Що таке "народна політична реформа?"

Президент України відповів на це запитання у зверненні до Верховної Ради у зв'язку з його
посланням до парламенту 9 лютого 2006 року

Загал з інтересом очікував звернення Президента, в якому він висловив би (бажано остаточний, визначений, категоричний) погляд на проблему політичної реформи.

Багато попередніх висловлювань допускали різночитання, відтак вносили сум'яття в оцінки законодавців і спільноти. Треба сказати, Президент виправдав очікування. Він запевнив: "Як гарант Конституції, я не зробив і не зроблю жодного кроку на порушення Конституції в редакції, що набрала чинності з 1 січня 2006 року". Президент зазначив: "Зміни до Конституції, які набрали чинності й ще мають вступити в дію, – це лише часткова реформа системи влади", а відтак "не можуть називатися повноцінною політичною чи конституційною реформою, якої сьогодні реально потребує наше суспільство". Президент слушно вказує на конституційні прогалини реформи:

l неврегульованість питання відставки уряду в разі розпаду коаліції, яка його сформувала;

l неузгодженість реформи системи влади на центральному та місцевому рівнях. "Перехід до пропорційного принципу формування представницьких органів місцевих рад не враховує захисту інтересів місцевих громад і містить пряму загрозу наростання відцентрових тенденцій";

l жоден із законів, які регулюють діяльність органів влади, не адаптований до внесених до Конституції змін.

Але як зарадити цьому? Пропозиції Президента справді далекосяжні за цілями, народовладні за формою, за способом подання – єзуїтські. І називаються вони "План дій щодо проведення дійсно народної політичної реформи". Ось його ключові положення:

створення Конституційної комісії задля вироблення проекту нової редакції Конституції;

проведення всенародного обговорення з подальшим затвердженням всеукраїнським референдумом;

прийняття низки законодавчих актів, які розвинуть конституційні норми та забезпечать ефективну дію нової політичної моделі – законів про Кабінет Міністрів України, Президента України, Регламент Верховної Ради України та інші.

Коментарі, як здається, зайві. Однією рукою Президент божиться не порушувати Конституції, а другою – вже пише нову. Правомірно запитати: навіщо взагалі Конституція, якщо її можна переписати за найменшою примхою? Будь-яка Конституція створюється "з погляду вічності"; в Україні ж вічним стає сам процес створення Основного Закону.

Конституційна реформа стала віхою в політичному розвитку держави. Можливо, значущість перетворення важко оцінити, перебуваючи в околі сьогодення, але наступний політичний процес цілком визначатиметься новими конституційними засадами.

Про певні колізії конституційної реформи, можливі шляхи їх розв'язання наша розмова з доктором юридичних наук, професором Володимиром Шаповалом, а також у статті доктора історичних наук, професора Андрія Кудряченка. Читайте, порівнюйте, аналізуйте.