання, чи сприятиме візит Патріарха Кирила оздоровленню українсько-російських відносин, Голова Верховної Ради  наголосив: «Я на це дуже розраховую. Я виходжу з того, що пасторський візит повинен сприяти покращенню взаємин між Україною та Росією. Єдине, чого б я не хотів, – щоб українські політики намагалися вичавити з нього максимум можливого для себе напередодні президентської кампанії. Не варто політизувати цей візит, а потрібно слухати, думати та вести діалог».

Автор: Юлія ЦИРФА