У чому потопають села і як з тим боротися

В Інституті екології Карпат НАН України стверджують, що береги річок, яри, луки, ліси довкола сіл рік у рік дедалі інтенсивніше забруднюються. Мешканці сільських місцевостей скидають сміття куди кому заманеться. У гірських районах останнім часом ситуація особливо погіршилась у зв’язку з великим припливом у Карпати відпочивальників і туристів. Смітять не тільки вони, а й мешканці сіл, де активно розвивається зелений туризм. Однак є вже перші паростки у запровадженні ефективних методів збирання побутових відходів у спеціальні контейнери. На Львівщині у Кам’янка-Бузькому районі та на Івано-Франківщині у Коломийському і Снятинському районах місцеві ради спільно з інвесторами розробили й утілюють у життя відповідні проекти.

Криворівня краща за Швецію

Напевно, не випадково саме на західних теренах у гірських районах розроблено екологічний проект «Кожному селу, кожній садибі – контейнер для сміття». Ще на початку минулого століття чимало  заможних галичан будували в Карпатах свої іменні вілли, куди щороку приїздили відпочивати на літні вакації, тобто канікули. Церковна митрополія за Андрія Шептицького мала літню резиденцію з комплексом відпочинкових будинків, купалень в урочищі Підлюте Рожнятівського району на Івано-Франківщині, де писав свої послання митрополит, а також проводили вакації пластуни, галицька богема, інтелігенція. У цій зеленій зоні панувала зразкова чистота, за якою стежили спеціальні санітарні служби, біля кожного будинку стояли смітники. Михайло Грушевський мав двоповерхову віллу у селі Криворівня. Тут знімав кімнату в місцевого господаря  Іван Франко. Саме в цьому селі винаймали помешкання в багатих газд Леся Українка й Михайло Коцюбинський. В одному з листів до Максима Горького Коцюбинський писав, що Криворівня набагато ліпша за Швецію, де йому пропонували відпочити і яку він проміняв «на гуцульський райський куточок».

Власники вілл  називали  їх іменами свої коханих дружин, дітей. Так, відомий оперний співак, який навчався в Мілані і підкорив своїм оксамитовим  тенором світові  європейські сцени, львів’янин Михайло Голинський перед Другою світовою війною  збудував віллу у селі Дора на Івано-Франківщині  і назвав її іменем доньки – «Мирослава». У своїх спогадах (які написав уже в Канаді) Голинський розповідає про місцевого війта, який у селі Дора за кошти власників вілл збудував водовід і  велику вигрібну яму для сміття і вимагав та особисто стежив за вивезенням до ями  «розмаїтих» побутових  господарських відходів. На жаль, сьогодні усі ці села забули про своє гідне  пам’яті чисте минуле і потопають у синтетичному смітті.

«У річці Рожанка форель ловили руками...»

Часто трапляється, що приїжджі самі влаштовують толоку в селі, де відпочивають. Я була свідком таких толок у Криворівні, Шишорах, дороги яких закидані пластиковою тарою, синтетичними обгортками від продуктів харчування. А ось львівський підприємець Олег Гайовишин разом із своїми колегами, заручившись підтримкою місцевого голови, розчистили 5 кілометрів річки  у селах Нижня і Верхня Рожанка Сколівського району на Львівщині. Вони зібрали 200 мішків сміття по 100 літрів кожний.

– Я маю своє комунальне підприємство «Еко-Львів сервіс» і поставив контейнери для сміття у цих двох селах. Ми проводимо разом із сільськими радами велику просвітницьку роботу з місцевим населення. Однак, дізнавшись, що за користування контейнером треба платити, люди відмовляються від цих послуг. Тоді ми зробили ставку на молодь. Запровадили у сільських школах екологічні програми з цікавими фільмами, картинками, літературою, – розповідає директор Олег Гайовишин. – Менталітет старших людей важко змінити. А ось школярі – це люди майбутнього, вони допитливі і вміють мріяти та спостерігати.

У сільських школах діє екологічна варта. Учні ведуть спостереження за місцевістю. Мають посвідчення члена ековарти, вони є носіями найсучаснішої інформації на зразок тієї, що у водному середовищі скло розкладається за 100 років, недопалок цигарковий – за 5, поліетиленові мішки – за 10–20, нейлонові вироби – за 30–40, консервні бляшанки – за 300 років тощо. Цими знаннями вони залюбки діляться зі своїми батьками, сусідами.

– Ми організували конкурс на кращий твір на екологічну тематику, – розповідає виконавчий директор екологічноосвітніх програм підприємства «Еко-Львів сервіс» Ольга Блок (на знімку ліворуч). – Ось що написала семикласниця Галя Ткачик: «Я знаю, що колись у річці Рожанка форель ловили руками і брали воду, щоб зварити їсти. І не треба було копати криницю, за яку сьогодні у нас у селі платять великі гроші».

Контейнер для сміття – у кожне село

Особливо відчувають потребу у цивілізованому вивезенні сміття у сільських районах органи самоврядування. Голови сільських рад не мають можливості вплинути на свідомість людей, які роками звикли безкоштовно скидати сміття, як то кажуть, куди очі бачать. Тому Кам’янка-Бузька районна рада  розробила новий проект разом  з інвестором Олегом Гайовишиним.

– Ми вже провели семінар із головами місцевих рад, на якому докладно обговорили проект. На першому етапі поставили за мету забезпечити контейнерами густонаселені села, – розповів голова постійної житлово-комунальної комісії Кам’янка-Бузької райради Микола Котяш. – Для цього рада виділила 200 тисяч гривень. А Добротвірська селищна рада закупила контейнерів на 150 тисяч гривень і вже розмістила 50 контейнерів довкола сіл біля Добротвірської гідроелектростанції. У другій частині проекту передбачено поставити в селах ще 80 контейнерів коштом райради. За користування контейнерами мешканцям треба буде платити 20 гривень на місяць. Сподіваємося, що у такий спосіб збережемо чистими довколишні зелені зони, завалені стихійними смітниками.

«Коломия не помия, Коломия – місто...»

Так співається в одній з давніх коломийок. І комунальне ТЗОВ «АВЕ-Коломия» з 10 грудня минулого року  розпочало розвозити й установлювати у селах Коломийського і Снятинського районах контейнери для сміття для кожного власника господарства.

– Ми довго готували до цієї події власників приватних садиб, – розповів директор підприємства Михайло Підлетейчук. – Господарів, котрі мають гарні будинки, хочуть бути цивілізованими європейськими газдами, нам удалося переконати, що біля кожного обійстя потрібно поставити контейнер для збирання сміття. Це еталон та показник культури й належного рівня життя. Раз на два тижні машина забиратиме побутові відходи. Вартість цієї послуги для абонентів – 22 гривні на місяць. Ми вже уклали угоди з 1 тисячею 600 власниками. Наступну партію контейнерів – 1100 штук – замовили в Угорщині. Усі контейнери фінансують на 60 відсотків – інвестор, а на 40 – Коломийська районна і Снятинська міська та районні ради. Дорого вартують машини із збирання сміття з контейнерів. Одна коштує 140 тисяч євро. Поки що абонентів, які уклали угоди, обслуговують дві машини і їх вистачає. Але коломийські комунальники на цьому не зупиняються. Це лише старт перед початком  великого плану, розрахованого на три роки. Коли 20 тисяч абонентів погодяться вивозити сміття з приватних садиб, то в районі розпочнуть будівництво сміттєпереробного заводу.

Львів–Кам’янка-Бузька–Снятин–Коломия.

Автор: Лариса МАРЧУК