передплата Українською | In English

№5, березень 2009

Гендер – це свободаГендер – це свобода

Поділитися:

8 Березня вже традиційно стає приводом для того, щоб поговорити про гендерну рівність. Щоправда, цей «модний» сьогодні термін часто тлумачать як дискримінацію жінки чоловіком, що, як нам удалося з’ясувати, зовсім не відповідає дійсності. Ми спробували дізнатися про сучасне розуміння поняття «гендер», гендерні стереотипи та як держава забезпечує рівні права й можливості чоловіків та жінок.

Небезпечні «меседжі» суспільству цього року подав міністр у справах сім’ї, молоді та спорту Юрій Павленко. На презентації проекту Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні (яку, до речі, фінансують 9 мільйонами доларів Програма розвитку ООН, Європейський Союз та Шведське агентство з питань міжнародної співпраці та розвитку (Sida) він заявив, що чоловіки у нас живуть на 12 років менше за жінок – до 62. За прогнозами експертів, 40 відсотків 16-річних юнаків мають незначні шанси дожити до 60 років.

Але у нашому суспільстві досі домінують чоловіки. Свідчать про це такі дані: заробітна плата жінок становить близько 69% заробітної плати чоловіків. У Верховній Раді шостого скликання представниць слабкої статі лише близько 8%. Проте позитивна тенденція усе-таки є: у четвертому скликанні 2002 року їх було 5,5% , а в першому, 1990-го, – лише 3%. За міжнародними нормами, держава, яка не подолала 10-відсоткового бар’єру присутності жінок у парламенті, вважається країною третього світу. А загалом, за даними Ради Європи, кількість жінок-політиків і жінок-керівників в Україні не перевищує 10%. Тож час відчиняти двері у владні кабінети не «носаком», а граціозним підбором!

Цьому має сприяти і впровадження Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві до 2010 року та допомога наших багатших закордонних партнерів, які часто фінансують проекти, що поліпшують ситуацію з гендерною рівністю. За ці гроші проводять різні семінари та тренінги, на яких жінок учать бути активнішими та не боятися брати на себе відповідальність.

Але хоч би скільки семінарів ви відвідали, все одно наша професійна діяльність, як правило, є результатом виховання. Недарма саме гендерному питанню у сфері освіти сьогодні приділяють так багато уваги.  Наприкінці минулого року мені пощастило побувати на презентації книжки «Гендерна освіта в Україні: досягнення, прогалини і виклики».

Готуючи матеріал про гендерну рівність, я зустрілася з авторками цього дослідження: кандидатом філософських наук, директором Інституту ліберального суспільства, старшим науковим співробітником Інституту проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України Наталією МУСІЄНКО та кандидатом філософських наук, президентом Інституту ліберального суспільства, старшим науковим співробітником Інституту філософії НАН України Оксаною КИСЕЛЬОВОЮ. Темою нашої розмови мала стати гендерна освіта у вузах.
Але бесіда вийшла далеко за межі планованого.

– Сьогодні багато говорять про «гендерні питання», але не всі розуміють, що таке «гендер».

 – Існує біологічна стать – це чоловік і жінка, також існує соціальна стать – це гендер, – відповідає О. Кисельова. – Це ті соціальні ролі, які виконують чоловік та жінка у суспільстві. Вони не залежать прямо від біологічної статі.

– Тобто ви хочете сказати, що чоловік може виконувати жіночі ролі?

– Сучасне розуміння гендеру співвідноситься з поняттям свободи. Тобто суспільство не має нав’язувати окремому індивіду, які ролі йому виконувати. І якщо чоловік вирішує скористатися своїм законодавчо закріпленим правом на догляд за дитиною,  то колеги та рідні не мають йому дорікати, мовляв, як ти, чоловік, робиш жіночу справу. Вважаю, що все, що робить жінка, може робити й чоловік. І все, що робить чоловік, може робити й жінка. Гендер у сучасному розумінні – це свобода індивіда реалізовувати свої людські якості. А суспільство часто приписує чоловіку та жінці певні ролі. Історично такі ролі склалися в домодерну епоху і базуються на розподілі праці за особливостями біологічної статі. Сутність патріархальних гендерних стереотипів полягає в тому, що чоловік сприймається як діюча, самостійна, самодостатня особистість, тоді як жінка – пасивна, несамостійна, залежна. В рамках патріархальних стереотипів роль жінки обмежується народжуванням дітей і піклуванням про сім’ю. Життєвий світ жінки замкнутий на чоловікові та родині. Тоді як життєвий світ чоловіка – це весь світ. Патріархальні стереотипи, безперечно, обмежують людину. Обмежуючи поведінку людини певними рамками, вони не дають змоги їй реалізувати всю повноту людської натури. Наприклад, існує стереотип, що чоловіки повинні бути сильними: вони ніколи не плачуть. А що, чоловіки не люди? Їм не буває боляче? У них немає емоційного навантаження? Вони не переживають?

Звісно, на всі ці запитання Оксани Кисельової можна дати лише ствердні відповіді. Однак, якщо хлопчиків виховали, запевняючи,  що «чоловіки не плачуть», то потім важко вимагати від дорослого чоловіка емоційного спілкування й певного співчуття. А звідки воно візьметься, якщо його з дитинства виховували так, що він не повинен виказувати свої емоції?

Патріархальні стереотипи проявляються і на ринку праці. За умов сьогоднішньої кризи виникає ситуація, аналогічна тій, що була у 1990-х роках, коли жінки частіше втрачають роботу: спрацьовує патріархальний стереотип – чоловіки мають першочергове право на отримання роботи. Цей стереотип, до речі, підтримується самими жінками, але водночас суперечить суворим реаліям життя: в кризові епохи саме жінки беруть на себе відповідальність за виживання своїх родин і готові заради них із своїми численними дипломами працювати прибиральницями, продавцями на ринках, «човниками» до інших країн тощо.

– Важливо також наголосити, – додає Н. МусІЄнко, – що, хоча жінки першими втрачають роботу, саме вони першими готові перевчатися, змінюватися. Тобто переходити на інший, часто досконаліший рівень. Тоді як  чоловіки важче пристосовуються, а тому криза вдарить по них болючіше, як і на початку 1990-х.

– У такому разі хтось таки має тримати удар, – зауважує О. Кисельова. – Насмілюся прогнозувати з огляду на досвід 1990-х. Тоді титанічних зусиль доклали українські жінки, щоб забезпечити певний рівень споживання, освіти, культури та стану здоров’я членів своїх родин. Однак цих зусиль не цінує не лише суспільство, а й самі жінки. П’ять років тому цікаве дослідження було проведене однією рекрутинговою компанією. Воно стосувалося рівня вимог жінок та чоловіків, які шукають роботу. В анкетах, як правило, безробітні вказують, на яку зарплату вони претендують. З’ясувалося, що, претендуючи на одну посаду й маючи однакові дані (за рівнем освіти та досвідом роботи), чоловіки претендують на значно вищу винагороду, ніж жінки. Про що це свідчить? Про комплекс меншовартості жінок, який підтримується усім суспільством.

– Очевидно, патріархальні стереотипи можна подолати шляхом навчання. Чи можна сказати, що в наших вишах існує гендерна рівність?

– Досліджуючи дані Держкомстату України, – ділиться інформацією Н. МусІЄнко, – у статистичних бюлетенях я звернула особливу увагу на такий важливий показник, як індекс гендерного паритету (ІГП). Власне, цей показник є кількісним і застосовується для фіксації співвідношення дівчат та хлопців в освіті на різних її рівнях. Сьогодні дослідники спостерігають тенденцію гендерної інверсії. ІГП фіксує більшість хлопців на рівні молодшої та першого етапу середньої освіти, а у ВНЗ уже домінують дівчата. Така тенденція є небезпечною. Адже постають неабиякі проблеми, коли дівчатам бракує партнерів із відповідним їм освітнім і духовним рівнем.

Передусім, виникає серйозний психологічний чинник, романтизований ще у фільмі «Москва сльозам не вірить», де героїня  є директором великого підприємства, а він – слюсарем, хоча й високого розряду. І попри те, що 1980 року кінокартина здобула одну з найвищих світових нагород – «Оскара», ця історія з хепі-ендом і досі залишається лише чарівною казкою. А життя диктує свої правила, позбавлені романтики.

До того ж, попри  домінування дівчат у вищій освіті, у нас досі залишається так звана скляна стеля, що не дає змоги жінкам піднятися до рівня ухвалення рішень. Жінки на посадах Прем’єр-міністра України та секретаря Ради національної безпеки та оборони – це радше винятки, що підтверджують правило.

– Але тенденція змінюється...

Аналізуючи шкільні підручники та дитячі періодичні видання на наявність патріархальних стереотипів, можна знайти приклади, коли автори, часто, можливо, навіть не усвідомлюючи цього, вчать дівчаток цікавитися ляльками й цукерками, прибирати, тоді як хлопців спонукають бути активними – мандрувати, конструювати, досягати якоїсь мети. Так, у всеукраїнському журналі «Клас» дітям пропонують на дозвіллі розв’язати таку задачу: «Троє дівчаток посперечались, у кого довший язик. Узяли лінійку і почергово поміряли. У Марійки язик дорівнює 15 см. У Надійки на 5 см коротший, а у Світланки на 3 см довший, ніж у Надійки. Яка довжина язиків у Світланки та Надійки?». Або ось головоломка: «Сашко в 7 разів хитріший від Каті. Катя в 4 рази хитріша від Марійки. У скільки разів Марійка не догадливіша від Сашка?». Звичайно, діти, які виростуть на таких задачах, матимуть великі сумніви щодо рівності можливостей між жінками та чоловіками.

– Так, проте дуже повільно. Спрацьовують закладені у дитинстві патріархальні стереотипи. Згадайте, що ви читали у підручниках: «мама мила раму, а тато був космонавтом». Для зміни патріархальних стереотипів заради розвитку й добробуту суспільства потрібна наполеглива робота ще не одного покоління. А сьогодні ситуація складна. У Міністерства освіти та науки не вистачає ресурсів для втілення розроблених законів і державних програм із цього питання. Проте гендерні студії викладають у багатьох університетах: Києво-Могилянській академії, Київському політехнічному, Харківському, Чернівецькому, Херсонському, Одеському тощо. У цих закладах викладачі й студенти усвідомлюють важливість проблематики для суспільства. До того ж це модно. Моди ще ніхто не відміняв.

– У Державній програмі з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року є перелік заходів, – додає О. Кисельова. – Передбачено аналіз підручників (шкільних і вузівських) та  вилучення таких, що містять патріархальні стереотипи. А у кінці курсивом написано, хто відповідає за реалізацію усіх цих заходів – Міністерство освіти та науки. А в усьому міністерстві за гендерні питання відповідає один чиновник. Крім того, важливою перешкодою на шляху реалізації усіх державних програм є відсутність коштів.

– Чи можна сказати, що запровадження гендерних студій у ВНЗ – це віяння Заходу, не притаманне нам та незрозуміле?

– Навіть експерти часто так кажуть. Я скептично ставлюся до цієї думки, бо інтелектуальні ідеї  інтернаціональні. Ідея гендерної рівності – це ідея прав людини, що, до речі, теж є західною.

Рівні права у нашій державі законодавчо забезпечені, а ось можливості… Коли жінка приходить на роботу і їй ставлять запитання про сімейний стан, вік, чи збирається вона народжувати дітей  – це є гендерною дискримінацією.

– Але це традиційно цікавить роботодавця…

– Якщо вам ставили такі запитання і ви можете це довести, то сміливо звертайтеся до суду. Бо закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» забороняє роботодавцям ставити запитання особистого характеру й жінкам, і чоловікам.

– Мені хотілося б ще акцентувати на питанні гендерної рівності в рамках парламенту, – зазначає Н. МусІЄнко. – Зокрема, йдеться про відсоток жінок у нинішній каденції Верховної Ради України (близько 8%). Законодавець досі не ухвалив квотування за ознакою статі. Положення про квоти із Закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» було вилучено.  В першу п’ятірку партійного списку вносять кандидатуру жінки радше, щоб показати лояльність політичної структури до цього питання. Проте наступна кандидатура жінки в списку буде вже, приміром, за 62-м або 175-м номером.

Звичайно, питання будь-якого квотування є суперечливим. Проте квоти є дієвим шляхом подолання  гендерного  дисбалансу влади. Як свідчить зарубіжний досвід, жінки починають реально впливати на процес прийняття рішень лише в разі, коли їхній відсоток у владі становить не менш як 20.

– Чого бракує сучасним гендерним студіям, чому вони не вчать дівчат пробивати «скляну стелю», про яку ви говорили?

 

– Здебільшого гендерні студії – теоретичні, – каже О. Кисельова. – А практично проблеми встановлення гендерної рівності розв’язують неурядові організації, влаштовуючи тренінги жіночого лідерства. У вузах це – прогалина. На Заході є багато курсів, на яких жінку навчають не мовчати, бути активною, самостійною. Проблема також у тому, що теорія гендерної рівності суперечить практиці. Якщо розглянути керівництво вишів, то з’ясується, що це – чоловіки. Жінки – викладачі, методисти, лаборанти. Студенток-відмінниць у нас часто не беруть на кафедри, а приймають третьорозрядного студента лише через те, що найближчим часом він не народжуватиме дитини.

Розвиток модерного суспільства полягає в тому, щоб жінки й чоловіки ставали  рівними в можливості прояву своїх людських якостей – відповідальності та співчутливості, компетентності й захопленості, які, безперечно, притаманні як чоловікам, так і жінкам. Це не означає, що чоловіки й жінки стануть однаковими.  Просто  вони зможуть глибше й повніше розкрити й реалізувати самих себе.

* * *

Отже, сподіватимемося, що ці часи настануть швидше. Але водночас хочеться вірити, що нам удасться досягти гендерної рівності не за рахунок чоловічої деградації. А то казку про Попелюшку доведеться переписувати як історію про Пастуха, якого покохала прекрасна принцеса. Інакше діти не зрозуміють...

Автор: Тетяна ПАСОВА

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №5/2016 №5
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Єрмак запропонував послам G7 закликати Росію до участі у "Нормандському саміті" Вчора, 13 травня

Лещенко назвав нову дату запуску Мінагрополітики Вчора, 13 травня

Сійярто "обережно оптимістичний" після зустрічі з Кулебою, бачить прогрес в освітній суперечці Вчора, 13 травня

Французький Alstom готовий локалізувати в Україні до 35% виробництва електровозів – міністр Вчора, 13 травня

Кулеба зустрівся з главою МЗС Угорщини в Братиславі: результат переговорів Вчора, 13 травня

"Київпастранс" і метро просять владу дати гроші або підняти ціну на проїзд до 20 гривень Вчора, 13 травня

ЄС вважає, що РФ прагне поглинути частини Донбасу, розглядає нарощення підтримки України - ЗМІ Вчора, 13 травня

Норвегія відмовилася від вакцини AstraZeneca 12 травня

Канцлер Австрії став підозрюваним в антикорупційному рослідуванні: міг збрехати парламенту 12 травня

Президент Болгарії розпустив парламент і призначив дострокові вибори 11 травня