№9, травень 2009

Зубожіння закладено в бюджетіЗубожіння закладено в бюджеті

Слід визнати, що фахівці Мінрегіонбуду України спільно з представниками Асоціації міст України та громад, Фонду сприяння місцевому самоврядуванню при Президентові України провели значну роботу: розроблено ґрунтовні документи реформування місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою держави. Те, що вони мають право на життя, не викликає сумнівів. Проте є питання щодо їх обсягу, змістовного наповнення, широти охоплення суспільних відносин. Якщо йти за логікою авторів, то нові укрупнені громади перебирають на себе більшу частину функцій місцевого самоврядування районного рівня. Що тоді залишається для самоврядування на рівні нових укрупнених районів? В такому разі створювати виконком на цьому рівні сенсу немає і система самоврядування у нас перетвориться де-факто на дворівневу – громада–область, з обмеженими функціональними повноваженнями районного рівня.

Хотів би також звернути увагу на поширену нині тезу про недолугість адміністративно-територіального устрою і взагалі всієї системи місцевого самоврядування. Що, мовляв, головна причина – не такі межі й площа,  не так виписані повноваження, але якщо їх змінити, переформувати, то одразу отримаємо ефективну систему управління. На мою думку, це надто спрощений, деструктивний підхід. Оскільки він не пояснює справжніх причин неефективності, не дає можливості спланувати дієві, адекватні заходи, щоб змінити становище. Хоч би як ми переставляли місцеві повноваження самоврядування і виконавчої влади, кроїли карту держави, загальна сума слабкого місцевого самоврядування і такої само слабкої місцевої виконавчої влади не зміниться. Навіть якщо зробили б, скажімо, одну сільську раду на область чи на всю державу. Без зміни матеріально-фінансової бази нічого не буде досягнуто. Це ключ до реформування й розвитку місцевого самоврядування. Нинішній стан місцевого самоврядування є  наслідком неправильної державної політики, передовсім у фінансово-економічній сфері. Це понад 10 років зазначають у сотнях і тисячах виступів на різноманітних зібраннях, де обговорюють проблеми самоврядних громад. А віз і нині там. Більше того, стан справ щороку погіршується. І практично жодних заходів для його виправлення не вживають.

Розгляньмо розділи Бюджетного кодексу, податкові закони стосовно сфери самоврядування. Зубожіння на місцевому рівні закладено саме там. Так само, як і залежність від розрахунків Мінфіну. Чому б не додати у другий самоврядний кошик доходів частину податку на прибуток підприємств? Тоді керівники областей не до Мінфіну їздили б за фінансовим ресурсом, а намагалися б розбудовувати виробництво та сприяти йому, щоб і собі мати певний самостійний ресурс.

Так само місцеві податки й збори. Майже 15 років не змінюються їхні ставки, жорстко прив’язані до суми 17 гривень неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. За цей час номінальні обсяги бюджетів зросли більш ніж удесятеро, а частка місцевих податків невпинно зменшувалася. І жодного разу в проектах, прийнятих на основі Закону «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, не було спроби відкоригувати ставки місцевих податків. Хоча, з другого боку, у самоврядування назбирались ресурсні неплатежі і за воду, і за лісо- та надрокористування, сотні мільйонів гривень боргу за забруднення навколишнього природного середовища перенаправляються до державного бюджету.

Щорічно місцеві ради змушені спрямовувати, за різними розрахунками, до 5 мільярдів гривень власних надходжень на покриття видатків за делегованими повноваженнями, оскільки дотація вирівнювання ніколи не покривала всіх потреб. За таких умов говорити про ефективну державну політику стосовно сфери місцевого самоврядування не доводиться.

Отже, є низка пропозицій, які дадуть змогу в конституційних рамках істотно покращити систему здійснення місцевого самоврядування. Передусім за рахунок бюджетного й податкового чинників. І робити це необхідно у найближчі два місяці, щоб у підготовчий до зими період місцеві ради увійшли вже з чинними оновленими бюджетом і податковим законодавством. Так само сьогодні ніхто не заважає навіть без внесення змін до Конституції внести зміни до ресурсного й земельного законодавства, надавши сільським, селищним і міським радам право погоджувати всі питання землекористування й ресурсокористування.

Стосовно кардинальних змін адміністративно-територіального устрою, скажемо прямо, за нинішнього зубожіння їх одночасне здійснення видається недоцільним. Чотири року тому на хвилі певного емоційного піднесення і в значно кращих економічних умовах цього не вдалося зробити через супротив населення. Сьогодні  можуть виникнути набагато ширші, масштабніші й гостріші протести.

Водночас я припускаю проведення, скажімо, точкових змін у режимі експерименту, коли певні моделі, в тому числі й розроблені Мінрегіонбудом концепції реформ, можна відпрацювати на обмеженій території. І тільки з огляду на практичні результати, конкретні показники та фактаж робити наступні кроки.

Автор: Віктор Сінченко

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Парламент Греції не зміг оголосити вотум недовіри уряду Сьогодні, 29 березня

Молдова не підтверджує дані про проліт ракет своєю територією під час удару РФ по Україні Сьогодні, 29 березня

Прем’єр Бельгії: Деякі євродепутати поширювали роспропаганду за гроші Сьогодні, 29 березня

1 млн снарядів навесні, новий пакет зброї з Німеччини, переговори з урядом Польщі: новини дня Сьогодні, 29 березня

Прем’єр: Україна домовилася з ЄС про пріоритетний скринінг законодавства у сфері агрополітики Сьогодні, 29 березня

Рада Україна-НАТО зібралась у Брюсселі через останні удари РФ по інфраструктурі Сьогодні, 29 березня

Зеленський розповів про розмову зі спікером Палати представників США Джонсоном Сьогодні, 29 березня

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Вчора, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Вчора, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Вчора, 28 березня