Тіньові чи авторські

23 квітня – Всесвітній день книг і авторського права

В Україні ринок авторського права та суміжних прав перебуває фактично в «тіні». Стало звичним, що українські композитори, співаки, письменники не отримують належної винагороди. За останні п’ять років на 13,8 відсотка поступово зменшилася кількість винахідників і раціоналізаторів.
Попри різноманітні угоди про партнерство й співробітництво між Україною та Європейським Співтовариством й вимоги Цивільного кодексу привести національне законодавство (зокрема, з охорони авторського та суміжних прав) у відповідність до законодавства ЄС, до Верховної Ради відповідних проектів законодавчих актів так і не внесено. Навколо українського законодавства про авторське право нині виникає більше суперечок, аніж за всі попередні роки, починаючи з 1993-го, коли ухвалили Закон «Про авторське право і суміжні права» (нова редакція від 11.07.2001 р.).

У кого який гонорар

Американський актор Джонні Депп отримає найбільший гонорар в історії Голлівуда за зйомки в четвертій частині фільму студії Dіsney «Пірати Карибського моря». За роль капітана Джека Горобця Деппу запропонували 56,5 млн. доларів.

Найбільший гонорар, будь-коли отриманий дитиною за роль у фільмі (4,5 млн. доларів), сплачено Макколею Калкіну за фільм «Сам удома-2» (1992).

Найменший гонорар за всю свою творчу кар’єру отримає американська поп-діва Мадонна за концерт, який відбудеться 2 серпня в Петербурзі.

Рекламний ролик парфумів Chanel № 5 визнано найдорожчим за всю історію існування французького модного дому. Його режисером став Баз Лурман, відомий своїм розкішним фільмом «Moulin Rouge». А Ніколь Кідман, яка до середини минулого року була «обличчям» цього аромату, отримала свого часу рекордний гонорар – майже 3 мільйони доларів.

Ефективність застосування законодавства України в цій сфері обговорювалася на минулорічних слуханнях у парламентському Комітеті з питань науки і освіти. Зокрема, так і не створено ефективної системи збору та виплати винагороди авторам, виконавцям, виробникам фонограм Державним департаментом інтелектуальної власності. Відсутність своєчасних змін до законодавства призвела до гальмування розвитку національної індустрії культури загалом.

Недосконалим і непрозорим є порядок видачі контрольних марок, що дозволяє певною мірою легалізувати  піратство. Зацікавлені творці не можуть отримати інформацію про видачу марок підприємцям, що публікують (тиражують і продають) їхні твори і виконання. Під час видачі марок для опублікування аудіовізуальних творів не вимагаються договори з авторами цих творів та виробниками фонограм і відеограм. Це дає змогу видавати марки неналежним особам, а відтак установлена законом винагорода творцям просто не виплачується.

За даними Рахункової палати, в державі організаціями колективного управління щороку збирається лише близько 30 мільйонів гривень (3,4 млн. євро) авторської винагороди, що, за оцінками експертів, становить 3 відсотки потенційної суми надходжень. Це пояснюється тим, що в Україні за використання авторського права збори сплачують тільки 7 відсотків користувачів. Такий рівень збору винагороди за використання творів, виконань, фонограм, відеограм є показником «тіньового» використання об’єктів авторського права і суміжних прав. А країни, які водночас із Україною оновили законодавство з авторських прав, тільки у сфері музики збирають: Польща – 67 млн. євро (населення 38,1 млн.), Чехія – 27 (населення 10,3 млн.), Угорщина – 38 (населення 10,1 млн.). Найбільше вражає Литва: 3,7 млн. євро за кількості населення 3,4 млн. осіб! Тому на слуханнях звертали увагу на порушення в діяльності організацій колективного управління, уповноважених охороняти авторські і суміжні права. Зокрема, телерадіокомпанії та кабельні оператори відмовляються визнавати механізм колективного управління правами та виплачувати винагороду за використання об’єктів авторського права і суміжних прав, бо різні органи колективного управління майновими правами авторів, яких у Державному департаменті інтелектуальної власності зареєстровано 14, збирають винагороди для одних і тих самих первинних суб’єктів авторського права і суміжних прав. Серед них: асоціація «Дім авторів музики в Україні», об’єднання підприємств «Українська ліга музичних прав» та «Український музичний альянс», що створені не суб’єктами авторських і суміжних прав, а ліцензіатами (приватними підприємствами, зокрема, з іноземним капіталом). Про невідповідність їхніх статутів Закону «Про авторське право і суміжні права» ще 2003 року наголошувало Міністерство юстиції. Складається враження, що існування такої кількості органів колективного управління свідомо спрямоване на створення штучної конкуренції, виникнення «тарифних війн», завдавання збитків авторам і користувачам. Хоч як дивно, але саме згаданий закон відкриває шлях до таких зловживань, бо ним не передбачено здійснення контролю за діяльністю організацій колективного управління, порядок створення та ліквідації, критерії постановки таких організацій на облік, принципи їх фінансування, організаційно-правові форми їх утворення, що призвело до реалізації корупційних схем.

Учасники слухань обговорили й питання, пов’язані з комп’ютерним піратством у країні. Зокрема, зазначалося, що нині в «тіньовому» сегменті ринку програмного забезпечення та комп’ютерних ігор працюють 20–35 тисяч спеціалістів. Рівень використання неліцензійного програмного забезпечення є одним із найвищих у Європі. А втрати національної економіки від комп’ютерного піратства становили понад 400 млн. доларів. Нині воно набуває нових форм: незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм на носіях інформації (компакт-дисках); незаконного встановлення (інсталяції) програмного забезпечення на комп’ютерну техніку, яка потім реалізується в торговельній мережі; використання неліцензійного програмного забезпечення під час здійснення господарської діяльності – у бухгалтерському обліку, виробництві тощо.

Третина ринку програмного забезпечення нині перебуває в «тіні», українці надають послуги з розробки програмного забезпечення на суму від 38 до 200 млн. доларів.

Однією з причин високого рівня піратства в країні є неефективне застосування покарань, передбачених чинним законодавством. Склалася ситуація, коли штрафні санкції, що їх застосовують вітчизняні суди,  не відповідають розмірам завданих матеріальних збитків, тож не виконують функції покарання. Значно ускладнена процедура вилучення в правопорушників контрафактної та фальсифікованої продукції. Відповідно до Закону «Про міліцію» працівники органів внутрішніх справ мають право вилучати таку продукцію лише після отримання відповідного дозволу суду, що не дає змоги оперативно реагувати на виявлені факти виробництва та розповсюдження підробок.

З метою змін у сфері застосування законодавства про авторські та суміжні права, створення дієвої системи охорони та захисту майнових прав творців, виконавців, виробників фонограм, відеограм комітет у своїх рекомендаціях планує звернутися, зокрема, до Кабінету Міністрів й запропонувати  притягнути до адміністративної відповідальності керівників підвідомчих Міністерству освіти і науки підрозділів за фактами порушень, наведених у звіті Рахункової палати. Парламенту комітет рекомендує прискорити прийняття постанови про утворення Тимчасової слідчої комісії для перевірки діяльності Державного департаменту інтелектуальної власності та підпорядкованих Міністерству освіти і науки державних підприємств, що збирають авторську винагороду та видають контрольні марки, а також діяльності організацій колективного управління, які перебувають на обліку в Державному департаменті інтелектуальної власності.

Наприкінці серпня 2008 року в Києві відбулася презентація незвичайного видання «Біла книга: Інтелектуальна власність в інноваційній політиці України». Її представив громадськості голова Комітету ВР з питань освіти і науки Володимир Полохало. За його словами, «Біла книга» вперше повною мірою висвітлює проблеми інтелектуальної власності й пропонує реформування цієї сфери. В основу видання покладено документи парламенту, уряду, правоохоронних органів, громадських організацій, наукових співробітників академічних інститутів тощо.

На перший погляд, аргументи авторів книги досить логічні. Вони констатують, що у сфері інтелектуальної власності справді є проблеми, а позаяк займається цими питаннями Державний департамент інтелектуальної власності при Міністерстві освіти і науки, то, цілком природно, він, як «загрузлий у корупції» орган, має бути ліквідований. Замість нього чомусь пропонується створити при Кабміні нову структуру, але… фактично з тими само функціями: певний «колегіальний орган у складі представників органів влади та зацікавлених організацій, що об’єднують суб’єктів права інтелектуальної власності».

Прикро, що ми єдина країна в Європі, яка не має цивілізованого ринку інтелектуальної власності: за даними НАНУ, в нас лише 3 відсотки економіки базуються на її об’єктах. Згідно зі статистикою, патентна активність в Україні вдвічі нижча, ніж у Росії, а про порівняння з розвиненими країнами годі й казати. Усе це призводить до гальмування технологічного розвитку та недоотримання державним бюджетом колосальних коштів.

21 листопада 2008 року побачила світ «Бiла книга-2». У прямому ефiрi на телеканалi «Рада» директор Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції Петро Крайнєв і Володимир Полохало тоді зауважили: «Оскiльки можновладцi не реагують на зловживання та не вирiшують порушені «Бiлою книгою» проблеми, то творцi й науковцi пiдготували нову. В ній оприлюднюються як офiцiйнi документи правоохоронних органiв, Рахункової палати та Головного контрольно-ревiзiйного управлiння, так i документи громадських органiзацiй, а також наводяться коментарi фахiвцiв, що чiтко вказують на те, хто «кришує» зловживання та корупцiйнi схеми у сферi iнтелектуальної власностi, хто саботує виконання рiшень парламентських i комiтетських слухань, рiшення Комiтету з питань науки i освiти». П. Крайнєв наголосив, що «Бiла книга-2» є реакцiєю на цiлковите iгнорування з боку органiв державної влади нинішніх кризових явищ у системi iнтелектуальної власностi, її управлiннi «професiоналами». Це своєрідне повiдомлення для суспiльства, полiтикiв і владних структур про критичні проблеми у сферi iнтелектуальної власностi та iнновацiйної дiяльностi в Українi, нагального розв’язання яких вимагають вiтчизнянi творцi й науковцi.

Автор: Світлана Філоненко