Усесвіт небесної ластівки

Пісня може багато чого, зокрема літати. Головне для неї — знайти натхненника, що допоможе оволодіти планетою. «Щедрику» з таким пощастило.

Нехитру старовинну щедрівку вдочерив композитор Микола Леонтович (1877—1921). Він повівся з нею особливо трепетно, ніби чуйний вітчим, який не розділяє дітей на чужих і своїх. Композитор зробив її безсмертною, змушуючи світ регулярно згадувати кілька дзвінких нот, щойно перший сніг сповіщає про наближення свят. Народна пісенька віддячила по-своєму: додала Леонтовичу неабиякої популярності.

Деякі історики музики стверджують: мовляв, композитор працював над «Щедриком» усе життя. Можливо, це гіпербола. Але щось у ній таки є. Певне, вічна туга за ідеалом.

Син подільського священика, автор численних дивовижних творінь утілив цю свою тугу в скрупульозній праці над чотирма звуками музичної теми. Вертаючись до «Щедрика» знову й знову, Леонтович не знаходив версію, яку визнав би оптимальною для публічного прослуховування. Перша редакція вдосконаленого «Щедрика» вийшла з-під пера композитора в 1901 році, друга — у 1906—1908 рр., третя — 1914-го. Лише четвертий варіант, 1916 року народження, Леонтович виніс на суд меломанів. «Щедрика» виконав хор Київського університету. Успіх, здається, затьмарив усі попередні сумніви, які так довго не давали спати аранжувальнику. Та коли за три роки з’явилася ще одна редакція обробки, висновок напрошувався відповідний: Леонтович не втомився тужити за ідеалом.

Композитор оповивав коротеньку музичну фразу поліфонічним серпантином, оздоблював акцентами. Маестро почергово вдягав її в пристрасть і теплий сум. Розцвічував пронизливим драматизмом і кришталевим романтизмом. Так само патологічно закоханий щоразу по-іншому відкриває собі свою пасію.

Доволі влучно писав про це Кирило Стеценко, з яким Леонтович познайомився 1916 року: «Він — ніби різьбяр у музиці, що творить найтонші музичні вартості, неначе мережива з шовку. Його техніка … настільки «ажурна», ніби тонка різьба з золота, прикрашена самоцвітним камінням. Леонтович бере невеличку річ … і так вичеканить, що просто диву даєшся: маленьку простеньку мелодію він розгорне на широку картину з безліччю найрізноманітніших фарб».

* * *

Нині цю пісеньку більшість землян знають як «Carol of the bells», що означає «Колядка дзвонів». І мало хто здогадується про її вік та коріння.

У первісному варіанті «Щедрика» фігурувала ластівочка. З одного боку, вона натякала на прадавнє походження пісні, на забуту добу, коли новий рік зустрічали навесні. З другого боку, чи не ця пташка запрограмувала для пісні неспокійну крилату долю?

Початок «Колядки дзвонів» — там, де кінець земного шляху Миколи Леонтовича. Серед зими, в найблагодатніший для «Щедрика» сезон, композитор гостював (переховувався?) у батька в селі Марківка на Вінниччині. Занурений у нотні знаки, одинак та розумник загинув від пострілу незнайомця (прямісінько в груди). Подейкують, не так давно, після відкриття деяких таємних архівів, вималювався геть детективний (хоча, як на той час, досить тривіальний) сюжет життє-смерті Леонтовича. Новій владі він не був бажаний, бо заслуговував на тавро «український патріот». У ніч з 22 на 23 січня 1921 року музиканта вбив сірий служивий чоловічок.

Того самого року, але вже восени «Щедрик» Леонтовича, посумувавши за названим батьком, подався в чужі краї. Він перелетів океан, дістався Карнегі-Холу в Нью-Йорку, де 5 жовтня був уперше почутий чужоземною аудиторією.

Ще 15 років — і Пітер Вільхоуський створив для «Щедрика» англомовний текст. За подихом пташиних крил новоспечений опікун пісні почув, як у морозному повітрі резонують святкові костельні дзвони. Вони не лише стали основними персонажами заокеанського «Щедрика», а й збагатили атрибутику тамтешніх новорічних урочистостей.

Окрім того, щедрівочка з дохристиянських часів, що дуже-дуже давно супроводжувала язичницьке святкування нового року, в Штатах перетворилася на колядку. Тендітний музичний подарунок світові від українця Леонтовича славив народження Христа, насичував землян світлою радістю.

* * *

Відтоді «Щедрик», або ж «Carol of the bells» повсякчас переконував уже завойовану планету: пісня може багато чого, зокрема літати.

Вона кочує з континенту на континент, з культури в культуру. Перелицьовується, приміряє різні жанри, жонглює голосами та інструментами. Урешті-решт, знімається в кіно.

Ось кадри, обов’язкові в різдвяному розважальному меню: хлопчик Кевін зі  стрічки «Сам удома» губиться в зимовому Нью-Йорку, потрапляє до храму та заворожено вслухається в ласкаві дзвони. Кевін потопає в звуках «Carol of the bells»… У серіалі «Західне крило» є фрагмент, де герої на тлі Білого дому слухають безсмертну річ у виконанні вуличного хору.

Ця пісня, незважаючи на своє апріорі локальне призначення, мігрує з фольклору в академічну музику, з джазу — в ер-ен-бі, з року — в техно-данс, навіть стає культовою «штучкою» в андеґраунді.

«Колядка дзвонів» так само, як її пращур — «Щедрик», уживається із солістами та величезними хоровими або інструментальними колективами… Мелодійний твір із дещо в’їдливим рефреном-магнітом умить собі підпорядковує. А отже, недарма товаришує з рекламістами, які, у свою чергу, експлуатують цю неоціненну властивість.

…Щойно зима знову заявляє про себе, ангел на ім’я Микола збирає небесний хор. Диригент та вокалісти розпростовують крила й кружляють над Землею. Наче та ластівка, що про неї співають.

Українська оригінальна версія:

Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
«Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару, –
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей,
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва».
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.

***

Англомовна версія:

Hark how the bells,
sweet silver bells,
all seem to say,
throw cares away

Christmas is here,
bringing good cheer,
to young and old,
meek and the bold,

Ding dong ding dong
that is their song
with joyful ring
all caroling

One seems to hear
words of good cheer
from everywhere
filling the air

Oh how they pound,
raising the sound,
o'er hill and dale,
telling their tale,

Gaily they ring
while people sing
songs of good cheer,
Christmas is here,

Merry, merry, merry, merry Christmas,
Merry, merry, merry, merry Christmas,

On on they send,
on without end,
their joyful tone
to every home

Ding dong ding... dong!

Мелодія «Щедрика» Миколи Леонтовича в різних аранжуваннях (MP3):

Камерний хор "Київ" (Kiev Chamber Choir)

Віденський хор хлопчиків (Vienna Boys Choir)

Асія Ахат, скрипка (Assia Akhat, violin - Shchedryk - Paraphrase - arr. S.Krutsenko)

Автор: Ольга КЛЕЙМЕНОВА