Альтернатива газу – сонце, солома й лушпиння

Приблизно півтора мільйона тонн соломи залишається після жнив на полях Вінниччини. Якби її використали для виробництва тепла, то його вистачило б на три (!) опалювальні сезони. До того ж таке тепло обійшлося б у п’ять разів дешевше, ніж природний газ. Поки що на соломі працює 7 котелень, 13 – на відходах деревини, 6 – на електриці, одна – на соняшниковому лушпинні. Для виробництва тепла в області використовують також 13 установок Сухіна. У скільки обходиться впровадження таких технологій? Якщо вони справді ефективні, то чому перейшли на них одиниці?

Село Росоша: палять соломою

Для опалення школи газом у селі Росоша треба заплатити 125 тисяч гривень (вартість 1 тисячі кубічних метрів газу для соціальної сфери – 2180 гривень). На придбання соломи піде 21 тисяча гривень за умови цілковитого завантаження проектної потужності котельні (вартість тонни соломи – 210 гривень). Економія коштів після підключення до котельні всіх згаданих вище об’єктів становитиме 180 тисяч гривень. За таких умов придбана установка окупить себе протягом трьох опалювальних сезонів.

Приблизно місяць тому у школі села Росоша Липовецького району перекрили газ. Вини росіян тут нема. Блакитне паливо без перебоїв надходило до котельні. Але воно стало дорогим і дорожчатиме далі. «Тому в школі з розумінням сприйняли пропозицію сільського голови Володимира Сличука про перехід на інший вид палива, – каже директор школи Віктор Дорошенко. – Ми  знаємо, що котельні на соломі вже працюють у селах Вахнівка та Лукашова нашого району, тому ніхто не дивується, що соломою можна обігріти таке велике приміщення. За впровадження новинки нас не треба було агітувати».

Водночас співрозмовник зізнався в тому, що опалення соломою потребує більше замороки. При використанні газу в директора не було жодних клопотів. Тепер треба думати про заготівлю сировини. Проводити розрахунки, наскільки її вистачить, тощо. Цей чинник також стримує декого з керівників при переході на альтернативні види енергії.

– Котельню на соломі придбали в Рівненській області, – розповідає сільський голова Володимир Сличук. – Подібні агрегати виготовляють у місті Кузнецовську, там, де діє атомна станція. Доставка й монтаж обійшлися нам у 486 тисяч гривень. До речі, це не забрало багато часу. Газовий кран перекрили та почали грітися від соломи.

Солому заготовили з осені. Зберігають її на сіноскладі. Волога у цій ситуації не перешкода. Навпаки. Найбільший ефект тепловіддачі, пояснюють фахівці, коли солома має вологу 20–25 відсотків. Адже при спалюванні  застосовується процес тління. Нетрадиційне паливо пресують у тюки. Вага кожного 330–350 кілограмів. У котельню завантажують із допомогою трактора. «У нашому районі заготовляють на жнивах 30 тисяч тонн соломи, – пояснює сільський голова. – Десять тисяч тонн іде для потреб тваринництва, решту можна використовувати для опалення».

Придбана установка розрахована на опалення приміщень площею шість тисяч квадратних метрів. Будівля школи має 2,9 тисячі кв. м. «Плануємо під’єднати до нової котельні будинок культури, лікарню, дитячий садок, – продовжує Володимир Сличук. – Добре, що всі ці об’єкти розташовані поруч, тому не доведеться витрачати значні кошти на прокладання теплотрас. Будинок культури – ось він, шапкою кинути. Звідти траса проляже до дитсадка…» Роботи планується виконати до початку наступного опалювального сезону. За словами керівника села, прокладатимуть трасу силами сільських фахівців. Підрахунки показують: на це буде витрачено приблизно сто тисяч гривень. «Загальна площа об’єктів, які підключать до нової котельні, становитиме п’ять тисяч квадратних метрів. Тобто залишається запас потужності на обігрів іще однієї тисячі квадратних метрів площі», – уточнює співрозмовник.

Село Дзюньків: сто гривень за опалення будинку

До села Дзюньків Погребищенського району планували прокладати газопровід. Однак ситуація з газом змусила змінити плани. Голова Погребищенської райдержадміністрації Василь Осадчук каже, що в згаданому населеному пункті вирішили реалізувати пілотний проект опалення будинків електрикою. Щоправда, перед цим довелося переконувати людей у його перспективності. З цією метою чотири рази скликали сход села.  «Фактично у Дзюнькові заново здійснили електрифікацію, – уточнює керівник району. – Адже перед тим, як встановити електронагрівальні котли, треба було замінити лінії електропередач. Їх прокладали ще в 60-ті роки минулого століття. Вони вже застаріли. Від найменших поривів вітру відбувалося відключення електрики. У селі вже замінили приблизно половину ЛЕП». Цей проект реалізували разом з ВАТ «Вінницяобленерго». 2007 року витратили 654 тисячі гривень, торік – 632 тисячі. З допомогою електрики вже опалюють 88 будинків (загалом у селі 298 помешкань).

– Нам поталанило в тому, що маємо свого дипломованого енергетика, – каже сільський голова Дзюнькова Дмитро Годз. – Це Олексій Гаврилюк. Він не лише очолив кооператив з електрифікації села. Олексій Васильович, як спеціаліст, запропонував найефективніші, а також найдешевші схеми електрифікації. Тому порівняно з іншими населеними пунктами опалення електрикою в нас найдешевше.

– Чому маємо найдешевшу електрику? – перепитує Олексій Гаврилюк. – Основна причина в тім, що відмовилися від тенних котлів. Вони дуже енергоємні. На них люди й «горять», маю на увазі в ціні.

У Дзюнькові закупили електродні котли. Їх виготовляють на Ямпільському приладобудівному заводі. Як пояснив співрозмовник, вони забезпечують пряме нагрівання води. У тенних котлах цей процес відбувається дещо інакше. Тому вони «з’їдають» більше електрики. Крім того, обмежили споживання електрики в години-пік. Для цього в комплексному електронному ящику встановили реле часу. Воно, як то кажуть, відкидає дорогу енергію.

Підключення до електроопалення обійшлося в середньому по шість тисяч гривень з двору.

Село Плисків: дровами палити вдвічі дешевше, ніж вугіллям

Школу в селі Плисків Погребищенського району опалювали вугіллям. Але в середині січня перейшли на дрова. Всього за десять днів монтажники встановили два нові котли, які працюють на деревині. Як пояснив директор вінницького підприємства з виготовлення таких котлів Василь Вертипорох, підключення їхніх котлів до діючої системи опалення не потребує зміни самої системи. Це спрощує роботу, скорочує термін її виконання.

Котли придбало підприємство «Віноблагроліс».  Після чого передало в оренду сільському навчальному закладу. «У такий спосіб, – каже керівник підприємства «Віноблагроліс» Михайло Вдовцов, – допомагають бюджетним установам переходити на опалення приміщень дровами та відходами з деревини. Для цього ми зарезервували сто тисяч кубометрів дров. Уже 12 об’єктів опалюємо дровами. Це обходиться вдвічі дешевше, ніж вугіллям, і ще дешевше порівняно з вартістю газу».

Майже сто тонн вугілля протягом зими спалювали у шкільній котельні села Плисків. Завезення вугілля лягає на плечі директора школи. Любов Баландюк зізнається, що з цим завжди виникає чимало клопотів.  Починаючи від транспорту й закінчуючи якістю привезеного вугілля. Співпраця з підприємством «Віноблагроліс» передбачає, що підприємство бере на себе зобов’язання не лише доставляти дрова для котельні. Робітники своїми силами та технікою ріжуть дрова. 

– Уже в недалекому майбутньому, за нашими прогнозами, деревина матиме ще більший попит для обігрівання приміщень, – продовжує Михайло Вдовцов. – Значить, треба розширювати площі для вирощування порід, які використовуємо для спалювання. Плануємо нинішнього року сформувати плантації швидкорослих дерев. Для цього в Літинському районі заклали розсадник з вирощування саджанців, зокрема, акації, тополі, верби. Саджанці верби, приміром, доставлені з Польщі. Закупили їх у Рівненській області. Вік спілості такої верби – 3–4 роки. Це навіть не дерево, а лоза, яка після зрізання сама себе відтворює. Так само росте й акація. Лісівники мають намір вирощувати енергетичні дерева на 40 гектарах площі. «Тим самим створимо своєрідний вічний двигун, – каже керівник «Віноблагролісу». – Коли на останніх гектарах здійснюватимемо вирубки, то на перших дерева вже підростатимуть знову».

Автор: Віктор СКРИПНИК