передплата Українською | In English

№4, лютий 2009

Гине не той, хто втомився, а хто зупинився на шляху

Поділитися:

Європа не поспішає «заручитися» з Україною,
пропонуючи Києву почекати до 2020 року


Ніхто не заперечує в Європі, точніше в Євросоюзі, що Україна – це європейська держава з великим культурно-історичним минулим і неабияким економічним потенціалом, що перевищує нині в кілька разів науково-виробничий потенціал інших країн, які входять у ЄС. Але перспектива її вступу до Євросоюзу постійно відсувається.

Європа сподівалася на швидкі політичні й економічні реформи за президентства Віктора Ющенка, але надії ці поки що справджуються лише частково.

Іще в 2004-му казали, що Україна здатна подолати «європейський редут» 2012 року. Були припущення, що «друга хвиля» євроінтеграції охопить Балканські країни, Румунію та Україну. Однак згодом цей «наробок» канув у Лету. Нині ЄС збирається взяти під своє крило Хорватію (їй обіцяно місце в «елітному клубі Європи» в 2009-му), а потім Сербію, Чорногорію та Македонію. Стосовно ж Албанії та Косово – поки що анічичирк. У такий спосіб Брюссель «закриє» до 2012–2015 років проблемні й не завжди мирні Балкани. І тоді євротовариство налічуватиме вже понад 30 держав. За бортом залишаються «карлики Європи» (Сан-Марино, Андорра, Ліхтенштейн тощо), Україна, Білорусь і «норовлива» Росія, яка своїми розмірами й невпорядкованістю економіки не вписується в невелику та згуртовану Європу (і навряд чи впишеться в найближчі 50 років), а також Туреччина, що очікує на євромилість іще з 1999-го.

Франція й Німеччина, за всієї поваги до Стамбула, поставили хоча й не хрест на намірі Туреччини вступити до ЄС, проте великий знак питання. Та й самі турки вже не квапляться йти з поклоном до європейців.

На думку директора програм Німецької ради із зовнішньої політики Александра Рара, що він її висловив на Ялтинському форумі-2008, це відбудеться не раніше 2020 року.

Аналогічної думки й колишній прем'єр-міністр Великої Британії Тоні Блер. Він сказав, що долю української євроінтеграції визначать не тільки угоди, а й те, наскільки Україна зможе продемонструвати готовність до рішення цього завдання. «Європа має потребу в Україні так само, як Україна – в ЄС. Амбіції України стати членом ЄС у 2020 році – нормальне явище, але за це право треба поборотися. І в цій боротьбі європейці повинні вбачати не загрозу, а можливість», – вважає Т. Блер.

На жаль, у ЄС немає єдиного погляду стосовно приєднання України. Процес інтеграції Києва гальмують європейські важковаговики – Німеччина, Франція й Італія, політика яких настроєна на російську «енергохвилю». Згадаймо: німецький канцлер Герхард Шрьодер (роки прем’єрства 1998–2005) і чути не хотів про вступ України до Євросоюзу, хоча й не перешкоджав німецьким компаніям вкладати значні інвестиції в українську економіку. Так само налаштований і президент Франції Жак Ширак (роки президентства 1995–2007). Для них головне – добрі енерговідносини з Росією. А прем’єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі часто «усамітнювався» з російським другом – президентом Володимиром Путіним на мальовничому острові Сардинія. Таких чудових запрошень не отримували ані Леонід Кучма, ані Віктор Ющенко.

Із приходом до влади в Берліні та Парижі нових політиків ставлення до Києва дещо змінилося. Попервах (2002–2005 рр.) німецький канцлер Ангела Меркель прохолодно ставилася до євроамбіцій України. І лише нещодавно в столиці Німеччини пролунали приємні для Києва політичні нотки: офіційний Берлін не проти розширення співпраці з нашою країною й надання їй у ЄС асоційованого членства. Перебуваючи недавно в Києві, А. Меркель «злегка шльопнула Москву по носі», висловивши думку, що та не має права вказувати, вступати комусь до НАТО чи ні. Друзям у Білокам'яній зробили попередження, що питання приєднання вирішуватиметься на рівні глав держав – членів НАТО. Згадаймо: щоб не дратувати Москву, Париж і Берлін проголосували проти надання ПДЧ Україні у квітні-2008.

Коли господарем Єлисейського палацу став Ніколя Саркозі, Франція практично зробила поворот на 180 градусів стосовно України та її наміру вступити до ЄС. До того ж Париж зробив це раніше за Берлін.

Євросоюз виступає за планування відносин із Україною на довгострокову перспективу. І очікує, що вона рішуче візьметься за здійснення реформ. Зокрема, йдеться про реформу судової системи. За твердженням європейських експертів і визнанням українських, міністерства та відомства України не виконують планів інтеграції на юридичному рівні. А треба ж перекласти з англійської на українську майже 100 тис. юридичних документів, ухвалених ЄС. Плюс їхня імплементація в наше «рідне» законодавство. Крім того, ЄС закликає забезпечити політичну стабільність у країні, гармонічну роботу гілок влади, за якої Верховна Рада зможе нормально функціонувати.

За словами Н. Саркозі, Україна нині «має стратегічне значення для Європи», й він особисто з моменту обрання президентом Французької Республіки прагнув до того, аби між ЄС і нашою державою «встановились особливі відносини». Так, Франція клопотала перед своїми партнерами по ЄС і ЄК про проведення переговорів, що дадуть змогу укласти «посилену» угоду між Україною та Євросоюзом.

Несталу позицію стосовно України займає комісар ЄС із зовнішньої політики та політики сусідства Беніта Ферреро-Вальднер: то іспанка говорить лише про «далеку перспективу», то ратує за наближення України до ЄС у «посиленій» угоді, яку намічено підписати найближчим часом. До речі, торік навесні комісар вразила багатьох європейців заявою, що Україна не має перспектив членства в Євросоюзі. Однак згодом почала казати про поглиблення відносин із Києвом, оскільки Україна – це європейська держава й Брюссель має визначитися щодо розвитку подальших відносин із нею. «Європейська політика сусідства гармонійно доповнює програму вступу до ЄС. Це в жодному разі не є альтернативою членства», – заявила комісар Євросоюзу. Що не влаштовує пані Б. Ферреро-Вальднер, то це бажання України побачити «чіткі перспективи членства в ЄС».

Коли аналізуєш розвиток відносин по лінії Україна–ЄС, таке враження, що хтось у Євросоюзі, аби підтримувати в них напруженість, «смикає за ниточки». Нещодавно країни Бенілюксу опинилися в ролі євророзкольників: Голландія, Бельгія й Люксембург плюс Іспанія висловилися категорично проти подальшого розширення ЄС на Схід. Натомість Швеція та Польща підтримали пропозицію президента Франції про зміцнення зв’язків із Україною шляхом підписання договору про співробітництво.

Країни Бенілюксу й раніше не жалували увагою Україну, але досі різко не виступали проти її вступу до ЄС. Це зауваження стосується й сонячної Іспанії, до якої так полюбляють їздити наші туристи. Та після завершення російсько-грузинського конфлікту депутат Європарламенту Елмар Брок заявив, що Євросоюз повинен здійснювати практичні кроки для наближення України до ЄС і (позаяк Росія бажає повернути втрачені зони впливу на території СНД) має проводити політику, не піддаючись на провокації.

 

Підготував Сергій ЛЕБЕДЬКО
(за матеріалами «круглого столу»,
проведеного Центром Разумкова).

P.S.
Після завершення «газової війни» ЄС схильний переглянути свою позицію щодо членства Туреччини в Євросоюзі. Адже проект будівництва газопроводу «Набукко» в обхід Росії здатний стати для Туреччини локомотивом на шляху до старої і досі вередливої Європи.

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №15/2016 №15
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

«Для нього дуже важливо увійти в історію»: соціолог розповіла, чого слід очікувати від Порошенка Сьогодні, 19 березня

Політолог: Сумніваюсь, що інший президент буде дружити з Путіним і піде на капітуляцію Сьогодні, 19 березня

Настрої змінюються: Чи збирається Путін повертати Крим Україні Сьогодні, 19 березня

Генерал розповів, за рахунок чого сьогодні росте рейтинг Порошенка Сьогодні, 19 березня

Дипломат про «повернення Криму після виборів»: Порошенко давав обіцянки, які значно легше виконати Сьогодні, 19 березня

НБУ на минулому тижні різко збільшив продаж валюти на міжбанку Вчора, 18 березня

Владимир Чемерис: Володимир Чемерис. Якщо Порошенко виграє вибори, буде Майдан Вчора, 18 березня

У справі Скрипки виявили прокурорські фальсифікації Вчора, 18 березня

У Кракові на будівництві біля Вавельського замку загинув українець 17 березня

Мінфін призупинив заборону містам розміщувати кошти на депозитах 17 березня