«НЕдитячі» хвороби злочинності

Системна роз’єднаність у країні державних інститутів, що займаються проблемами неповнолітніх, не дає змоги досягти позитивних результатів у сфері захисту дитини від впливу кримінального середовища, а отже, знизити рівень дитячої злочинності. Змінити на краще такий стан речей можна, об’єднавши зусилля різних державних органів і структур, а також громадських організацій у єдиному векторі цілісної системи ювенальної юстиції, запровадження якої є важливим механізмом відновлення фізичного й психологічного стану та соціального статусу дитини за значної економії коштів на це.

Саме на такому підході до дітей, що перебувають у конфлікті із законом, наголошували учасники сьомого засідання Консультативної ради з питань ювенальної юстиції, яке відбулося 26 листопада 2008 року в Інституті законодавства Верховної Ради за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні. «Неможливо покращити ситуацію з дитячою злочинністю за допомогою лише засобів карно-правового впливу на неповнолітніх правопорушників... Потрібна комплексна система заходів правосуддя та соціальних програм, яка передбачатиме ефективний вплив на поведінку таких дітей через їхнє оточення, через єдину політику діяльності соціальних інституцій та органів влади», – зазначив керівник проектів з питань захисту дітей Представництва ЮНІСЕФ Андрій Гайдамашко. Він  додав, що  Представництво дуже радіє з того, що може надавати допомогу в цій сфері, де справді дуже багато було досягнуто за останні шість років. Кількість засуджених підлітків зменшилася приблизно на третину, що відповідає загальним світовим тенденціям і вимогам рекомендацій ст. 37 Конвенції ООН з прав дитини ув’язнювати дітей і підлітків лише в крайніх випадках, коли решту можливостей вичерпано.

На засіданні обговорили проект програми розвитку ювенальної юстиції, підготовлений Міністерством юстиції України, та методику індивідуального скринінгу особливостей неповнолітньої особи (BARO), яка за підтримки ЮНІСЕФ пройшла торік експериментальне випробування в закладах Департаменту з виконання покарань. А нині запроваджуватиметься в 14 закладах соціальної реабілітації Міністерства освіти і науки.  Також розпочато її інтеграцію в систему Кримінальної міліції у справах дітей.

Заступник директора Департаменту правосуддя, правоохоронної діяльності та антикорупційної політики Міністерства юстиції Інна Фесенко презентувала проект Національної програми розвитку ювенальної юстиції, що має бути затверджена в найближчому майбутньому. Її мета – поліпшення прав і свобод дітей, які перебувають у конфлікті із законом, посилення відповідальності держави за процес їхньої ресоціалізації та перевиховання, удосконалення розгляду цивільних справ, де зачіпаються майнові права й інтереси дітей, питання опіки та всиновлення, а також зменшення рецидивної злочинності. Забезпечення належного захисту прав дітей, що вчинили злочини та правопорушення, має відбуватися на всіх етапах здійснення правосуддя з урахуванням вікових, соціально-психологічних, психофізичних та інших особливостей їхнього розвитку. «Відновне правосуддя сприятиме ефективному запобіганню вчиненню повторних злочинів і, як свідчить практика інших країн, зниженню рівня дитячої злочинності», – зауважила, зокрема, І. Фесенко.

У свою чергу, голова Консультативної ради, директор Інституту законодавства Верховної Ради, член-кореспондент НАНУ Олександр Копиленко виступив із ініціативою розробки та видання спільно з Представництвом ЮНІСЕФ «Білої книги» з питань ювенальної юстиції, яка містила б узагальнену інформацію про стан справ у цій сфері, рівень урегульованості комплексу питань у національному законодавстві, міжнародно-правові норми та приклади позитивного досвіду функціонування такої системи в різних країнах.

Із результатами запровадження протягом останніх півтора року інноваційних методик у роботі з неповнолітніми ознайомив Юрій Луценко, науковий співробітник Українського науково-методичного центру практичної психології та соціальної роботи Академії педагогічних наук. Він навів висновки міжнародного експерта з прав дитини Роба Суваля про те, що в європейських країнах нарешті зрозуміли: спрямування коштів на утримання мережі закладів закритого типу є досить нераціональними витратами державного бюджету. Для більшості країн на першому місці – все-таки діти, а вже потім – статистика. У нас, на жаль, навпаки: часто за цифрами не бачать дітей, на яких мають бути сфокусовані увага й діяльність усіх суб’єктів ювенальної юстиції. Тому вирішили розробити реабілітаційні, реінтеграційні та ресоціалізаційні програми, спрямовані на повернення дитини в суспільство й надання їй відповідного статусу з правами громадянина.

Тео Дорелейєрс – професор Вільного університету (м. Амстердам), президент Європейської асоціації дитячих і підліткових судових психіатрів і психологів (EFCAP), організатор багатьох європейських симпозіумів з проблем судової психіатрії та психології підлітків-правопорушників, автор книжок і статей про делінквентність і психічні розлади неповнолітніх.

Стаття 6 Кримінально-виконавчого кодексу України наголошує на кінцевій меті перевиховання засуджених – їхньому виправленні. «Досліджуючи протягом п’яти років тематику делінквентної поведінки підлітків, я лише недавно усвідомив, що саме це слово в перекладі з англійської означає «відсутній або розірваний зв’язок». Отже, вся робота системи ювенального правосуддя має бути спрямована на відновлення цих розірваних зв’язків: між дитиною та суспільством, між дитиною й батьками, дитиною та школою тощо. Тобто це є як предметом вивчення, так і сферою діяльності фахівців у галузі ювенального правосуддя», – наголосив Ю. Луценко.

2006 року професор із Нідерландів Тео Дорелейєрс, що тривалий час працював у Росії, презентував і в Україні розроблену під його керівництвом методику «Скринінг особистості неповнолітнього, який скоїв певні правопорушення» (опитувальник BARO). Пересічному громадянинові термін «скринінг» майже незнайомий. Насправді все дуже просто: це – звичайний спосіб виявлення проблеми. Упровадження методики в діяльність органів і служб тривало досить довго, багато хто вважав її занадто інноваційною. Уряд Королівства Нідерландів виділив мільйон євро для практичного пристосування методики до українських реалій. Після успішного завершення проекту в закладах Державного департаменту виконання покарань за одночасного залучення психологів центрів соціальних служб, слідчих ізоляторів, колоній для неповнолітніх, кримінально-виконавчої інспекції виникла ідея застосувати скринінг BARO в 14 спеціалізованих закладах Міністерства освіти, а саме в 11 школах і трьох ПТУ, де утримуються діти, що скоїли злочини, але не досягли віку кримінальної відповідальності. У цих закладах нині на 70 співробітників припадає всього 24 вихованці! Голландія й не мріяла про таке співвідношення.

Опитувальник BARO має превентивний характер, що стане ефективною допомогою в суді під час винесення вироку неповнолітнім та уніфікованим інструментарієм для співпраці в єдиному інформаційному полі представників різних служб і підрозділів, зацікавлених в отриманні певної інформації про неповнолітнього. Майбутнє системи ювенальної юстиції – це запровадження психологічної служби при судах. Вона сприятиме врахуванню індивідуальних особливостей дитини під час винесення вироку відповідно до вимог Конвенції з прав дитини. На жаль, ніхто нині не зможе надати вичерпної інформації про окрему дитину, зокрема про умови її проживання, особливості психіки, рівень розвитку тощо.  До того ж її має збирати лише одна людина, а саме офіцер служби пробації. У світовій практиці його повноваження практично необмежені: він починає роботу з моменту затримання дитини поліцією і припиняє, коли бачить, що дитина адаптувалася після відбування покарання в процесі її ресоціалізації. У нас же приклад з життя, коли на одного підлітка-правопорушника було подано три геть різні характеристики, став хрестоматійним.

Проте скринінгова методика не дає рецепта розв’язання проблеми, а лише констатує її наявність і вказує на те, яких саме фахівців треба залучити для її розв’язання.

BARO – це голландська абревіатура. В українському варіанті опитувальник матиме якусь іншу назву. Приміром, для випробування в Департаменті виконання покарань – це «Методика скринінгу особливостей неповнолітнього, який потрапив у конфлікт із законом». У Міносвіти він називатиметься по-іншому: відповідно до категорії дітей, які утримуються в закладах соціальної реабілітації. У Департаменті кримінальної міліції у справах неповнолітніх методику також лише починають застосовувати й обговорюють, чи не назвати її «Діти в контакті із законом». Мовляв, ідеться про дітей, котрі ще не скоїли злочину, та вже причетні до проблем, що згодом можуть призвести до конфлікту із законом.

Інститут психології повинен посісти відповідне місце в системі вітчизняного судочинства і законодавства, що стосується неповнолітніх, і мати рекомендаційний уплив на винесення суддею вироку. У Королівстві Нідерландів роль лікаря-психолога або психіатра під час винесення вироку є ключовою: суди враховують 85 відсотків їхніх рекомендацій. За статистикою Верховного Суду України, лише 9 відсотків випускників шкіл соціальної реабілітації є вихованцями спеціальних виховних колоній. Насправді це дуже незначний відсоток рецидиву, бо в Голландії – 56 відсотків. І це з їхньою системою профілактики!

Тому така методика стане достатньо ефективним інструментом.

За словами Валерія Каливошка, старшого психолога відділу організації діяльності виховних колоній та ресоціалізації засуджених жінок Управління соціально-виховної та психологічної роботи  Департаменту виконання покарань, «у департаменті схвалили цю методику, бо досі не було конкретних і дієвих методів роботи не лише з неповнолітніми засудженими, а й загалом зі злочинцями. Водночас ми виявили певні недоліки її практичного застосування до молодих правопорушників, які вже перебували в місцях позбавлення волі, тобто в закритих колективах. Та загалом враження дуже позитивне. Ми провели навчальні семінари, тренінги для психологів виховних колоній і слідчих ізоляторів. Найефективніша ця методика на досудовому етапі, бо найскладнішим періодом є перебування в слідчому ізоляторі або очікування на вирок суду».

Тетяна БухтІарова, директор Департаменту кримінальної міліції у справах дітей, яка працює в «системі» понад 25 років, зауважила: «Якщо наш фахівець не знає дитячої душі, йому вкрай складно працювати. По-перше, дитину потрібно дуже любити, по-друге – знати методи роботи з нею. Працівники кримінальної міліції наполягають на проведенні профілактичної роботи з дітьми, аби запобігти потраплянню їх до місць позбавлення волі. Тому необхідно провести спеціалізований курс лекцій. Нині не існує жодної методики, яка допомагала б у роботі з цією  категорією дітей. Сподіваюся, що 3,5 тисячі наших співробітників, отримавши скринінг, працюватимуть ефективніше. На жаль, немає навчального закладу або факультету, який готував би фахівців-психологів для системи виконання покарань. У США, де я стажувалася, найбільше мені сподобався Національний центр розшуку дітей. Автоматизована база даних із фотографіями дає змогу встановити зовнішність дитини в різні вікові періоди. Чотири програмісти забезпечують в автоматичному режимі зв’язок із абонентами, які можуть отримати інформацію про дитину, що зникла. Тамтешні люди неабияк переймаються чужою бідою. Нам до цього ще дуже далеко».

Вікові особливості істотно впливають на мотивацію вчинків неповнолітніх. Природа підліткової злочинності також тісно пов’язана з видозміненням функцій головного мозку в перехідний період. І це слід ураховувати. Прихована агресивність, емоційна тупість, неспроможність відчувати власне тіло й висловлювати свої відчуття та переживання, нездатність до співпереживання часто стають рушійною силою неадекватних учинків. Про медичні аспекти формування передумов ювенальної злочинності розповіла директор Київського науково-методичного центру ультразвукової медичної діагностики «Істина», доктор медичних наук Уляна Лущик. Дванадцятирічний досвід роботи центру дає змогу розв’язувати проблеми медичного супроводу пацієнтів, коли є ризик виникнення у них стану афекту, що згодом може спричинити протиправні дії, прогнозувати загрозу для суспільства з боку такого хворого, а також сформувати власну нейропсихологічну концепцію формування особистості підлітка-злочинця. На думку У. Лущик, таким дітям потрібно проходити інтенсивну нейрореабілітацію з метою нормалізації психоневрологічного стану та повної соціалізації. Патологія мозку спричиняє патологію поведінки. Звісно, ця думка не остаточна й потребує дослідження. Держава має комплексно підходити до розв’язання проблеми ювенальної злочинності на основі тісної співпраці правоохоронних органів, соціальних служб, громадських організацій і медичних закладів.

Світовий досвід підтверджує, що створення та ефективне функціонування ювенальної юстиції дозволяє на ділі дотримуватися її основного принципу: правопорушник важливіший за саме правопорушення. І змістити акценти з покарання на соціальну реабілітацію, на відновлення стосунків дитини з оточенням. Суспільству потрібно працювати для профілактики й запобігання злочинності в дитячому середовищі, а це потребує посилення ролі громади й сім’ї та скоординованішої співпраці всіх органів влади, неурядових і «донорських» організацій, а також відповідних фінансових та кадрових ресурсів.

Автор: Світлана ФІЛОНЕНКО