№5, березень 2006

Попередження людству і ціна прогресу

Із виступу Голови Верховної Ради України
Володимира Литвина 10 лютого 2006 року

"Про роль парламентів держав – учасниць СНД у підвищенні соціального захисту громадян,
які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській атомній станції"

Високошановний пане голово!

Шановні учасники засідання і гості!

Колеги і друзі!

Двадцять років тому вогонь Чорнобильської катастрофи обпалив землю України, залишив свій чорний слід у Білорусі, Росії, ряді європейських країн. Чорнобиль ввійшов в історію як нове безпрецедентне глобальне явище, як найбільша техногенна катастрофа ХХ століття.

Чорнобиль став суворим попередженням людству і змусив замислитися над діалектикою науково-технічного розвитку, його межами і ціною, яку доводиться платити не тільки за глобальний прогрес, а й за помилки та безвідповідальність учених і політиків.

З 26 квітня 1986 року слово "Чорнобиль" стало знаком біди для мільйонів громадян, символом значних матеріальних і духовних втрат суспільства. Гуркіт чорнобильського грому пролунав, як провісник прийдешньої геополітичної катастрофи – розпаду Радянського Союзу.

Якщо матеріальні втрати можна представити у вигляді конкретних фінансових показників, то ніякими гривнями і карбованцями не виміряти людське горе, пов'язане зі смертю чи втратою здоров'я ліквідаторів аварії, із хворобами дітей, зі страхом згубних наслідків катастрофи.

Унаслідок чорнобильського вибуху в Україні було радіаційно забруднено 2294 населені пункти, розташовані на територіях 77 районів 12 областей. За станом на 1 січня 2005 року в Україні налічувалося 2 млн. 646 тис. громадян, що мають статус постраждалих від Чорнобильської катастрофи, у тому числі понад 105 тис. інвалідів і 643 тис. дітей. Понад 17 тис. родин одержують пільги через втрату годувальника, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Ці цифри свідчать не тільки про ступінь пережитих народом потрясінь, а й також про необхідність надання адекватної соціальної та медичної допомоги потерпілим.

Чорнобильська катастрофа порушила нормальну життєдіяльність і виробництво в багатьох регіонах Української РСР, Білоруської РСР і РРФСР, призвела до зниження виробництва електроенергії для потреб економіки, істотні збитки було завдано сільськогосподарським і промисловим об'єктам, постраждали лісові масиви і водне господарство.

У 1986 році було евакуйовано майже 116 тис. чоловік, унаслідок чого виникла проблема додаткового будівництва житла для переселенців. У 1986–1987 роках для них було збудовано близько 15 тис. квартир, гуртожитків для більш ніж тисячі чоловік, 23 тис. споруд, приблизно 800 установ соціальної та культурної сфери. Замість відселеного міста Прип'ять для персоналу ЧАЕС побудовано нове місто Славутич.

Допомога постраждалим областям України, Росії і Білорусі надавалася за рахунок централізованих загальносоюзних фінансових і матеріальних ресурсів. Вони були зосереджені, головним чином, на заходах з відновлення життєдіяльності уражених радіацією регіонів, проведення дезактивації, соціальної підтримки населення, яке залишилося проживати в забруднених областях, організації медичного обслуговування.

Підраховано, що загальна сума прямих збитків унаслідок аварії на ЧАЕС у 1986–1989 роках становила близько 12,6 млрд. доларів США. Втрати матеріально-майнових комплексів і окремих об'єктів економіки в зоні відчуження на території України – 1,385 млрд. доларів США. Сумарні прямі втрати матеріальних об'єктів та об'єктів за межами зони відчуження становлять 840 млн. доларів США.

Аналіз непрямих збитків показав, що втрати від невикористання сільгоспугідь, водних і лісових ресурсів, вартості недоотриманої електроенергії, збитки від мораторію на введення в дію нових потужностей на об'єктах атомної енергетики становили сумарно 163,7 млрд. доларів США. Прямі витрати України на пом'якшення наслідків Чорнобильської катастрофи тільки за період 1986–1991 років – близько 6 млрд. доларів США. Протягом останніх чотирнадцяти років Україна, як і інші незалежні держави – учасниці СНД, самостійно фінансує витрати на ліквідацію наслідків катастрофи: з 1992 по 2005 роки наші витрати становили 7,35 млрд. доларів США.

Отже, Чорнобильська катастрофа завдала величезної шкоди і насамперед трьом найбільш постраждалим країнам: Україні, Республіці Білорусь і Російській Федерації.

Неважко зрозуміти, що розміри соціально-економічних збитків, яких зазнала Україна, непорівнянні з реальними економічними можливостями країни для їх усунення в найближчі десятки років. Витрати, пов'язані з мінімізацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ще багато років лежатимуть непосильним тягарем на економіці України і сусідніх країн.

Шановні колеги!

Сьогодні, напередодні 20-ї річниці катастрофи на ЧАЕС, гострота низки проблем не тільки не спала, а й посилилася.

Здійснення заходів щодо зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації в 2000 році і перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему вимагає ефективних і компетентних підходів не лише з боку України, а й усього світового співтовариства.

Треба підкреслити, що держави і народи, котрі пережили чорнобильське лихо, зустрілися з безпрецедентним комплексом соціальних, технологічних, інформаційних і правових проблем.

Законодавчі органи наших країн у багатьох питаннях були першопрохідниками, створюючи нормативно-правову базу, що регулює весь комплекс післячорнобильських проблем.

Верховна Рада України прийняла і ратифікувала десятки законів, постанов, резолюцій і угод, спрямованих на розв'язання найскладніших проблем мінімізації наслідків катастрофи і недопущення подібних аварій у майбутньому. Зобов'язання держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи відбито у статті 16 Конституції України.

За 14 років у рамках СНД підписано півтора десятка документів, присвячених розв'язанню чорнобильських проблем, зокрема – підвищенню соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.

Рішенням Ради глав держав СНД від 19 вересня 2003 року 26 квітня оголошено Міжнародним днем жертв радіаційних аварій і катастроф у державах – учасницях Співдружності, а 17 грудня 2003 року на засіданні 58-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН Резолюцією 58/119 "Зміцнення міжнародного співробітництва і координація зусиль у справі вивчення, пом'якшення і ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи" підтримано Рішення Ради глав держав від 1 червня 2001 року щодо оголошення 26 квітня Міжнародним днем пам'яті жертв радіаційних аварій і катастроф.

План спільних заходів держав – учасниць СНД у зв'язку з 20-ю річницею аварії на Чорнобильській АЕС передбачає, зокрема, проведення спільних парламентських слухань, видання збірника законодавчих актів про заходи соціальної підтримки громадян, які постраждали від впливу радіації внаслідок катастрофи на ЧАЕС.

У червні та грудні 2005 року Верховна Рада України заслухала інформацію Кабінету Міністрів України про стан виконання законодавства України щодо комплексного вирішення питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, а також п'яту річницю закриття Чорнобильської АЕС. Прийнятими постановами передбачено комплекс заходів політичного, економічного і соціального характеру, який важливо було б порівняти з аналогічними заходами в інших країнах – учасницях Співдружності.

Тому роль парламентів у розв'язанні соціальних проблем Чорнобиля має стати ще вагомішою. Гадаю, сьогодні ми могли б досягти домовленості про конкретну взаємодію профільних комітетів законодавчих органів держав – учасниць СНД, які внесли б на розгляд парламентів спільні пропозиції.

Нам варто вивчити й узагальнити досвід законодавчої роботи парламентів країн СНД, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою. Можливо, було б також доцільно провести в рамках заходів, присвячених 20-й річниці аварії, науково-практичну конференцію законодавців з оцінки та порівняння правового поля, створеного парламентами наших країн, з метою удосконалення і гармонізації наявної нормативно-правової бази.

Шановні учасники засідання!

Аварія на ЧАЕС не була внутрішньою справою СРСР. Вона вмить стала викликом міжнародному співтовариству, всьому людству. Подих катастрофи відчули більшість країн не тільки Європи, а й цілої Північної півкулі планети.

Міжнародне співтовариство в особі ООН та її спеціалізованого агентства МАГАТЕ вжило заходів для з'ясування реальних масштабів катастрофи, розробки заходів щодо боротьби з наслідками аварії, для посилення безпеки діючих реакторів.

Україна з перших днів катастрофи бере активну участь у міжнародному співробітництві з широкого спектру ядерної проблематики. Особливу увагу ми приділяємо співробітництву з країнами, що найбільше постраждали від катастрофи, – Республікою Білорусь і Російською Федерацією.

Нам треба всіляко заохочувати міжнародне співробітництво наших країн у такій гострій проблемі, що не втрачає актуальності, як ліквідація наслідків Чорнобильської катастрофи, розв'язанні соціальних проблем і забезпеченні безпеки розвитку атомної енергетики.

Пам'ятаючи про темні сторінки історії, ми ніколи не повинні забувати героїзму пожежників, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, представників усіх професій і всіх народів республік колишнього Радянського Союзу, котрі брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Їхній подвиг назавжди записаний у літопис людської мужності й навічно залишиться в пам'яті українського народу.

Ми знаємо, що радіація здатна знищити все живе, завдати шкоди здоров'ю людини, природі, але промені смерті не змогли знищити дух героїзму, солідарності і самовідданості тих чоловіків і жінок, які боролися в Чорнобилі з ядерною стихією.

Ми схиляємо голови перед пам'яттю тих, хто загинув у цій боротьбі.

Ми повинні гідно відзначити подвиг тих живих сьогодні співвітчизників, хто ціною власного здоров'я усунув загрозу "мирного атома" на порозі нашої домівки.

Пропоную заснувати пам'ятну медаль СНД, приурочену до 20-ї річниці Чорнобильської катастрофи, і нагородити нею всіх учасників ліквідації наслідків аварії.

Нам потрібно прийняти рішення і про активізацію наукових досліджень, щоб з цього лиха взяти належні уроки на майбутнє.

Шановні колеги!

Ми увійшли в нове століття, але не залишили Чорнобиль у минулому. Пам'ять Чорнобиля, що увібрала в себе багато особистих і загальнонародних трагедій, так само як і героїзм ліквідаторів з усіх наших країн, незмінно супроводжуватиме нас і в XXІ столітті, застерігаючи людство від помилок і небезпек на його шляху до кращого майбутнього, яке ми зможемо побудувати лише разом.

Дякую за увагу.

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Сьогодні, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Сьогодні, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Сьогодні, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Сьогодні, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Сьогодні, 28 березня

Чехія виділить кошти на свою ініціативу щодо закупівлі боєприпасів для України Сьогодні, 28 березня

ЄС розблокував пільги для України, Косово йде в Раду Європи, "коаліція бронетехніки": новини дня Сьогодні, 28 березня

ЗМІ: Заява Макрона про відправку військ в Україну розлютила американських посадовців Вчора, 27 березня

Словенія приєднається до ініціативи Чехії із закупівлі снарядів для України Вчора, 27 березня

Естонія готова підтримати прем’єра Нідерландів на посаду генсека НАТО Вчора, 27 березня