Олександр Лук’ЯнЧенко, Донецький міський голова: «Сьогодні потрібна відповідальність тих, кого обирають»

Місцева влада – це влада, максимально наближена до виборця. Напевно, немає такої проблеми, з якою жителі Донецька не зверталися б до міського голови. Це свідчить про відкритість керівника міста й довіру до нього з боку городян. Як зробити місцеве самоврядування ефективнішим? Який досвід Донецька в розв’язанні міських проблем гідний вивчення? Як жителі міста можуть зробити свій внесок у його благоустрій та відновлення? Про це бесіда з Донецьким міським головою
Олександром ЛУК’ЯНЧЕНКОМ.

Прикмети Євро-2009

– Олександре Олексійовичу, в липні–серпні нинішнього року в Донецьку й Маріуполі відбудеться фінальна частина чемпіонату Європи з футболу серед юнаків до 19 років. Прикмети першості, що наближається, в місті вже можна помітити: наприклад, з’явилися нові покажчики вулиць і площ, виконані двома мовами – українською й англійською. Відкрито табло з годинником, що відлічує дні до відкриття чемпіонату. Та це лише видима частина айсберга. Наскільки готове місто до прийому змагань такого рівня?

– Гадаю, ми доклали максимум зусиль, щоб Євро-2009 відбулося на високому рівні. До того ж ми не використовували фінансові ресурси держави. Місто розробило профільні концепції Євро-2009, що враховують усі аспекти. Серед них: спортивна інфраструктура, інфраструктура розміщення, транспортне забезпечення й зв’язок, волонтери й привітальні комітети, громадське харчування, культурне, туристичне, медичне, інформаційне обслуговування, гарантування безпеки. У чемпіонаті братимуть участь вісім команд, очікується приїзд 5 тисяч уболівальників переважно з близького зарубіжжя: Росії, Білорусі, Грузії. Для розміщення учасників і гостей визначено чотири готелі, що цілком готові до проведення чемпіонату.

Ігровими стадіонами для проведення Євро-2009 будуть РСК «Олімпійський» (Донецьк) і стадіон ФК «Металург» (Маріуполь). Для тренувань використовуватимуть бази Благодійного фонду «Олімпік» та ФК «Титан». Усі зазначені стадіони й тренувальні бази пройшли атестацію Федерації футболу України й відповідають вимогам проведення юнацького чемпіонату Європи. В аеропорті, на вокзалах і в готелях розгорнуть 27 інформаційних центрів, де волонтери допомагатимуть гостям і зможуть відповісти на всі питання, що їх цікавлять. До речі, штат волонтерів уже укомплектовано. Я особисто виступив з лекціями в 12 вишах міста і закликав молодь поповнити лави добровільних помічників на період проведення чемпіонату. Перевагу віддавали студентам гуманітарних спеціальностей з добрим знанням іноземної мови. Загалом на Євро-2009 відібрано близько тисячі волонтерів, і сьогодні вони проходять підготовку.

Міський транспорт готовий перевозити гостей цілодобово. Розроблено 83 маршрути руху транспорту. З інтервалом у три–п’ять хвилин  курсуватимуть 1314 маршруток, 463 автобуси, 197 тролейбусів і 154 трамваї, де буде розміщено інформацію різними мовами про маршрути прямування, вартість проїзду, а також карту Донецька. Заплановано додаткові нічні рейси.

– Євро-2009 у Донецьку сприймають як генеральну репетицію перед Євро-2012?

– Юнацький чемпіонат дасть нам необхідний досвід, який ми обов’язково використаємо під час підготовки до «дорослого» чемпіонату Європи з футболу. Варто нагадати, що рік тому місто приймало міжнародний юнацький турнір з футболу імені В. Банникова, і ми постаралися винести урок з його організації. Приміром, якби не привезли на стадіон організовані групи школярів, там були б порожні трибуни. Хоча на змагання з’їхалися команди високого класу. Щоб на Євро-2009 стадіони не порожніли, організаторам варто поміркувати, як залучити школярів і молодь. Можливо, учням шкіл варто дозволити безоплатне відвідування ігор, продумати заохочувальні призи для уболівальників? Для підтримки команд під час проведення матчів, а також для проведення зустрічей із членами команд у неформальній обстановці створено шкільні привітальні комітети, які сформовано на базі десяти навчальних закладів міста. Для шанувальників футболу організуємо фан-зону в Парку культури й відпочинку імені Щербакова. Там установлять два проекційні екрани й звукопідсилювальну апаратуру. Тут же, в парку, буде розгорнуто виставку-продаж сувенірів.

Вигідний партнер держави

Стосовно Євро-2012 ми є дуже вигідним партнером для країни: заходи з підготовки здійснюємо, не використовуючи державних фінансових ресурсів. Уся спортивна інфраструктура буде готовою прийняти ігри чемпіонату, що не раз підтверджували делегати УЄФА. Залишається вирішити питання розміщення учасників і гостей. Донецьк – традиційно промислове місто, яке не має такої готельної бази, як, приміром, Львів чи Київ. Тут готельний бізнес розвивався з огляду на потреби в таких послугах. Тому, зважаючи на досвід попередніх чемпіонатів Європи, коли гостей розміщували в сусідніх містах, ми маємо намір залучити готельний потенціал Харкова, Луганська, Дніпропетровська й Запоріжжя. Крім того, заплановано будівництво ще 14 готелів, серед яких  п’ять-шість уже зводять.

Цьогоріч завершиться будівництво злітно-посадочної смуги в Донецькому аеропорті, оголошено конкурс інвестиційних проектів на будівництво аеровокзалу. На жаль, з боку держави ми поки що не маємо підтримки, хоча з настанням економічної кризи місту бракує коштів навіть на головні соціальні програми.

– А ваші виборці виявляють активність, беруть участь у житті міста? Можливо, підказують якісь ідеї?

– Я досить активно спілкуюся з мешканцями міста: на особистих прийомах, зустрічах у районах, через Інтернет-сайт. Щотижня одержую й уважно переглядаю близько двохсот листів. У Донецьку електорат обрав активну життєву позицію. Є конкретні ідеї, часто дуже актуальні. Надходять пропозиції щодо поліпшення роботи житлово-комунального господарства, активізації підготовки до Євро-2012, екології.

Стосовно критики, що часом лунає на адресу міської влади, скажу так: не помиляється лише той, хто нічого не робить. Звісно, зробити відразу всю територію містом-садом неможливо. Має бути фінансова основа. Але соціальних стандартів ми дотримуємося. Холодну воду в Донецьку подають 24 години на добу, гарячу – цілорічно, опалювальний сезон починається точно 15 жовтня, а не в листопаді–грудні, як це практикують у деяких населених пунктах... Торік місту завдяки перевиконанню дохідної частини бюджету вдалося зібрати додаткові кошти, і значну частину їх ми вирішили спрямувати на ремонт шляхів. Утримуємо й розвиваємо комунальний транспорт: щодня на маршрути виходить близько 550 трамваїв, тролейбусів і автобусів, проїзд у яких коштує одну гривню. Отже, ми просто робимо свою справу: без зайвих слів про патріотизм, без гучних ток-шоу та заяв.

– Як позначилася криза на економічній і соціальній ситуації у Донецьку?

– Місто одним із перших відчуло її серйозні наслідки, тому що в нас питома вага базових галузей у виробничій структурі дуже велика. Кризові явища на ринку металу потягли за собою незатребуваність вугілля, коксу, виробів машинобудування. Ситуацію ускладнила проблема з Промінвестбанком, клієнтами якого є й органи місцевого самоврядування, і провідні підприємства, їхні співробітники й пенсіонери. Як наслідок – міська рада змушена була прийняти бюджет 2009 року на 110 мільйонів менший, ніж у попередньому році. З другого боку, цифри збільшення зарплати, що намітило Міністерство фінансів, не відповідають економіці окремих галузей. Контрольні цифри збільшення  зарплати виконати в таких умовах неможливо. Адже заробітна плата у провідних галузях – металургії, вугільній промисловості, машинобудуванні – знизилася, а не підвищилася, хоча торік планували зростання на 20–30 відсотків.

Оскільки значну частину доходів місцевий бюджет одержує від податку на доходи фізичних осіб, зменшення фонду заробітної плати на 280 мільйонів гривень за перший квартал позначилося і на наповненні дохідної частини бюджету. І хоча контрольні цифри Донецьк виконав, у нас з’явилися дуже серйозні касові розриви для забезпечення фінансування бюджетної сфери. Доводилося брати в казначействі великі позички для вчасної виплати зарплати: від 50 до 70 мільйонів гривень на місяць. Складнощі в економіці позначаються на всьому: на виплаті зарплати бюджетникам, наповненні Пенсійного фонду, безперебійній роботі містообслуговувальних галузей і об’єктів життєзабезпечення міста.

Водночас ми чітко розрахувалися за своїми зобов’язаннями перед державним бюджетом. А от назад, на фінансування затверджених державним бюджетом програм, одержали не більш як 15 відсотків від загальної суми. І це  позначається на вчасній підготовці міста до Євро-2012. Мінекономіки й Мінфін вважають, що всі потреби підготовки до чемпіонату вони врахували в бюджеті. Нам удалося довести Мінфіну, що жодних додаткових преференцій у бюджеті Донецька на підготовку Євро-2012 не передбачено. Ми одержали «голі» цифри тільки на поточні витрати.

Брак коштів чи політика

– Помітно, що останнім часом відносини центру й регіону складаються із взаємних обвинувачень.

– Центр систематично намагається «замикати» на собі питання, що стосуються інтересів будь-якої територіальної громади. І навпаки, залишає поза увагою стратегічні питання розвитку, макроекономіки. Такий «контроль» призвів, наприклад, до того, що більш ніж у половині міст громадського транспорту взагалі не стало: пасажирів возять винятково приватники. Але так у ХХІ столітті міркувати не можна. В усіх цивілізованих країнах громадський транспорт розвивається і є прерогативою будь-якої влади.

Необхідно чітко визначити, де функції держави, а де – місцевої ради. Тому що держава передає деякі повноваження на місця, але не фінансує їх. Дали шматочок –  вважають, що виконали. Наприклад, рік у рік не надходять кошти для відновлення наочного приладдя в школах, на капітальний ремонт, інвентар. Якщо не залучати гроші з місцевого бюджету, у навчальних закладах просто неможливо буде проводити навчання. Водночас вважається, що цю функцію – освітню – виконує держава. І на її виконання в нас забирають гроші. А назад не віддають.

Аналогічна диспропорція в медицині. Адже надання пільг і їх відшкодування – прерогатива держави. Але протягом року Міністерство фінансів не бажає зважати ні на зростання цін на медикаменти, ні на інші обставини. Виходить, ліки подорожчали в рази, а фінансування залишилося на колишньому рівні. Хто постраждає і кого звинувачуватимуть? Звісно, місцеву владу.

–  На одній з останніх сесій міської ради депутати прийняли звернення, в якому вимагали внесення змін до Конституції у частині  ширших повноважень місцевого самоврядування. Що викликало такі настрої серед депутатів?

– Такий само настрій і в інших місцевих радах: адже для нормальної діяльності місцевого самоврядування немає податкової бази. Щоб виконувати обіцянки, дані виборцям, ти повинен бути лояльним до тієї або тієї політичної сили, що перебуває при владі. І тоді згори, можливо, виділять якісь кошти. На жаль, із цим стикаються практично всі міські голови або керівники рад.

Система виділення бюджетних коштів у розрахунку на одного жителя давно віджила своє, тому що регіони розвивалися по-різному. Має бути мотивація: краще працюєш – краще живеш. Але вона зникла, усіх зрівняли: і регіони-донори, і дотаційні області. Понад те, іноді реципієнт перебуває в кращих умовах, ніж донор. 2008 року вилучення податкових надходжень по Донецьку становило 337 мільйонів гривень, цьогоріч заплановано вилучити 301,7 мільйона гривень. Хоча стартові можливості минулого і нинішнього років геть різні: підприємства скоротили обсяги виробництва, знизився рівень зарплати, багато людей залишилися без роботи або взяли вимушені відпустки.

До того ж для державного бюджету гроші вилучають рівномірно щодоби. А фінансування програм перенесено на друге півріччя і навіть четвертий квартал. Це цілковита сваволя щодо місцевого самоврядування. Тому назріла потреба змінити статті Конституції, що стосуються місцевого самоврядування. Щоб території мали свою податкову базу. Наприклад, лунають пропозиції залишати на місцях 50 відсотків податкових надходжень. Та, приміром, у Донецьку їх залишається менш як чверть: із зібраних торік 8,9 мільярда гривень залишилося лише 2 мільярди.

– Ви переконаний прихильник виборів до місцевих органів влади за мажоритарною системою. Чому?

– Має бути систематичний контакт депутата з виборцем. На жаль, партійна система не дає змоги зробити це так, як належить. Найчастіше з’являються елементи формалізму. Деякі несумлінні депутати можуть ховатися за авторитет партії і нічого не робити. Гадаю, варто скористатися досвідом інших країн і зменшити кількість депутатів, яку маємо сьогодні.

Потрібна відповідальність тих, хто обирає і кого обирають. Система, що дає можливість проходити за партійними списками непрофесіоналам, завдає шкоди суспільству. На жаль, суспільство нині розчароване владою, а це не дає позитивних результатів і позначається на всьому: на економіці, політиці, культурі, патріотизмі. Відбувається «здешевлення» моральних, загальнолюдських цінностей.

Недосконалість нинішньої виборчої системи не лише в партійній системі. Виникає безліч інших питань. Наприклад, у законі зазначено, що міський голова обирається на чотири роки прямим голосуванням. Але міську раду обирають на п’ять років. Якщо дотримуватися букви закону, то повноваження голови припиняються з повноваженнями міської ради. Це нонсенс, і тут потрібно приводити закони у відповідність. Крім того, я не підтримую пропозиції обирати міських голів у кілька турів, бо це невиправдані фінансові витрати. 

Сподіваюся, в народних депутатів таки дійдуть руки й до реформи місцевого самоврядування. Необхідно розмежувати повноваження. До речі, по досвід не треба далеко ходити: система місцевого самоврядування в Росії набагато маневреніша й керованіша. Федеральні інститути взаємодіють з органами місцевого самоврядування на економічній основі. А в нас – лише адміністративний вплив в один бік. Якщо на місці є незгодні, то обов’язково або пришлють комісію, або ще в якийсь спосіб дадуть зрозуміти, хто господар становища.

Отже, не зважуючись на реформи, ми тупцюємо на одному місці й не рухаємося вперед. Адже хай би хто що казав, але місцеве самоврядування є головною цементуючою силою, яка дає можливість жити (або виживати) територіальним громадам.

Розмовляла Ліна КУЩ.