Уперед, у минуле!

На постійну експозицію мистецтва Стародавнього Світу в Музеї імені Богдана та Варвари Ханенків давно чекали і співробітники, і відвідувачі.
На честь дня народження музею новий виставковий розділ нарешті з’явився відразу у двох залах. На жаль, їх не встигли відремонтувати, не змогли замовити нове обладнання. Скористалися вітринами, які були. Та це не завадило відчуттю радості оселитися під музейним дахом.
Багато чого корисного повідала «Вічу»
Катерина ЧУЄВА, завідувач тутешнього відділу
античного мистецтва:

– У такому обсязі колекцію з найцікавіших творів представлено вперше. Це понад 100 одиниць. В її основі зібрання Богдана та Варвари Ханенків. Свого часу Богдан Іванович захопився колекціонуванням предметів Стародавнього Світу, так само, як і західноєвропейським живописом (живописом старих майстрів, як це тоді називали). А пізніше – й мистецтвом країн Сходу. Коли точно в нього з’явилися перші давньогрецькі або давньоримські твори, важко сказати. Але відомо, що в 1890-х роках вони у Ханенка вже були й колекція поступово поповнювалася. Пізніше, на початку ХХ століття, подружжя видало кілька каталогів, які в нас зберігаються. Там зафіксовано значну частину античних творів.

– Яка частка того, що бачимо у залах, належала цій родині?

– Приблизно дві третини. Можливо, деякі інші твори також належали Ханенкам, але у нас немає підтвердження цього. Річ у тім, що деякі з предметів опинилися свого часу в історичному музеї, а в 1950-ті повернулися до нас.

– Як сталося, що твори вдалися до мандрів? 

– По-перше, самі Ханенки частину колекції зберігали не в цьому будинку і навіть не для своєї колекції. Дещо передавали на зберігання у Київський науковий художньо-промисловий музей. Він був відкритий завдяки значним фінансовим вливанням з боку Ханенків і базувався у нинішньому приміщенні Національного художнього музею. Це – перше приміщення загальнодоступного музею в Києві. Деякі колекції – етнографічну, художнього промислу, археологічних знахідок Хвойки – Ханенко передав туди. А тут зберігалися переважно художні твори.

– Перевагу яким культурам, народам віддавав збирач?

– У даному разі, це античний світ – Греція, Рим. Плюс – Давній Єгипет. Єгипетська колекція крихітна.

– Але яскрава…

– Так, там є унікальні речі. Зокрема, «Портрет вельможі» III тисячоліття до нашої ери. Надзвичайно рідкісна пам’ятка. Ще – статуя павіана II тис. до н. е. Дуже знаменита, тому що Богдан Іванович фотографувався з нею, і знімок експонується в нас, у меморіальному кабінеті. Є колекція коптських тканин, невеличка, але дуже для України цінна: вона теж належала Ханенкам. Показали тканин небагато, і періодично їх замінюватимемо. Адже постійно експонувати матерії, яким півтори тисячі років, неможливо.

– Як ви взагалі все це зберігаєте? Мені, приміром, здалося, що в залах дуже тепло.

– На жаль, не можемо собі дозволити систему клімат-контролю. У залах справді тепло. Вентиляційна система не оновлювалася ще від часів Ханенків. Щоб прокласти нову, потрібна колосальна сума. Наскільки мені відомо, кілька років тому вона дорівнювала близько 100 тисячам доларів. Для музею ця сума дуже велика.

– Однак не для спонсорів…

– Справді. Проте існують іще технічні нюанси. Одна річ – обладнати музей, що саме по собі складно. Але ж це все треба підтримувати в робочому стані: тож знову йдеться про певні кошти. Тому є цілий комплекс питань, які сподіваємося згодом вирішити. Так само за наявності коштів обладнати частину фондових площ та реставраційну майстерню. Це для нас на часі. 

– Повернімося до нової експозиції. З чим іще надзвичайним вона знайомить?

– Античне зібрання досить цікаве. Тут є твори дуже давні. Наприклад, кіпрські керамічні посудинки, виготовлені в II тис. до н. е. Є, приміром, пам’ятки класичного періоду, які прийшли з V–IV ст. до н. е. Перлинки цієї колекції загальновідомі. Приміром, чудові вази. Ось цей кратер – посудина для змішування вина з водою – не з колекції Ханенків. Розпис твору виконаний у V ст. до н. е. афінським майстром класичної доби на високому рівні. Цікаво, що до музею твори переважно потрапляли з Північного Причорномор’я. А згадуваний знайдено у скіфському кургані в Канівському районі. Тобто це приклад імпорту від греків до скіфів. До речі, кратер – один із найяскравіших експонатів, що, до того ж, має непростий досвід існування в сучасному світі. У 1950-х роках посудину склеїли відповідно до норм того часу. Тож тепер її довелося повністю розібрати та склеїти по-новому. Йшлося про кілька сотень фрагментів! Але Тетяна Коваленко, одна з найкращих реставраторів, із цим упоралася. Не пошкоджено жодного міліметра авторського живопису.

А ось – пам’ятки етрусків із ханенківських придбань. Таких не представлено в колекціях України. Богдан Іванович купував твори на аукціонах. У нас зберігається рельєф етруської роботи VI ст. до н. е. зі сценою оплакування. А ще теракоти – обпечені, розписні деталі етруських храмів VI–III ст. до н. е. Зберігаються давньоримські портрети I–II ст. н. е. Як от портрет жінки доби Траяна, юнака – неперевершений за художніми якостями. Вони демонструють унікальну якість обробки мармуру й становлять величезну цінність. Обидва походять з аукціонів.

– Де Ханенки найчастіше купували твори?

– Стосовно живопису – дуже широка географія. Античні – переважно в Римі, Москві, Керчі… Богдан Іванович завжди намагався більше дізнатися про предмет.

– Чи вів він нотатки з історії своїх придбань?

– Стосовно колекції в цілому у нас є один документ із родинного архіву. Це оповідки Богдана Івановича про створення колекції. Ми їх видали нинішнього року під назвою «Спогади колекціонера» й презентували до 160-річчя Ханенка ще в січні. На жаль, всієї колекції в книзі не охоплено. Зокрема, не згаданий «Портрет інфанти Маргарити» роботи Веласкеса: картина тривалий час була одним із ключових творів музейного зібрання. Документ іще потребує коментарів, але перший крок зробили. Фактично через 100 років після написання спогади побачили світ. Є ще каталоги аукціонів, за якими можемо встановити дату придбання того чи іншого твору з тих, які тут зберігаються. Але, на жаль, не всіх. Архівні студії ще тривають. Бо що стосується античної колекції, вона фактично не поповнювалася з 1970-х років. І відтоді не досліджувалася. Принаймні, наш відділ відновили в музеї після тривалої перерви лише 2006 року. А останній каталог, куди ввійшли твори античного мистецтва, виданий ще 1977-го. Тож хочемо на новому витку ці пам’ятки досліджувати.

– Як довго формувалася вся колекція Ханенків?

– Нині знаємо рік одного з перших серйозних придбань. Наталя Корнієнко, заступник директора, котра курирує тему Ханенків, встановила за документами рік їхнього одруження: 1874-й. Саме тоді вони поїхали у весільну подорож і привезли деякі твори, що залишилися в колекції. Один із них експонується в меморіальному залі. Тож 2009-го виповнюється ще й 135 років заснування колекції та народження знаменитої сім’ї. У своїх мемуарах Богдан Іванович розповідав, що під час весільної подорожі подружжя відвідувало музеї. Він дивився на старовинні мармури й відчував, що тягнеться до всього цього. Однак зазначав, що треба багато читати, мати глибокі знання. Так народилася серйозна пристрасть, яка обірвалася зі смертю Богдана Ханенка в 1917-му. Тобто відрізок у понад 40 років – вік нагромадження експонатів. До речі, колекціонерською діяльністю активно займалися і чоловік, і дружина. Хоча це був лише один із напрямів їхньої суспільної діяльності.