Поки товстий схудне

Ой, як не хочеться завершувати цю приказку! Та несказане не означає, що його не станеться. Невтішні прогнози-2009 можуть бути такими: або ми спробуємо прожити три місяці, витрачаючи по п’ять гривень, або всі 12 — по три. Приблизно так, щоб було достеменно зрозуміло перспективу, коментували в парламенті наповнення державної казни та плановані видатки з неї в рік Бика.

Гіганти-власники викидають людей на вулицю або відправляють у відпустки «за свій рахунок». Увесь фокус у тому, що рахунки є і в товстого, і в тонкого. У першого —  подвоєні прибутки за рік ненажерливих Миші чи Щура  (як кому більше подобається), а в другого — самі лише кредитні «бермуди» з великими мінусами. Ото погуляють і товстий, і тонкий!  На вилах народного гніву, каже один мій знайомий, місця вистачить усім товстим гігантам. Бо їх не так багато — політекономічних власників держави. Вони ж бо ладні тютюнець ділити з нею навпіл, а грошики — нарізно. Бо навіть на тих підприємствах, де держава має чи не половину власності, дивіденди не йдуть у казну. Усе по офшорах никають! Отже, що  робитимуть люди у вимушених відпустках, стає, принаймні, також достеменно зрозуміло. Якщо, звісно, Щурі не отямляться й не припинять ощирятися, доїдаючи «закрома Родины».

Треба топити жирок! А прощатися з мільярдами купюр зелених американських президентів дуже не хочеться. Отже, шукають винуватих! У цьому гіганти  — в лідерах. У всьому винна держава. А ми що? Ми справно платимо податки, ми торгували, нам ПДВ не відшкодували. А те, що ціни зашкалюють і товар конкуренції не витримує — то нам же не створили належних умов. Ми що? Ми не крайні. Ми  не підемо на дно. Ми попереджали. Ми ліпше країну проїмо. Отак, щоб було достеменно ясно, формується нині дохідна частина бюджету. Спекулянти не сплять — чатують на курс. І кожен сигнал з печерських пагорбів для них зрозумілий і закономірний. Що гірше, то краще!

Середньопесимістичним назвала Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко шлях, обраний урядом, презентуючи 23 грудня в парламенті проект держбюджету-2009 та антикризову програму діяльності Кабміну. І то за умови, «якщо парламент, уряд, Президент, Національний банк почнуть працювати злагоджено й системно». Ви вірите в  реалістичність заявленої умови? Президент того ж дня на нараді голів облдержадміністрацій та органів місцевого самоврядування сипав дошкульними епітетами на адресу прем’єра й проекту кошторису та зажадав радикальних змін макроекономічних показників. Ще раніше він наполягав на врахуванні в держбюджеті видатків на дочасні парламентські вибори, а в проекті їх не знайшов. Натомість передбачено витрати лише на президентські. І навіть якщо врахувати логіку: вибори глави держави відбудуться в січні 2010-го, а весь виборчий процес розпочнеться наприкінці 2009-го, й тому, мовляв, про їхнє фінансування не забули, це дратує. Не в захваті від кошторису були й інші владні інституції на печерських пагорбах. За добу вони мали через парламентські комітети та фракції подати свої пропозиції з удосконалення проекту закону, а Бюджетний комітет — розглянути їх і вже 25 грудня подати на розгляд парламенту.

Прогнозувати, що буде з бюджетом-2009, на момент, коли читач отримає січневий випуск журналу, важко. Однак якщо тонкий не отримає ані три, ані п’ять гривень, як міркували мої парламентські співрозмовники, йому залишиться брати вила і гнати на  вибори. Може, таки візьме Бика за роги?

Автор: Вікторія СВІТЛАНОВА